Інформ-агенція «Чернігівський монітор»: RSS Twitter Facebook

Інформ-агенція «Чернігівський монітор»

Неділя, 6 жовтня, 12:48:13

Сіверський Майдан Миколи Звєрєва

26.03.2015   10:27Агенцiя

Минуло понад рік після Революції Гідності. Нещодавно Уряд у своєрідний, правда, спосіб, але також звітував про 100 днів своєї роботи. Це той Уряд з Арсенієм Яценюком на чолі, у чоло якого, пам’ятаємо, могла влучити куля на Майдані, той Уряд, на який українці покладали такі великі сподівання і надії! Вся Україна і весь цивілізований світ, котрий підтримує нас морально і матеріально, вже давно «вагітні» реальними, а не «штукатурними», а тим паче «шкурними» змінами в цій країні. Однак Україна тими змінами ніяк не «розродиться». Воно все якось у нас «недоношене» виходить.

Велике, як відомо, бачиться на відстані. То як же ж бачиться те «велике» українське реформування за 150 кілометрів від Києва, у Чернігові? Які тут відчуття і реалії на історичному українському зламі? Чим живе близька до столиці периферія?

До ексклюзивної розмови ми учергове запросили активного учасника Революції Гідності, а тепер голову Чернігівської обласної ради Миколу Звєрєва, тим паче, що він останнім часом опинився в епіцентрі багатьох політичних топ-подій і навіть скандалів…

— Найцінніше — це віра. І найстрашніше — коли людина втрачає віру, — по-філософському розпочав цю розмову Микола Звєрєв. — Віра людська, як і віра в Господа, має бути в душі, і людина, коли робить щось з вірою — то вона взагалі непереможна. Бо з нею Бог! Тому все, що робиться по-Божому — непереможне. Люди багато помиляються — і державні діячі, і прості люди. І свої помилки треба визнавати. Адже ж саме з вірою ми йшли на Майдан. І тепер я маю дивні почуття, але вони є такі, які є — Майдан продовжується. Він в іншому форматі, але він продовжується. Майданом стала вся Україна. І це тому, що європейським цінностям в Україні альтернативи нема.


Зигзаги прем’єр-міністра…

— А тепер оті 100 днів Уряду і задекларовані реформи, — веде далі Микола Звєрєв. — Скажу з позиції голови обласної ради: так, з тими реформами щось робиться. Але треба визнати стратегічну і концептуальну помилку — реальну владу не передали на місця. Це моє розуміння людини, що боролась на Майдані, за що згинули мої побратими. Система влади, на жаль, не зазнала змін. Головна помилка чинного нині Прем’єр-міністра — що йому не вистачило політичної волі реалізувати те, що він публічно виголошував ще до формування нового коаліційного уряду.

Якщо ми насправді хочемо робити реформу місцевого самоврядування, то і Прем’єр, і Президент мусили б зустрітися з тими, хто, власне, і має це робити — а це найперше органи місцевого самоврядування, це голови обласних, районних рад. Минуло понад рік після Революції Гідності, і досі такої зустрічі не відбулося. Вважаю, це стратегічна помилка центральної влади. Ми не зуміли чи не забажали внести швидко зміни до Конституції. Систему влади треба міняти швидко і всю. Якщо це не робиться — то вважайте, що не робиться нічого. Бо вийдіть зараз на вулицю і спитайте зустрічних людей про реформи, і кожен вам скаже, що нічого не змінилося, лишилися всі корупційні схеми, хоча це й не зовсім так. Для того, щоб робити швидкі і успішні реформи, — має бути відкритий діалог з людьми, а у Прем’єра-реформатора обов’язково мають бути союзники. А найкращі союзники — це представники територій, органи самоврядування, а простіше — народ.

Так діяв пан Лешек Бальцерович у Польщі, так проходила реформа у Словаччині. Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, чинний сьогодні, збирає Асоціацію їхніх регіональних представників на кшталт наших рад і високі чиновники звітуються перед органами самоврядування: що зробив уряд для зміцнення самоврядування і народовладдя. У нас же — все навпаки. Ми, представники самоврядування, рік благаємо уряд: давайте зустрінемось, а у відповідь — мертва тиша. Тобто і досі залишається стара система, яка є не ефективною, яка не реформує ні економіку, ні жодну іншу сферу українського суспільного життя.


— То — недомисліє чи зумисні зигзаги?

