День партизанської слави. P.S.
Тільки тепер, коли з часу закінчення школи пройшов час, я розумію, наскільки пощастило мені з учителями. Особливо, з істориком.
Корінний полтавець, син інженерів-комуністів, він вклав у наші голови ОБ’ЄКТИВНУ історію України, без політично-ідеологічної поливи; про ОУН та 1939-й рік на Галичині розказував значно більше (хоча Полтавщина й не є аж дуже національно-свідомою), ніж про “подвиги радянських партизанів”, “дітей-героїв” та іншу маячню. З “патріотичного” виховання в школі у нас в році було 2 “свята”: День перемоги (і мітинг біля пам’ятника воїну-визволителю) та День визволення Полтавщини (з єдиним заходом – виставкою квітів та фруктово-овочевих композицій). І все. За що я щиро вдячна всьому колективу моєї рідної школи.
Як “юзають” вчителі, бібліотекарі і музейники сучасних школярів – важко передати. Вірніше – пережити. От, приміром, останнє велике (…) свято – це був День партизанської слави, який відзначали 22 вересня і звістки про яке заполонили весь медіапростір. По-перше, чи можна вважати святом день, коли ми говоримо про загибель людей? А по-друге вибачайте, але я, як історик, процитую джерела:
– “До свята Дня партизанської слави …ський обласний краєзнавчий музей провів різноманітні заходи: декаду патріотичного виховання, дні музею в навчальних закладах міста та області, екскурсії експозицією музею, лекції та музейні тематичні програми. Для учнів молодшого шкільного віку проводилися інтерактивні заняття “Солдатський трикутник”. Діти розглядали солдатські листи-трикутники (оригінали з фондів музею) та вчилися складати їх”.
– У конференц-залі ….ського краєзнавчого музею відбувся тематичний вечір, приурочений Дню партизанської слави. На заході виступив голова обласної спілки ветеранів партизанського руху, який розповів про своє партизанське дитинство.
– У …. музеї презентували експозицію художніх творів, присвячену Дню партизанської слави. Вона має на меті нагадати сучасникам про трагічні та героїчні події, що відбувалися в недалекому минулому, вшанувати людей, які, проливаючи кров та жертвуючи собою, вибороли для нас право на життя.
– “У …. музеї пройшла виховна година “Прогулянка партизанськими стежками”, присвячена Дню партизанської слави України”
– “… музейна акція “Лист з партизанського ……..”. Особливо вона припала до душі дітям, яких чимало було в лісі в цей день. Учні місцевих шкіл вчилися писати чорнилом справжніми перами, а потім складати аркуші трикутниками. Адресатами стали дідусі та бабусі, а також друзі, які з тих чи інших причин не могли бути в цей день в лісі”.
– “…У приміщенні музею “Підпільно-партизанський рух на ……. в роки Великої Вітчизняної війни. 1941-1944 рр.” представники влади взяли участь у відкритті виставки “Віктор Лягін. Людина-легенда”.
Даруйте, але ЧОМУ ВИ ВЧИТЕ, ЩО ВИ ПОКАЗУЄТЕ і ЯКІ ЦІННОСТІ ПРОПАГУЄТЕ, дорогі музейники? Чи переглядали ви свої експозиції, чи підкріплювалися вони новими дослідженнями – адже, погодьтеся, 40 років тому в будь-якій експозиції на першому місці стояла комуністична ідеологія. Вам не здається смішною “прогулянка партизанськими стежками”? В чому полягає інтерактивність заняття “Солдатський трикутник”? ДЛЯ ЧОГО дітям вчитися їх складати (це ж не писанка і не витинанка)? Ви ж науковці! Що Вам заважало за стільки років дослідити долю того, хто цей лист писав і розповісти про це дітям? Яких партизанів ви кличете на зустрічі, коли від часу створення руху вже пройшло понад 70 років? Вони що, 5-річними в лісі сиділи? Для чого ви, історики, дурите дітей? Кого ви возвеличуєте у виставках? Чекіста-енкаведиста Лягіна? Ви біографію його читали? Документи дивилися?
Чим жертвували ті люди, яких ви вшановуєте? “Ясно, с продовольствием большое затруднение. Люди 6-й день едят мясо и картофель. Хлеба нет. Мясо 500 граммов на день” [с. 343] – і це тоді, коли голодних сільських дітей підгодовували “фашистські окупанти”. Більше того, сьогодні, у 2013 р., не кожна родина на тиждень може собі дозволити купити 500 грамів мяса! То про які жертви йдеться, коли родини так званих радянських партизанів також мали таке ж продовольче забезпечення[1]???
