Як вимушені переселенці допомагають Менській громаді. Історія Світлани
Якщо людина мала сильну громадську свідомість та позицію до того, як почалось повномасштабне вторгнення, то вона її не позбувається і тепер, а навпаки - максимально адаптується в умовах війни на новому місці і допомагає громаді, яка її прийняла.
В Мені є ВПО саме з такою життєвою позицією. Ці люди не здатні допускати в своє життя слово "жертва", вони не опускають рук, не очікують "манни з неба", вони цікавляться всім, що відбувається навколо і намагаються принести користь новій домівці та працювати на благо перемоги.
З нами поділилась своєю воєнною історією Голуб Світлана Григорівна, яка зараз проживає в Мені із чоловіком, а переїхала родина сюди із с. Капітолівка, що поблизу Ізюма:
"Моя родина весь час проживала на Харківщині, але коли нашу Капітолівку розбомбили, ми були змушені їхати. До нас ворог зайшов 7 березня. З того часу в селі було всяке: і голод, і холод, нічого не працювало, всі люди ділились чим могли, виживали як могли. Наша хата ціла, але ж село майже знищене. Щодня з російських позицій в Капітолівці вівся обстріл Ізюма і важко було усвідомити, що ми не можемо нічого зробити, якось допомогти тим людям.
Ми спробували виїхати. Дорога обійшлась недешево, але коли на печенізькій дамбі нас зустріли наші волонтери - це відчуття не можна передати і пригадати без сліз.
Нас спочатку прийняла в Мені моя сестра, а згодом ми пішли на квартиру. Тут дуже гарне і затишне місто. Через певний час після приїзду я влаштувалась на роботу в КП "Менакомунпослуга" Менської міської ради. Я не могла сидіти без діла, мені хотілось щось зробити для міста, тому я пішла працювати. Займалась озелененням міста, разом із колегами висаджувала квіти на клумбах, доглядала за ними.
Паралельно з цією офіційною роботою я долучилась до підтримки наших військових. Від початку перебування в Мені я ходила в майстерню до волонтерів, звідти ми ізараз відправляємо їм передачі із всім необхідним та плетемо сітки. Зима попереду, треба підтримувати військових, які борються за наші життя.
Також я брала участь у проекті " Бо можемо", їздила на розбір завалів в Чернігів.
Я не люблю, коли мене жаліють, не має часу на думки про погане, тому намагаюсь робити все для того, щоб принести користь країні, яку ми маємо відбудувати і жити далі. І не важливо в якому куточку України ти будеш робити щось корисне, головне, щоб щось робилось"
Матеріал підготовлено ГО «Центр Доброчин» в рамках проєкту "Сприяння відбудові та сталому розв’язанню проблем ВПО" за підтримки МФ «Відродження» (Програма «Демократична практика»).
Останні новини Чернігівщини
Делегація з Великої Британії оглянула наслідки російської агресії на Чернігівщині 11:03
Підвал у Ягідному, зруйноване приміщення Обласного молодіжного центру, пошкоджена минулого місяця п’ятиповерхівка у Чернігові – це місця, які є віддзеркаленням війни на території нашої області.
13 січня: цей день в Україні і світі 08:57
День 1420 Російська агресія - Day 1420 Russian aggression
ТОП-10 найзатребуваніших вакансій Чернігівщини на початок року 16:11
Шукаєте роботу? Звертайтеся до служби зайнятості і ви не пошкодуєте! Серед наявних вакансій обов’язково знайдеться та, яка відповідає вашим бажанням і професійним навичкам.
Ще 78 чернігівських родин отримають допомогу при народженні дитини 16:07
Одноразову матеріальну допомогу при народженні дитини отримає ще 78 чернігівок, які зареєстровані в реєстрі територіальної громади міста.
На Ніжинщині лікарці повідомили про підозру за неналежне виконання професійних обов’язків 16:02
Слідчі відділення поліції №1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції встановили, що у березні 2025 року на прийом до лікарки загальної практики – сімейної медицини звернулася 29-річна місцева мешканка зі скаргами на біль у лівій підлопатковій ділянці, який посилювався під час вдиху та рухів.
© 2005-2026