— А ви спитайте у Прем’єра… Ми публічно на Асоціації обласних і районних рад звернулися до Арсенія Петровича з ініціативою такої зустрічі. Прем’єр доручив зорганізувати робочу групу з її підготовки. Міністр Кабінету Міністрів пані Онищенко навіть провела відповідну нараду. За таку зустріч проголосували всі голови обласних рад України в «єдиному пориві». Це було торік, на початку грудня. Зустрічі нема і по цей день…

Така позиція, це щось одне — або невміння робити реформи, або небажання їх робити. Інші варіанти шукати годі. Але при всьому цьому я як голова обласної ради і досі вірю, що альтернативи народовладдю у формі місцевого самоврядування — нема. Але треба брати відповідальність, потрібні рішучість і швидка дія. А яка рішучість, яка дієвість може бути, коли Чернігівська область протягом семи місяців (!) не має очільника виконавчої гілки влади? То про які реформи говоримо? Хто їх проводитиме?!

Давайте згадаємо, що ще у квітні торік прийнято Концепцію по реформуванню місцевого самоврядування. Минув рік. І що? Ми знову бачимо, що щось ніби робимо, але це все дріб’язок, бо ми не робимо ключові речі. І рано чи пізно Прем’єра спитають: чому замість реформ — імітація?

Але я вам скажу інше. Мені телефонує один сільський голова з віддаленого району нашої області і каже, що вони хочуть об’єднатися із сусіднім селом у єдину громаду, то чи я, мовляв, дозволяю? Я відповідаю: не те що дозволяю, я — благословляю. Їм це дозволяю не я, а закон. Бо Верховна Рада прийняла закон про добровільне об’єднання громад. Ми ухвалили документ з наголосом «добровільно», вважаючи, що такої ініціативи навряд чи буде, а наші люди, область загалом настільки виявились підготовленими, що громади вже самі форсують цей процес. Люди готові об’єднуватись, щоб створювати нові адміністративні центри, розроб­ляти перспективні плани розвитку територій. Громади розуміють: ніхто нам наші реформи, окрім нас самих, не зробить. Ні німці, ні американці. А тільки ми самі. Але дайте нам це зробити! Хоча б не заважайте! Давайте зробимо нормальну людську цивілізовану систему влади.


Олігархи…

Тепер тут ще одна дотична тема. Об’єднання громад, розвиток села, району, території — і поруч з цим олігархи! Це найбільше наше горе. Проблема монополій. Ми постійно говоримо головам районних і сільських рад: ви проінвентаризуйте, які у вас є матеріальні цінності, які багатства, бо ви маєте тим розпоряджатися. І якщо у вас хтось щось орендує — то нехай платить, якщо хтось щось видобуває — то нехай це робить законно і платить частину ренти. І от, ви знаєте, одна громада так і зробила. Переписала і взяла на облік все, що обслуговує Обленерго. І кажуть: от, на нашій території є майно. Ми хочемо знати: чиє це майно, чи оформлена під ним земля, чи платиться за те оренда? Тобто монополісти використовують багато народного добра, мають надприбутки, а громада нічого з того не має. Цей приклад з Обленерго не поодинокий, таких прикладів — десятки.

Я повертаюся знову до самоврядування. Система самоврядування, вона знищує олігархат, тобто вона не є середовищем для росту олігархату. Чому? Тому що олігархи мають земельні латифундії. Пам’ятаєте, колись навіть була резонансна стаття, що Звєрєв бореться проти латифундій. Але я один проти цього боротися не зможу. Це нереально. Бо що відбувається? Засівають великі території, скажімо, соняхом. По 10 років поспіль — сонях та й сонях. Виснажують ґрунти. Люди ніяк не впливають не те, що на сівозміни, а навіть, щоб ці олігархи укладали реальні соціальні угоди на розвиток територій, з’яву робочих місць. Тут єдине, що робиться, — вирощується урожай. Потім збіжжя вивозять, продають, і вся валюта залишається в іноземних банках, потім олігархи беруть лише частину цих прибутків на відновлення, а все решта — на їхні маєтки та яхти…

Де і яким боком тут місцева громада?! Ці олігархи бояться навіть дрібних фермерів, бояться конкуренції. Але сьогодні по всій області, де би ми не говорили про реформування і об’єднання громад, наголошуємо — громади мають впливати на орендарів і відстоювати своє. Нам потрібні свої ініціативні люди — фермери, підприємці. Таким людям має бути повне сприяння і заохочення з боку органів самоврядування, бо не олігархи, а саме підприємливі місцеві люди є нашим порятунком і спасінням. Нам потрібні кооперації. Кооперація на селі — це головний інструмент боротьби з латифундистами і олігархами. Ці проекти мають стати ключовими в економіці об’єднаних територіальних громад. Тоді вже громада бере під свій контроль виділення землі, плату за землю, плату ренти, і тоді громада стає заможною, наповнюється її бюджет.


