Володимир Андрійченко: “Доки дві мавпи бились за їжу, третя її з’їла”

15.08.2012   17:03 — Агенцiя

Декілька місяців тому несподівано на політичній арені Чернігівщини з’явився “найчесніший” гравець.

Більшість людей гучні обіцянки молодого чернігівського журналіста зайняти місце парламентарія сприйняли за жарт. Проте 6 серпня ЦВК зареєструвала маловідомого самовисуванця по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 205 – Володимира Леонідович Андрійченка. Опонентами останнього є колоритні політичні важковаговики – діючий міський голова Олександр Соколов (Партія регіонів) та відомий бізнесмен Валерій Дубіль (Об’єднана опозиція). Позаяк сам Андрійченко впевнений у своїй перемозі та зізнається, що гроші на виборчу заставу взяв в кредит. Тест на відповідність критеріям “Чесно” з “найчеснішим кандидатом” проводили представники Громадянської мережі “ОПОРА”.

– Як “найчесніший кандидат”, зізнайся, чи доводилося тобі зазіхати на чуже майно, погрожувати життю людини, принижувати чиюсь гідність?

– В принципі, працюючи журналістом, доводилося і принижувати гідність, і зазіхати на майно багатьох чиновників-корупціонерів, які, зазвичай, займаються лише тим, що “дерибанять” власність громадян.

– Чи був причетний до корупційних дій?

– До корупційних дій, на жаль, не вдавалося мені хоч якось причепитися. Проте, якби я зачепився за ті корупційні діла, то, мабуть, вже мав мільйони, та зміг би вже висуватися від якоїсь чинної партій чи фракції.

– Давай по пункту “Брехун”. Чи відповідає твій стиль життя задекларованим доходам?

– Ні, бо задекларував насправді більше – майже 90000 грн. І в цьому я “не проходжу” по критерію “Чесно”, оскільки, заробляючи ці гроші, живу я в маминій однокімнатній квартирі і їжджу на орендованому автомобілі, не маючи власного.

– То де ти брав гроші на заставу?

– Гроші почав збирати ще заздалегідь, тому що планував балотуватися вже давно. У громадської організації, до якої я був причасний, виникла ідея створити чесного кандидата ще на місцевих виборах в 2010 році. Але, будучи журналістом чернігівського видання, редакція вирішила, що мені не варто поєднувати і журналістську діяльність, і виборчу кампанію місцевого рівня. Тому парламентські вибори і чесний кандидат – це продовження тієї ідеї, яка зароджувалася в 2010 році. А роблю я це для того, щоб донести людям правду.

– Якщо станеш депутатом, займатимешся кнопкодавством? Рух “Чесно” нівелює цей пункт для тих, хто парламентарієм не був, проте питання дотичне для людини, що позиціонує себе найчеснішим депутатом. 

– Звичайно. З однієї простої причини – я буду народним депутатом, і для мене відкриються широкі можливості. Треба ж з їздити закордон, хоча б раз у житті. А маючи статус народного депутата, дипломатичну візу, думаю, усі кордони для мене будуть відкриті. Тому колегам-депутатам таки доведеться тиснути за мене на кнопки. Інакше в нашому житті не виходить.

– Останній критерій, за яким “чесноки” оцінюють кандидата – “Прогульник”. Де ти працював і чи прогулював роботу?

– Ходити на роботу щодня хотілося б, але не завжди це виходить. На даний момент я незалежний журналіст, зареєстрований як ФОП. Тому ходжу не завжди, проте працювати кожен день доводиться.

– Як ти вважаєш, що думають про такі амбіції твої політичні опоненти?

– Думаю, зараз вони наді мною сміються, але це їх велика помилка. Не раз було сказано, щоб стати народним депутатом по мажоритарному округу необхідно витратити від 3 до 5 млн. доларів. Насправді, на мою думку, ця сума завищена, оскільки її називали технологи, набиваючи собі ціну. Звісно, без якихось мінімальних затрат зробити це неможливо. Але я впевнений, що головне – мати хорошу команду, бажання та натхнення щось робити. Є така мудрість: доки дві мавпи билися за їжу, третя її з’їла.

