Новий КПК і права журналістів

23.11.2012   12:53 — Агенцiя

Роз’яснення ГСУ МВС України Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі.

Ст. 171 КК України. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (введена 1.09.2001 з прийняттям нового КК України).

1. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою
карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.
 

Законною є така діяльність журналістів, яка спрямована на реалізацію ними своїх повноважень у інформаційній сфері і здійснюється засобами та в порядку, передбачених законом.

Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів - це протиправне створення перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом (журналістами) чи засобом масової інформації. Воно може виразитись у примушуванні до поширення певної інформації або відмові в її поширенні, здійсненні цензури, незаконному вилученні тиражу друкованої продукції, знятті передачі з ефіру, недопущенні журналіста до участі у прес-конференції, безпідставній відмові в акредитації засобу масової інформації чи окремому журналістові, позбавленні журналіста чи засіб масової інформації можливості скористатися переважним правом на одержання інформації, необгрунтованій відмові у задоволенні запиту щодо доступу до офіційних документів або наданні письмової чи усної інформації, порушенні права власності на інформацію, навмисному приховуванні інформації, безпідставній відмові від поширення певної інформації тощо.

Таке перешкоджання може здійснюватися шляхом погроз, застосування фізичного насильства, обману, шантажу, пошкодження чи знищення майна, підкупу тощо.

Перешкоджання незаконній професійній діяльності журналіста не утворює складу злочину, передбаченого ст. 171 КК України. Такою, зокрема, слід визнавати професійну діяльність журналістів щодо збирання, зберігання, використання та поширення інформації з обмеженим доступом (конфіденційна та таємна) з порушенням встановленого законом порядку. Незаконною слід також визнавати професійну діяльність журналістів, яка полягає у: закликах до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України; пропаганді війни, насильства та жорстокості; розпалюванні расової, національної, релігійної ворожнечі; поширенні порнографічної чи іншої інформації, яка підриває суспільну мораль або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини; втручанні у приватне життя особи тощо.

Не утворюють складу розглядуваного злочину дії, які хоча фактично і перешкодили журналістові у його діяльності, але були вчинені на законних підставах (наприклад, припинення випуску друкованого засобу масової інформації за рішенням суду, позбавлення журналіста акредитації за перевищення ним своїх повноважень чи невиконання обов'язків).
 
Чинним КПК України визначено, що досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 171 КК України, з 20.11.2012 року здійснюється слідчими органів внутрішніх справ (за КПК України 1961 року цей злочин належав до підслідності органів прокуратури).

 
Ст. 216 (Підслідність) КПК України

ч. 1. Слідчі органів внутрішніх справ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

 
Ст. 65 (Свідок) КПК України

ч.1. Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

ч. 2. Не можуть бути допитані як свідки:
п. 6. журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації.

Виходячи з положення вказаної статті норми професійної етики вимагають від журналіста поважати гідність людини, її право на приватне життя. Журналіст зберігає у таємниці відомості про особу, яка передала інформацію або інші матеріали, за умови нерозголошення її імені. Журналісти повинні отримувати конфіденційну інформацію лише з дозволу та відповідно до режиму, встановленого особами, яким належить така інформація.

Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі.

Початок досудового розслідування за статтею 171 КК України

У разі надходження до правоохоронного органу заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, в яких на думку заявника містяться ознаки кримінального правопорушення і прохання останнього притягнути особу «правопорушника» до кримінальної відповідальності, всі без виключення заяви вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДС).

Заявник отримує від органу, до якого він подав заяву, документ (талон-повідомлення), що підтверджує її прийняття і реєстрацію (ст. 60 КПК).

Особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення
(ст. 383 КК України), крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв'язку.

Заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за виключенням випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, непритомний стан заявника, відрядження тощо).

Оперативний черговий, отримавши заяву чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію, зобов'язаний негайно направити на місце події слідчо-оперативну групу чи оперативну групу, ужити всіх можливих заходів щодо запобігання кримінальному правопорушенню або припинити його, організувати невідкладні дії щодо встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Відповідно після цього слідчий матиме можливість одразу проводити весь комплекс слідчих дій, а не чекати результатів дослідчої перевірки, яка проводилась раніше (у межах 10 діб).

Про розпочате досудове розслідування повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законності під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва, а також заявник, що звернувся з повідомленням до органу внутрішніх справ.

При підтверджені зазначених у заяві (повідомленні) ознак кримінального правопорушення слідчий у межах строків досудового розслідування
(ст. 219 КПК) здійснює провадження. Якщо ж такі ознаки не знайшли свого підтвердження кримінальне провадження закривається (ст. 284 КПК).

Ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а саме:
 бездіяльність слідчого, прокурора у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, у неповерненні тимчасового вилученого майна, а також нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк;
 рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування;
 рішення слідчого про закриття кримінального провадження;
 рішення прокурора про закриття кримінального провадження;
 рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;
 рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки;
 рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій;
 рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами даного Кодексу.

За КПК України 1961 року оскарженню підлягали тільки дії слідчого і прокурора, а за новим КПК - також їхні рішення та бездіяльність.

http://www.telekritika.ua/yuridichna-consultaciya/2012-11-23/76943