Василь Петрович Фесак…

Знаєте, у цьому зв’язку, як кажуть, радість і печаль обнялися. Цими днями їздив на похорон. Помер депутат нашої обласної ради Василь Петрович Фесак. Я його дуже добре знав. Вічна йому пам’ять. Він з Талалаївщини. Своєрідна особистість. Господар. Мені здається, він кожною своєю клітинкою любив землю. Любив селян. Жив селом. Був комуністичних поглядів. Але — от дивина — збудував дві церкви. І хоч комуніст, а вірив у Бога. Коли зайшов до хати і прощався з ним, дивлюсь, на покутті — ікони. Отакий комуніст і людина з великої літери. Непросту мав долю. Але стільки людей прийшло попрощатися — ціле море. Бо люди його любили.

І знаєте, потім я знайшов відповідь, чому він такий. Ховали його не в селі, не в Харковому, а на хуторі. Така, певно, була його воля. І я його розумію, бо й сам хутірський. Але у Харковому він лишив по собі і збудовану школу, і дитячий садок, і все у селі доброго, що було, — від оцього трудяги Фесака, який пережив і «наїзди», і напіврейдерство. Тепер там хазяйнують латифундисти. До мене на похороні підходили тамтешні люди і розповідали: коли б не звернувся до Фесака — ніколи не відмовить, а тепер, розказують, звертаємось до латифундиста, а той відповідає: мій господар — у Києві, мені треба взяти дозвіл у нього, щоб виписати вам соломи… Тому я й кажу, що наша надія і наш український шлях — з такими людьми, яким був Василь Петрович Фесак, а не з латифундистами…

За цей важкий останній рік я в нашій області попри всі труднощі бачу хорошу динаміку поступу у бік децентралізації. Так, це правда — нема системності з боку центральної влади, але є паростки знизу, від простих наших людей. Я бачу як міняється мислення сільських голів, як вони на очах рухаються до успіху, який уже завтра стане реальністю. От це радує і вселяє віру. І такі люди є в кожному районі великої Чернігівської області.


«Зелені чоловічки»…

— Миколо Вікторовичу, давайте на цьому підведемо риску щодо загальнонаціонального і глобального, а трохи поговоримо про регіональне, де маємо кілька резонансних подій, пов’язаних саме з вами. Ваша активність у статусі голови обласної ради дуже багатьом почала муляти. Дехто не на жарт роздратувався. То «зелені чоловічки» до обласної ради увірвалися, то статті з’явилися в інтернеті з погрозами…

— Прихід людей у балаклавах до державної установи, ідентифікація тих, що приходили, — це питання до СБУ, до правоохоронних органів. Ці ж люди не прийшли до мене додому, вони увірвалися до вищого представницького органу в області. Це — цинічний виклик владі та інституту самоврядування. Ці люди однозначно були найняті, зорганізовані і кимось вмотивовані.


— Схоже на велику провокацію.

— Безумовно. Але сам факт таких людей з прихованим обличчям, він є неприпустимим в умовах зовнішньої агресії. Перше, що я міг би подумати, що це щось схоже на те, що відбувалося в Криму. Звідки я знаю, а раптом такі ж балаклави вже у прокуратурі області, може, вже захопили обласну адміністрацію, СБУ? Може, вже область захоплена? Може, висадився десант? Але коли я побачив, хто йшов попереду, хто цю зондеркоманду вів — багато прояснилося. Це була примітивна спроба тиску. Заблокувати, вплинути психологічно і далі діяти за обставинами. Думали, напевно, почну барикадуватися чи викликатиму з переляку міліцію. А я взяв і пішов до цих людей у балаклавах. Ви можете мене вбити, витягти на вулицю, але кажіть: що ви хочете, які претензії? «Пиши, — кричать, — заяву про відставку». Питаю: так, а привід який, які до мене претензії? Чогось розумного і вмотивованого сказати не можуть...

Ясно одне: це було замовлення, пробний камінь. Чиє замовлення? Якщо компетентні органи серйозно візьмуться — знайти буде нескладно. Хто ляльковод — здогадуюсь. Далі пам’ятаєте, як розвивались події. Була велика прес-конференція і все нібито вгамувалося. Але не все і не вгамувалось. Є продовження. До мене навідувались представники тих, що зорганізували ті маски-шоу. Я почув знову прямі погрози. Ті сили, яким не подобається моя позиція, не зупиняться. Там — великий інтерес і великі ставки. У мене була розмова зі Службою безпеки, МВС щодо особистої охорони. Я відмовився. Попри те, що знаю — провокації проти мене продовжуватимуться.