– Що будеш використовувати в своїй кампанії? Які ресурси будеш долучати?

– Перш за все, людські ресурси. Близько тридцяти людей серед моїх друзів та знайомих висловили готовність мене підтримати упродовж виборчого процесу. Наприклад, хоча б один раз пороздавати листівки або газетки, якщо, звичайно, вдасться їх надрукувати. Тобто робота буде налагоджена за суто українським принципом “кумівство у нас процвітає”. А ось фінансовий ресурс – то проблема. Бо все, що було зібрано серед людей на вулиці та знайомих, уже витрачено на виборчу кампанію. Більш того, мені довелося взяти кредит на обов’язкову заставу. З цих грошей у мене залишилося менше 10000 грн. на всю діяльність, яка триватиме упродовж трьох місяців. Цієї суми вистачить тільки на оренду приміщення, яке необхідне для нормального функціонування приймальні.

– То на що ж ти розраховуєш?

– Моя ставка на людей і на роботу з ними. Адже народу дурять мозок, говорячи, що є влада і опозиція. Проте згадані об’єднання є двома сторонами однієї медалі. Вони періодично міняються місцями, та життя від того не покращується, на жаль. Тому є просте бачення того, що треба міняти не цих людей місцями, а змінювати систему в цілому. Заводити в парламент молодих людей, які є принциповими і не здатні мислити шаблонами початку ХХ століття. А ще я планую масово використовувати сучасні Інтернет-технології: активність в соціальних мережах зараз не коштує нічого, крім сплати послуг провайдера.

– Якщо хтось з твоїх політичних опонентів запропонує найчеснішому кандидату “співпрацю”, ти погодишся зняти свою кандидатуру?

– При побудові речення зі словами чесний кандидат і зняття, в мене виникає лише одна думка: не я знімаю, а на мою підтримку мають зняти свої кандидатури інші люди. Адже є шанс щось змінити на краще, і його не можна втратити. Тому, на мою думку, заради вирішення місцевих проблем чернігівців і діючий міський голова Олександр Соколов, і відомий в бізнесмен-нардеп Валерій Дубіль погодяться зняти свої кандидатури на користь найчеснішого кандидата. Все-таки молодість і сила на моєму боці. До того ж я ніколи не розцінював політику, як бізнес!

– Ти дійсно плануєш запропонувати їм це зробити?

– Звичайно! І я думаю, що, побачивши жовтневі рейтинги, вони так і зроблять. Впевнений, що моя молода команда покаже якісний результат. І тоді ми зможемо говорити про те, що було б найкращим прикладом прояву демократії і піклування про місцевих жителів – виступати єдиним фронтом. Погодьтеся, було б чудово, якщо Олександр Володимирович залишився б міським головою, Валерій Олександрович, як бізнесмен, продовжував допомагати медичним закладам і установам освіти. А я, як депутат Верховної ради України, сприяв би виділенню субвенцій для Чернігівщини. Це був би чи не найкращий тандем, коли і місцева влада, і бізнес, і державна влада об’єдналися б заради однієї цілі.

– У вузьких колах подейкують, що “чесний кандидат” – проект команди діючого міського голови. Як ти це прокоментуєш?

– Люди звикли мислити стереотипами: двоє об’єднуються дружити не за для чогось, а проти когось. Сподобатися всім неможливо. Опозиціонери мене називають ставлеником влади, а в іншому таборі на мене дивляться, як на прокаженого, оскільки я не входжу в рамки їхнього обмеженого мислення. Пліткарям можу дати лише одну пораду – краще сидіть в штабах і думайте, яким чином ви розвиватимете Чернігів і Україну, а не вигадуйте нісенітниці.

– Як ти оцінюєш свої шанси на перемогу?

– Думаю, моя команда мене не підведе. Чернігів має стати прикладом об’єднання влади і опозиції, коли кандидати зі старим мисленням по обидві сторони знімають свої кандидатури в підтримку молодості та майбутнього нашого Чернігова.

Ольга Різенко