Прощавай, зелений Чернігове?

08.11.2013   13:12 — Агенцiя

Хоча в це важко повірити, але Чернігів, певно, вже ніколи не буде найзеленішим у країні. Чому?

Судіть самі: в Україні на одного міського мешканця припадає в середньому 16,3 м2 зелених насаджень. За міжнародними нормами цей показник має бути не меншим за 20 м2 — саме стільки потрібно, аби кисню в повітрі було достатньо для нормальної життєдіяльності. Лише 7 великих міст України відповідають цьому показнику.

Як не дивно, найкращі в цьому плані шість міст Донбасу та столиця. При цьому в Горлівці на одного мешканця припадає 38 м2, у Києві — 22, в Чернігові — 9. Та й цю нашу цифру можна легко взяти під сумнів — хіба ж кордівські хащі можна вважати зеленими насадженнями? Доречно сказати, що до них належать дерева й кущі, газони та квітники в парках, скверах, лісових масивах, уздовж вулиць і доріг, а також на земельних ділянках приватних будинків, підприємств, навчальних і лікувальних закладів, військових частин тощо.

На запитання «Чому ж у нас ситуація з озелененням міста погіршується з кожним роком?» спробували дати відповідь учасники «круглого столу», який відбувся в дискусійному клубі «Експертна думка». На жаль, «стрілочниками» стали представники КП «Зеленбуд»: начальник підприємства Володимир Брайко, інженери садово-паркового господарства Ольга Відковська та Оксана Король. Які змушені були тримати удар за всю міську владу, хоча якраз до діяльності «Зеленбуду» у мешканців Чернігова найменше претензій. Це практично одне з небагатьох комунальних підприємств міста, котре досить адекватно та якісно виконує свою роботу. Неозброєним оком видно: озелененням займаються справжні патріоти Чернігова. Прикро, що відбувається це в жахливих умовах. З фінансуванням справжня біда — підприємство працює лише 50% робочого часу.

Рубати і садити!

КП «Зеленбуд» обслуговує об‘єкти зеленого господарства міста: парки, сквери, лісопарки, квітники… На всі роботи, з цим пов’язані, поточного року було виділено 4,9 мільйона гривень. Сьогодні в «Зеленбуді» працюють 115 осіб, які обслуговують майже 800 гектарів. Із них 650 гектарів — це лісопарки Ялівщина, Кордівка, урочище Святе та лісопарк уздовж київської траси. Питання повної інвентаризації зеленого фонду міста, хоча б задля його збереження в нинішньому стані, давно потребує вирішення. Тим більше, що, згідно зі статистикою, зелені насадження в Чернігові становлять 27% від загальної площі міста, займаючи при цьому понад 2 тисячі гектарів. Але ж це, швидше за все, «фільчина грамота». Більшість із цих старезних дерев і чагарників давно слід би було вирубати, все розпланувати й висадити та виростити нові справді зелені насадження. От тільки наші батьки міста давно вже цією проблемою не переймаються, побудувавши собі багатоповерхові хатинки в затишних місцях. І те, чим дихають чернігівці й де вони намагаються оздоровитися (коли не мають власного авто чи коштів на пальне) — їх зовсім не обходить. І взагалі, якби не певна наполегливість «Зеленбуду» — й того фінансування, що є, організація не отримала б. А кошти на озеленення міста вже потрібні як повітря. Бо з кожним роком усе більше зелених насаджень натужно волають: «Урятуйте нас!»

Каштанова біда

До Чернігова балканська міль прокралася десь років зо п’ять тому і блискавично захопила місто. Варто сказати, що протягом року ці комахи-прибульці просуваються майже на сто кілометрів. На думку фахівців, балканська міль прийшла до України назавжди. Як свого часу наші поля захопив колорадський жук. Що з ним люди тільки не робили, роблять і робитимуть…

А що нам чинити з цими новими поганючими комахами? Чи змиритися, чи якось боротися? Наш «Зеленбуд» вирішив боротися. Й не за допомогою якоїсь хімічної «зброї», котра дає моментальний ефект, коли здається: все стало гарно й можна святкувати перемогу. Однак після зими балканської молі стає ще більше й потрібно шукати вже якусь нову хімію. І так постійно.

Наші люди пішли іншим шляхом і залучили вельми фахових столичних спеціалістів з Академії наук та розпочали боротьбу біологічними методами: підживлення каштанів, розвішування пасток для самців з феромонами, запускання паразитів (природних ворогів цієї молі), щорічне прибирання листя навколо хворих дерев і його повна утилізація.
Варте уваги те, що столичні на­уковці констатують: так, популяція молі у нас значно знизилася. Й каштани, які сяяли буйним цвітом майже щоосені, нарешті перестали це робити. До речі, цвітіння каштанів восени є захисною реакцією дерев, які вже не в змозі боротися, бо дуже ослабли. Вони ніби сигналізують людям: допоможіть, бо невдовзі загинемо.