— А проблема в чому?

— Проблема в тому, що область і вирішення всіх болючих питань не повинні залежати від інтересів конкретних кланів, груп, бізнес-груп. Ставити в залежність від цих, подекуди навіть напівкримінальних груп усю область — це неприпустимо. Це не те, за що ми боролись на Майдані. Мені через деяких громадських активістів сигналізують: ми Звєрєва все одно поставимо на коліна. То я хочу передати всім цим замовникам, що на колінах я буду стояти тільки перед Господом Богом. Мене можна спробувати налякати, намагатися вбити, але змусити стояти на колінах — ні.

Ми знову повертаємось до того, що Майдан продовжується. І якщо я переходжу дорогу якимось кланам, групам своєю непоступливою позицією, то ясно, що я їм стаю небезпечним. Бо ви спитаєте, чи є в нас несанкціоноване відкачування нафти, а я вам відповім — є, а тіньовий спирт є? Є! А обіг наркотиків і хто його «кришує», а вирубка й торгівля лісом, а незаконна торгівля валютою? Є таке зло у нас чи нема?!! Мені кажуть: доведіть! Доводити мають правоохоронні органи і суд. Я тільки порушую ці питання. Може Звєрєв сам з тим злом боротися? Ні. З тим злом може боротися тільки згуртована громада, весь народ.

Я все це усвідомлюю. Розумію ризики. Але знаю й те, що це зло треба побороти. Жити в країні, де корумпована кожна сфера — значить жити без майбутнього.


«Фіскальний» скандал…

— А тепер ось деякі місцеві інтернет-видання все повертають з ніг на голову і звинувачують натомість вас у корупції і навіть сепаратизмі, прив’язучи до акцій під обласним управлінням Державної фіскальної служби.

— Як голова обласної ради я завжди діяв і дію в рамках Конституції, законів і своєї компетенції. Ви пам’ятаєте, нещодавно виник конфлікт між керівником державної фіскальної служби області та громадським об’єднанням підприємців. Хто є підприємці? Це ті роботодавці, що платять податки і створюють національне багатство. А фіскальні органи, вони — на службі у держави, які теж живуть за ці податки. Втручатися до органів виконавчої влади — це не моя компетенція. А ось дбати про діалог між тими, хто творить національне багатство і хто збирає з того податки — це завдання і представницької влади також.

Коли виник цей конфлікт — до мене надійшло звернення. Бо спочатку був один мітинг, а потім газети написали, що буцімто керівник фіскальної служби зорганізував свій мітинг. Усі ті події могли мати загрозливий розвиток. Через те я і мусив реагувати. Звернувся до керівника фіскальної служби країни з проханням розібратися і направив йому офіційного листа, в якому просив навести лад у їхньому відомстві і вгамувати пристрасті, які не потрібні ні нашій прикордонній області, ні самому податковому управлінню.

Опоненти ж натомість усе перекрутили, ув’язали мене в коло зацікавлених осіб і приписали мені намагання звільнити пана Дусяка. Це що — моя компетенція? Пана Дусяка я просив про єдине — знайти цивілізований спосіб вирішення конфлікту, за круглим столом, через діалог, але не в протистоянні. Ось і весь мій інтерес, уся моя позиція.


Розбитий «горщик» «Батьківщини»…

— Миколо Вікторовичу, ну і хотілося б почути не з домислів, не зі сторонніх фантазій, а з перших вуст про правдиві причини вашого виходу з партії «Батьківщина», що теж трапилось не так давно.

— На початку нашої розмови я сказав, що сильнішого за віру нема нічого. Я йшов у партію «Батьківщина» з вірою в демократію, в заможну європейську країну, з вірою, що справедливість є і за неї варто боротися. То був 2007 рік. Я ніколи, за найтяжчих часів, не лишав «Батьківщину». В період опозиції, коли лідера запроторили за ґрати, був на засіданнях того судилища Юлії Тимошенко, на мітингах виступав відкрито на її підтримку. Але останні події, що стали відбуватися в партії, і в обласній організації в тому числі, надломили мою віру. Ще раніше було декілька зустрічей з лідером. Є свідки тих розмов. Ми просили Юлію Володимирівну тільки про одне: будь-які питання нашої обласної організації вирішувати у площині статуту і програми партії, а не в їх порушення. Це — єдине прохання.

