Як вимушені переселенці допомагають Менській громаді. Історія Світлани
Якщо людина мала сильну громадську свідомість та позицію до того, як почалось повномасштабне вторгнення, то вона її не позбувається і тепер, а навпаки - максимально адаптується в умовах війни на новому місці і допомагає громаді, яка її прийняла.
В Мені є ВПО саме з такою життєвою позицією. Ці люди не здатні допускати в своє життя слово "жертва", вони не опускають рук, не очікують "манни з неба", вони цікавляться всім, що відбувається навколо і намагаються принести користь новій домівці та працювати на благо перемоги.
З нами поділилась своєю воєнною історією Голуб Світлана Григорівна, яка зараз проживає в Мені із чоловіком, а переїхала родина сюди із с. Капітолівка, що поблизу Ізюма:
"Моя родина весь час проживала на Харківщині, але коли нашу Капітолівку розбомбили, ми були змушені їхати. До нас ворог зайшов 7 березня. З того часу в селі було всяке: і голод, і холод, нічого не працювало, всі люди ділились чим могли, виживали як могли. Наша хата ціла, але ж село майже знищене. Щодня з російських позицій в Капітолівці вівся обстріл Ізюма і важко було усвідомити, що ми не можемо нічого зробити, якось допомогти тим людям.
Ми спробували виїхати. Дорога обійшлась недешево, але коли на печенізькій дамбі нас зустріли наші волонтери - це відчуття не можна передати і пригадати без сліз.
Нас спочатку прийняла в Мені моя сестра, а згодом ми пішли на квартиру. Тут дуже гарне і затишне місто. Через певний час після приїзду я влаштувалась на роботу в КП "Менакомунпослуга" Менської міської ради. Я не могла сидіти без діла, мені хотілось щось зробити для міста, тому я пішла працювати. Займалась озелененням міста, разом із колегами висаджувала квіти на клумбах, доглядала за ними.
Паралельно з цією офіційною роботою я долучилась до підтримки наших військових. Від початку перебування в Мені я ходила в майстерню до волонтерів, звідти ми ізараз відправляємо їм передачі із всім необхідним та плетемо сітки. Зима попереду, треба підтримувати військових, які борються за наші життя.
Також я брала участь у проекті " Бо можемо", їздила на розбір завалів в Чернігів.
Я не люблю, коли мене жаліють, не має часу на думки про погане, тому намагаюсь робити все для того, щоб принести користь країні, яку ми маємо відбудувати і жити далі. І не важливо в якому куточку України ти будеш робити щось корисне, головне, щоб щось робилось"
Матеріал підготовлено ГО «Центр Доброчин» в рамках проєкту "Сприяння відбудові та сталому розв’язанню проблем ВПО" за підтримки МФ «Відродження» (Програма «Демократична практика»).
Останні новини Чернігівщини
Служба зайнятості пропонує роботодавцям співпрацю і запрошує скористатися комплексом безкоштовних послуг 14:45
Основні з них: підбір кадрів на засадах рекрутингу, професійне навчання безробітних під конкретні робочі місця; підвищення конкурентоспроможності працівників шляхом отримання ваучера на навчання; навчання жінок «чоловічим» професіям, різні компенсаційні програми, суспільно-корисні роботи.
Чернігівщина — серед лідерів зі збирання зернових 11:03
В області триває збір урожаю. Місцеві аграрії демонструють одні з найвищих показників за обсягами валового збору зернових і зернобобових культур, забезпечивши Чернігівщині друге місце серед регіонів України.
Чернігівські боксерки вибороли золото й бронзу на Кубку України серед жінок-еліти у Львові 10:35
Вітаємо наших спортсменок із вдалим виступом на Кубку України з боксу серед жінок-еліти, який проходив у Львові з 24 до 29 листопада!
В обласній філармонії презентували виставу «НАСскрізь». Актори – ветерани та ветеранки Хмельниччини 09:44
«НАСскрізь» – це вистава Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені М.Старицького. Її унікальність в тому, що акторами є ветерани та ветеранки російсько-української війни. Режисер-постановник проєкту – також ветеран – Дмитро Гусаков.
У Чернігові другий рік поспіль реалізується соціальний проєкт «Долоньки тепла. Подаруй свято дитині воїна» 09:42
У Чернігові другий рік поспіль триває соціальний проєкт «Долоньки тепла.
© 2005-2025