Тому можемо поставити це собі у позитив. Але ефективність лікування могла би бути значно більшою, якби міська рада виділила кошти на лікування всіх каштанів, а не на половину, що цілком хибно. Поточного року фахівці впритул займалися лише півтора тисячами чернігівських каштанів, і така боротьба обійшлася нам у 263 гривні на кожне дерево. На жаль, іще стільки ж каштанів міста продовжують боротися за виживання самостійно, і справа може завершитися повною поразкою. Тобто загибеллю цих гарних та потрібних усім чернігівцям дерев. Хоча тих коштів, що їх міська влада виділила на ремонт сесійної зали й закупівлю нових меблів для депутатів, хворим каштанам вистачило б цілком.

Місту-саду вже не бути?

«Зеленбудівці» постійно працюють над покращенням зеленої оболонки нашого міста: обрізають і формують крони, на жаль, уже пристаркуватих дерев та кущів, прикрашають місто клумбами, намагаються висадити якомога більше квітів, змінюють дизайн квітників, запроваджують якісь новації. Але з такими мізерними коштами особливо не розженешся.

Основна кількість квітів у нас вирощується самим «Зеленбудом», хоча є постійне бажання та плани замовити й закупити десь у Голландії нові сорти тюльпанів чи якихось екзотичних квітів, котрі цвіли б і восени. Та бажання чомусь зовсім не збігаються з фінансовими можливостями підприємства. А влада міста, певно, навчена нашими ж городянами, які примудряються розкрадати близько 60% насіннєвого фонду, не хоче викидати гроші на вітер.
До речі, сам згадую часи короткого правління містом Миколи Рудьковського, коли цибулини відбірних голландських тюльпанів напередодні Дня молоді було урочисто висаджено біля пам’ятника Богдану Хмельницькому. Наступного дня зранку, йдучи на роботу, захотів похвалитися перед своєю дружиною участю в цьому заході та показати місце, де висадив тюльпани. Проте окрім розритої землі там уже нічого не було… Поза всяким сумнівом, якісь місцеві «троглодити» попрацювали. Не з Марса ж прибульці по тюльпани прилітали.

Тому, незважаючи на заплановані нові квітники на всіх чотирьох в’їздах до міста, розроблений новий дизайн та розширення старих клумб — су­мнівів щодо втілення цих планів дуже багато. Тим паче, що все це потребує додаткових коштів із бюджету.

Працюють лише три дні на тиждень

Як не дивно, але «Зеленбуд» уже давно не є «законодавцем мод» у прибиранні та наведенні чистоти в нашому місті й виграє тендери тільки за рахунок мінімізації своїх прибутків. Сьогодні його рентабельність — лише 6%. Адже приватний бізнес усе більше й більше вихоплює роботу за кошти міського бюджету у комунальників просто «з рота». Хоча жоден із приватників не надає повного спектру необхідних послуг, які доволі чітко прописані в законодавстві. Складається враження, що при владі в місті самі лише «господарники» й — жодного господаря! Тому й живуть за принципом одного дня: опісля нас — хоч потоп.

Тому й прибирають в основному лише центр міста. Й більшість із тих 185 урн для сміття — теж у центральній частині Чернігова. А всі більш віддалені мікрорайони не так часто охоплені прибиранням і часто-густо мають доволі непривабливий вигляд.

А як усе прибрати, коли з вересня підприємство працює за скороченим графіком: три дні на тиждень — з понеділка по середу. Цей вимушений крок керівник «Зеленбуду» зробив, аби не допустити банкрутства підприємства. Бо основний замовник робіт — міське управління ЖКГ — понад рік винне доволі величезні гроші й не розраховується за давним-давно виконані роботи. Сума заборгованості перед «Зеленбудом» сьогодні — близько 800 тисяч гривень. Варто сказати, що лише на пальне «Зеленбуду» потрібно понад сто тисяч гривень щомісячно. І працівники підприємства, не маючи ні копійки за душею, прибрали все, що залишили після себе гуляки на День міста…

Власне кажучи, нині лише працівники цього підприємства та мешканці-мрійники вірять у те, що з таким підходом до озеленення Чернігів завжди буде зеленим і квітучим містом. Не сумніваюся, що працівники «Зеленбуду» й багато пересічних чернігівців завжди готові докладати для цього максимум зусиль.

Але ж якщо міська влада й надалі з легкою посмішкою поглядатиме на цю вже серйозну проблему — невдовзі й дихати буде нічим. Адже нині в Чернігові кількість автомобілів наближається до ста тисяч. Через місто тисячами їдуть транзитні фури. Майже щодня вирубуються десятки дерев. Із тисяч, висаджених на офіційних чи рекламних суботниках, приживаються одиниці. Оплати на відновлення зелених насаджень точно обмаль для того, аби щойно висаджене дерево ми могли побачити зеленим хоча би через п’ять років. Урочище Святе давно вже вимагає більшої уваги, ніж проблема Ялівщини. Бо там просто гинуть унікальні дерева та рослини, котрих невдовзі і в Червоній книзі не побачиш.

Розумію: в місті проблем — море. І наявність «якоїсь зелені» не дуже турбує громадськість. Поки що. То чекатимемо, доки чернігівці не по­чнуть падати на вулицях через погане повітря, чи швиденько розробимо реальний план порятунку свого (колись найзеленішого) міста й почнемо цим постійно займатися, не шкодуючи коштів. За що нам подякують наступні покоління чернігівців, котрі житимуть саме тут. А не десь в інших країнах.

Хвиля Десни