Але конфлікт, пов’язаний з колишнім головою обласної організації партії «Батьківщина» Олександром Кодолою, вразив і засмутив не лише мене. Ми з Кодолою пройшли Майдан. Я не даю оцінок його діяльності. Але він був усунутий від керівництва обласною організацією нетактовно й грубо, з порушенням статуту і програми партії.

Далі — більше. Проблеми загострювались і наростали. Ми намагалися достукатися до Юлії Володимирівни. Їздили до неї цілою делегацією Чернігівщини — вона нас навіть не прийняла. Її оточили люди, яким, напевно, надано виняткове право вирішувати — хто лідерові «Батьківщини» потрібний, а хто ні.

Що ж до мене особисто, то я навіть у статусі голови Чернігівської обласної ради став партії «Батьківщина», як-то кажуть, паралельний. Мені це не раз яскраво демонстрували, а лідер — ігнорувала. Тому мій крок не одним днем продуманий, виважений і логічний. Як можна залишатися в партії, яка тобою легковажить та усіляко намагається витіснити?


Нова політична сила…

Моя віха «Батьківщини» наразі завершилась. І я зроблю свій політичний вибір. Уже прийняв для себе таке рішення. Рішення непросте. До речі, ваше видання перше, і справді ексклюзивно, чує цю новину. Ближчим часом офіційно озвучу, з ким пов’яжу свою подальшу долю. Дуже довго над тим думав. Думав, з ким продовжувати своє політичне життя. У широкому спектрі українських політичних партій — кому вірити? Спиняюсь на тому, що слід формувати команду нової політичної сили. Ми її будемо презентувати. Ми її оголосимо. Зараз формується команда однодумців. Це буде всеукраїнська політична сила. Але моє особисте щастя в тому, що ця політична сила стартуватиме саме з Сіверського краю. Зараз якраз узгоджуються всі деталі. Готуємось до місцевих виборів.


Віра в президентський вибір…

— Насамкінець нашої бесіди про ймовірне (нарешті!) призначення Президентом голови ОДА…

— Давайте я озвучу у черговий раз сентенцію, що я ярий прихильник того, аби виконавча влада була самоврядною. Незалежно від прізвищ. Але оскільки не відбулося змін і відповідної реформи, то це виняткова компетенція Президента України і Прем’єр-міністра, який робить подання на таке призначення. Тому коли Президент визначиться з кандидатурою і буде його Указ надруковано, отоді ми й будемо коментувати. А поки нема Указу, то вважаю некоректним про щось полемізувати. Це було б неправильно говорити про те, чого нема. Єдине, що додам до цього: негаразд, коли понад півроку нема очільника виконавчої влади в області.

Яким буде вибір Президента і Прем’єра — ту людину і підтримаю, робитиму все, щоби був діалог між облдержадміністрацією та обласною радою. Чого не хотілося б?! Щоб, не дай Бог, не трапилась кадрова помилка. На цій посаді має бути людина авторитетна. І щоби свій авторитет і професіоналізм вона використовувала на благо громади та області і не презентувала чиїсь корпоративні інтереси, була рівновіддалена від бізнес-груп, угрупувань, і навпаки — була моральним авторитетом і жила проблемами тутешніх людей. Вірю, що Президент підбере саме таку людину.

 

http://www.hvilya.com/news/siverskij_majdan_mikoli_zvereva/2015-03-26-6446

Останні новини Чернігівщини

Про нові підходи до утвердження національної ідентичності — на коордраді в ОДА 12:35

Декомунізація та дерусифікація на Чернігівщині, облаштування музейних експозицій у закладах освіти, заходи національно-патріотичного виховання.

Обстановка на прикордонні за добу станом на 06.00 05 жовтня 2024 року 12:09

Армія РФ протягом доби 4 жовтня атакувала дві прикордонні громади Чернігівщини.

«Перейди за посиланням та проголосуй за дитину на конкурсі»: поліцейські застерігають громадян від шахраїв 10:37

Поліцейські закликають громадян не переходити за сумнівними посиланнями в Інтернеті.

Новий проєкт Expertise France на Чернігівщині – EU4Innovation East 10:03

Ще один проєкт з підтримки відновлення та відбудови Чернігівської області презентували 2 жовтня команді ОВА представники французького агентства міжнародного технічного співробітництва Expertise France.

Аварія на каналізаційному колекторі в районі Шерстянки – надзвичайна ситуація місцевого рівня 09:21

Таке рішення ухвалили на оперативному засіданні міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій 4 жовтня.

АНОНСИ ПОДІЙ

Всі новини