Як вимушені переселенці допомагають Менській громаді. Історія Світлани
Якщо людина мала сильну громадську свідомість та позицію до того, як почалось повномасштабне вторгнення, то вона її не позбувається і тепер, а навпаки - максимально адаптується в умовах війни на новому місці і допомагає громаді, яка її прийняла.
В Мені є ВПО саме з такою життєвою позицією. Ці люди не здатні допускати в своє життя слово "жертва", вони не опускають рук, не очікують "манни з неба", вони цікавляться всім, що відбувається навколо і намагаються принести користь новій домівці та працювати на благо перемоги.
З нами поділилась своєю воєнною історією Голуб Світлана Григорівна, яка зараз проживає в Мені із чоловіком, а переїхала родина сюди із с. Капітолівка, що поблизу Ізюма:
"Моя родина весь час проживала на Харківщині, але коли нашу Капітолівку розбомбили, ми були змушені їхати. До нас ворог зайшов 7 березня. З того часу в селі було всяке: і голод, і холод, нічого не працювало, всі люди ділились чим могли, виживали як могли. Наша хата ціла, але ж село майже знищене. Щодня з російських позицій в Капітолівці вівся обстріл Ізюма і важко було усвідомити, що ми не можемо нічого зробити, якось допомогти тим людям.
Ми спробували виїхати. Дорога обійшлась недешево, але коли на печенізькій дамбі нас зустріли наші волонтери - це відчуття не можна передати і пригадати без сліз.
Нас спочатку прийняла в Мені моя сестра, а згодом ми пішли на квартиру. Тут дуже гарне і затишне місто. Через певний час після приїзду я влаштувалась на роботу в КП "Менакомунпослуга" Менської міської ради. Я не могла сидіти без діла, мені хотілось щось зробити для міста, тому я пішла працювати. Займалась озелененням міста, разом із колегами висаджувала квіти на клумбах, доглядала за ними.
Паралельно з цією офіційною роботою я долучилась до підтримки наших військових. Від початку перебування в Мені я ходила в майстерню до волонтерів, звідти ми ізараз відправляємо їм передачі із всім необхідним та плетемо сітки. Зима попереду, треба підтримувати військових, які борються за наші життя.
Також я брала участь у проекті " Бо можемо", їздила на розбір завалів в Чернігів.
Я не люблю, коли мене жаліють, не має часу на думки про погане, тому намагаюсь робити все для того, щоб принести користь країні, яку ми маємо відбудувати і жити далі. І не важливо в якому куточку України ти будеш робити щось корисне, головне, щоб щось робилось"
Матеріал підготовлено ГО «Центр Доброчин» в рамках проєкту "Сприяння відбудові та сталому розв’язанню проблем ВПО" за підтримки МФ «Відродження» (Програма «Демократична практика»).
Останні новини Чернігівщини
У чернігівському ветеранському просторі святкували День борщу 16:04
Вже традиційно у другу суботу вересня українці відзначають День борщу.
Надзвичайні ситуації в області за минулу добу 16:00
Протягом минулої доби зареєстровано 23 небезпечні події, а саме: 1 аварійну ситуацію на мережах життєзабезпечення та 22 пожежі.
Громадське об'єднання “Спілка ініціатив Чернігівщини” та ОВА запускають освітні заходи для громад Чернігівської області 15:58
Громадське об'єднання “Спілка ініціатив Чернігівщини” спільно з Чернігівською обласною військовою адміністрацією розпочинає серію навчальних заходів для представників органів місцевого самоврядування громад Чернігівської області.
Презентація артбуку "Етноекзистенція" 15:55
11 вересня у Чернігівській ОУНБ імені Софії та Олександра Русових у межах засідання клубу "Краєзнавець" відбулася презентація артбуку "Етноекзистенція", автори-упорядники якого – прилуцькі історики і краєзнавці Віктор Моренець та Ігор Павлюченко.
Замах на вбивство голови однієї з селищних територіальних громад Чернігівського району – чернігівця засуджено до 7 років ув’язнення 10:32
За публічного обвинувачення прокурорів Чернігівської окружної прокуратури визнано винним 50-річного чернігівця у закінченому замаху на умисне вбивство голови однієї з селищних територіальних громад Чернігівського району (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України). Вироком Деснянського районного суду міста Чернігова його засуджено до 7 років позбавлення волі.
© 2005-2025