У Краєзнавчому музеї відкрили унікальну виставку матері й доньки

06.02.2018   17:19 —

Креативним родинним дуетом ніжинська мисткиня Юлія Петренко разом зі своєю чотирирічною донькою Поліною Кірсановою в художньому відділі Краєзнавчого музею презентувала спільну авторську виставку “Творча родина”.

Тут були представлені як оригінальні символіко-автентичні картини-барельєфи дорослої досвідченої майстрині, так і подекуди абстрактні малюнки, виконані дитячою рукою.

«Для кожної людини, яка займається творчістю, презентація своїх думок, переживань та хвилювань є подією, якою хочеться поділитись. Ідея організувати спільну виставку з донькою в мене з’явилась давно. Коли Поліна почала малювати свої перші малюнки, то четверту її роботу “Родина птахів і автобус” я відіслала на інтернет-відбір, на конкурс. Після отриманої донечкою “золотої” медалі, я задумалась над створенням нашої персональної виставки. Це щось нове для нас, до болю рідне та тепле”, – розповідає Юлія Петренко.

На відкриття виставки завітала творча сім’я ніжинської майстрині: вперше був присутній тато, хрещена мама, бабуся. У роботах Юлії Петренко часто переплітаються національні українські образи з сучасними, символічними. За словами мисткині, талант бачити прекрасне й передавати побачене на полотно чи на якомусь підручному матеріалі передався їй у спадок.

“Усі 1000% моїх досягнень — це, перш за все, заслуга моєї родини. Бабуся Євдокія по батьковій лінії ткала авторські килими, які зараз відомі далеко за межами України й Європи. Причому, вона це все робила без жодного ескізу й схеми, не використовуючи будь-яких шаблонів. Квітки й композиції з-під її руки оживали й відразу з’являлися на полотні. Не один килим у неї не повторювався. Ліплення – також від неї, бо бабусині весільні обереги на короваях були найкращими в селі, майстерно оздоблювались. По лінії дідуся по мамі всі жінки були білошвейками. Це допомогло сім’ї вижити під час розкуркулення, у часи війни та Голодомору, бо своєю професією вони могли заробити собі на прожиття та підіймати на ноги своїх дітей. Пам’ятаю, як тато з мамою після роботи приходили додому й вечорами оздоблювали речі чи створювали щось своє — скриньки, світильники, замки, у яких “маскувалось” радіо. Батьки виготовили велику скриньку у вигляді палацу для Попелюшки, який був багатофункціональним та дуже яскравим. Там відкривалися всі вежі й дахи”, – ділиться спогадами тепер уже викладач Школи мистецтв, Член національної спілки художників України Юлія Петренко.

“Якщо Поліна в півтора рочки малювала на моїх картинах і стінах будинку, то я в її віці не тільки малювала на шпалерах, а й брала ручку й зошити та писала сценарії. Перші роботи доньки — це живопис на шпалерах та меблях. При цьому використовувалися всі можливі матеріали, якими користуюся я. Найчастіше Поліна бере маркери, які не відмиваються й не витираються. Я намагаюся тоді швидше взяти якийсь аркуш паперу, підкласти, щоб доньчин шедевр був не на стінах, та якось його увіковічнити. Я така мама, яка замість того, щоб забирати олівець чи витирати стіну, біжу за фотоапаратом, щоб зафіксувати перші шедеври доньки. Не знаю, чи захочуть мої Поліна й Уляна піти моїм шляхом. Це буде суто їх вибір. Проте знаю, що мистецтво залишить емоційний відбиток у їхньому майбутньому”, – продовжує майстриня.

Поряд із маленькою Поліною стояв хлопчик. Це ровесник дівчинки, друг із дитсадка. Йому маленька художниця присвятила свою роботу “Поліна і Богдан”, зобразивши себе з ним на малюнку. Стояли, тримаючи один одного за руку й на хвилинку не відпускаючи.

“Напевно, між ними є якась перша симпатія, перші почуття, – усміхається мама юної дебютантки. – Її роботи раніше були більш абстрактними, тепер це більш реальні образи. Деякі малюнки Поліна мені показує, розповідає, що зобразила. Я не могла побачити її намальованого Клоуна, поки вона мені сама його не показала. Їй дуже подобаються клоуни. Якось ми пішли в цирк, після чого донька маркером намалювала обличчя клоуна, виокремивши його червоний ніс. Потім, коли показала його мені, то я його тоді вже чітко побачила. Мені подобається в її роботах те (а з іншого боку, трохи заважає як викладачу), що Поліна ніяким чином не дозволяє втручатися в свою роботу. Навіть якщо я бачу якусь доньчину помилку й хочу виправити її, вона мені каже: “Я ж у тебе на картині не малюю”. Тому ми з нею колись домовились: у мене свої роботи, а в неї — свої. Вона мені про цю домовленість постійно нагадує”.

Відзначимо, що родинна персональна виставка матері й доньки в художньому відділі Краєзнавчого музею діятиме до 4 березня. Пізніше, за підтримки Президентського фонду Леоніда Кучми, її перед глядачами представлять у Києві.

http://nizhyn.pravdatut.ua/news/u-krayeznavchomu-muzeyi-vidkryly-unikalnu-vystavku-materi-j-donky-foto