Як пояснюєте ви оці “геройські подвиги” в селі, яке й так було голодним, заледве пережило Голодомор-Геноцид і забезпечувало фронт: “Уничтожено 5 складов с зерном: 5 000 пудов ржи, 2 000 пудов ячменя, 250 пудов гречихи, 500 пудов овса” [с. 421]. Вам це часом не нагадує міф про знищення Хрещатика “фашистами”, тоді як уже доведено, що пів-Києва зруйнували самі ж радянські війська, що відступали. Тільки людина, яка ніколи не була господарем, яка ніколи сама не сіяла і не збирала хліб, може отак, у голодні воєнні роки його знищувати. І тоді закономірним є питання: чи варто так героїчно возвеличувати таких людей?
Так, ваша правда, в цієї держави чіткої ідеології нема. Але ТА ІДЕОЛОГІЯ, ЯКУ ПРОПАГУЄТЕ ВИ – ЦІЙ ДЕРЖАВІ ТАКОЖ НЕ НАЛЕЖИТЬ.
Я знаю про “плани”, “рознарядки”, ідеологію голів ОДА чи міських голів, від яких сьогодні залежить чи розпочнеться опалювальний сезон в музеї чи ні, але… нещодавно мені розказали одну історію. У 1960-ті роки студентку-активістку покликали “на розмову”, підсумком якої було настійливе прохання періодично звітувати про те, що говорять і що думають її одногрупники. Як на мене, її блискуча відповідь була варта місця в історії: “Так, я згодна. Ви тільки значок сексота мені дайте, щоб усі знали і я його гордо носила”. Більше нею не цікавилися.
Дехто скаже, що праці професійних істориків менше доступні та зрозумілі широкому загалу? Згодна. Нещодавно вийшло чергове число журналу “Український тиждень” (№39 (307), темою номера якого є “Міфи про радянську “партизанську славу”.
Що там? Відповіді на питання:
– Чому радянський партизанський рух на території України не був масовим і всенародним;
– Як червоні партизани накликали на населення нацистський терор;
– Як червоні партизани тероризували і мордували населення;
– Боротьба за статистику, а не війна з окупантом;
– Розповідь про те, як формувався комуністичний міф про боротьбу в тилу німецьких військ на окупованій території.
Отже, треба було тільки купити і прочитати. Або ж взяти у бібліотеці і прочитати. Або – я з радістю надішлю Вам всі матеріали безкоштовно, як благодійну допомогу – Ви тільки скажіть про це.
Я дуже люблю музеї (що б там хто не говорив), я тисячу разів переконалася в тому, що там працюють великі самовіддані люди, для яких експедиція чи чергова програма для відвідувачів є чимось більшим, ніж матеріальні блага для себе. Ви й досі є найпотужнішими акумуляторами матеріальної культурної спадщини, ви дійсно стоїте ближче до народу ніж академічні науковці, вас слухають і до вас прислухаються значно частіше, треба лише гідно нести на собі роль просвітителів та носіїв істинної правди.
Леся Гасиджак
________________
P.S. Процитована книга: Партизанська слава. Чернігівська область. – Чернігів: Десна Поліграф, 2011. – 496 с.
1. Про це йдеться в монографії “Повернення істини: (нові архівні матеріали про діяльність партизанського загону О.Є.Кривця)”, що готується до друку Тетяною Сосновською, директором Літературно-меморіального музею-квартири П.Г. Тичини.
Останні новини Чернігівщини
Експорт української сосни на 2,8 млн грн: на Чернігівщині судитимуть трьох контрабандистів 18:27
Прокурорами Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Чернігівської обласної прокуратури скеровано до суду обвинувальний акт стосовно трьох жителів Чернігівської області за фактами контрабанди лісоматеріалів, підроблення офіційних документів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, легалізації майна, одержаного злочинним шляхом (ч. 2 ст. 201-1, ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України).
Небезпечні ситуації та потреба у підтримці: прокурори та поліцейські провели низку профілактичних заходів для дітей та молоді 18:24
Ювенальними прокурорами органів Чернігівської обласної прокуратури спільно з представниками поліції та психологами проведено навчально-профілактичні заходи серед учнів навчальних закладів міста та області.
Для внутрішньопереміщених осіб впроваджується послуга довготривалого медсестринського догляду 18:19
В умовах сьогодення дедалі більше переселенців, особливо людей старшого віку та осіб з хронічними захворюваннями, потребують постійного догляду, медичного спостереження та безпечних умов проживання.
У Чернігові під час дронової атаки 12 жовтня поранено п’ятьох цивільних 11:21
Протягом минулої доби ворог 36 разів обстрілював Чернігівщину. Під атаками – 23 населені пункти. Більшість обстрілів – переважно FPV-дрони та скиди з БпЛА у прикордонні. Також армія рф застосовувала ударні дрони різних модифікацій.
Надзвичайні ситуації в області за минулу добу 11:14
Протягом минулої доби зареєстровано 2 небезпечні події, а саме: 2 пожежі. Внаслідок цих подій 1 особа постраждала.
© 2005-2025