Як вимушені переселенці допомагають Менській громаді. Історія Світлани
Якщо людина мала сильну громадську свідомість та позицію до того, як почалось повномасштабне вторгнення, то вона її не позбувається і тепер, а навпаки - максимально адаптується в умовах війни на новому місці і допомагає громаді, яка її прийняла.
В Мені є ВПО саме з такою життєвою позицією. Ці люди не здатні допускати в своє життя слово "жертва", вони не опускають рук, не очікують "манни з неба", вони цікавляться всім, що відбувається навколо і намагаються принести користь новій домівці та працювати на благо перемоги.
З нами поділилась своєю воєнною історією Голуб Світлана Григорівна, яка зараз проживає в Мені із чоловіком, а переїхала родина сюди із с. Капітолівка, що поблизу Ізюма:
"Моя родина весь час проживала на Харківщині, але коли нашу Капітолівку розбомбили, ми були змушені їхати. До нас ворог зайшов 7 березня. З того часу в селі було всяке: і голод, і холод, нічого не працювало, всі люди ділились чим могли, виживали як могли. Наша хата ціла, але ж село майже знищене. Щодня з російських позицій в Капітолівці вівся обстріл Ізюма і важко було усвідомити, що ми не можемо нічого зробити, якось допомогти тим людям.
Ми спробували виїхати. Дорога обійшлась недешево, але коли на печенізькій дамбі нас зустріли наші волонтери - це відчуття не можна передати і пригадати без сліз.
Нас спочатку прийняла в Мені моя сестра, а згодом ми пішли на квартиру. Тут дуже гарне і затишне місто. Через певний час після приїзду я влаштувалась на роботу в КП "Менакомунпослуга" Менської міської ради. Я не могла сидіти без діла, мені хотілось щось зробити для міста, тому я пішла працювати. Займалась озелененням міста, разом із колегами висаджувала квіти на клумбах, доглядала за ними.
Паралельно з цією офіційною роботою я долучилась до підтримки наших військових. Від початку перебування в Мені я ходила в майстерню до волонтерів, звідти ми ізараз відправляємо їм передачі із всім необхідним та плетемо сітки. Зима попереду, треба підтримувати військових, які борються за наші життя.
Також я брала участь у проекті " Бо можемо", їздила на розбір завалів в Чернігів.
Я не люблю, коли мене жаліють, не має часу на думки про погане, тому намагаюсь робити все для того, щоб принести користь країні, яку ми маємо відбудувати і жити далі. І не важливо в якому куточку України ти будеш робити щось корисне, головне, щоб щось робилось"
Матеріал підготовлено ГО «Центр Доброчин» в рамках проєкту "Сприяння відбудові та сталому розв’язанню проблем ВПО" за підтримки МФ «Відродження» (Програма «Демократична практика»).
Останні новини Чернігівщини
На Чернігівщині поліція скерувала до суду справу щодо розкрадання бюджетних коштів на ремонті відділення лікарні 13:15
Слідчі відділення поліції №1 (с-ще Козелець) Чернігівського райуправління поліції під процесуальним керівництвом Козелецької окружної прокуратури підготували обвинувальний акт щодо директора однієї з будівельних фірм, який привласнив майже 200 тисяч бюджетних гривень під час капітального ремонту одного з відділень лікарні.
Мезинський природний парк: 20 років на захисті природи 13:10
10 лютого у блакитній вітальні Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових відбулося засідання круглого столу, присвячене 20-річчю створення Мезинського національного природного парку.
Надзвичайні події в області за останню добу 12:15
Протягом минулої доби зареєстровано 3 небезпечні події, саме: 3 пожежі.
З 15 лютого 2026 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки 12:11
З 15 лютого 2026 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щукиЧернігівський рибоохоронний патруль повідомляє, що з 15 лютого 2026 року, відповідно до Правил любительського рибальства на Чернігівщині діятиме заборона на вилов щуки.
Від редактора до старшого солдата: історія чернігівського медійника Сергія Кириченка 10:49
Сергій Кириченко – один з найдосвідченіших чернігівських редакторів. Майже 20 років він відпрацював у різних виданнях «Чернігівської Медіа Групи», а з початку повномасштабного вторгнення долучився до Збройних сил України.
© 2005-2026