Інформ-агенція «Чернігівський монітор»: RSS Twitter Facebook

Інформ-агенція «Чернігівський монітор»

Середа, 20 жовтня, 15:41:21

За 80 років Чернігівщину перекроювали десятки разів

30.10.2012   13:11Агенцiя

На перехресті кордонів і людських доль

Історія Чернігово-Сіверського краю, яка засвітила свою зорю над відомою у всьому світі Мізинською стоянкою первісної людини (Коропський район), сягає такої сивої давнини, що нинішня кругла дата області – лише крихітний відтинок на тому шляху. Та вона дорога сучасним поліщукам, котрі, як і всі покоління їхніх предків, під різними вітрами минулих епох будують майбутнє для своїх дітей і внуків.

Три корені переплелися
Область межує з Російською Федерацією та Республікою Білорусь. Це значною мірою позначилося на культурі й побуті її жителів. Свого часу тут можна було зустріти і російський рублений терем, і білоруську курну хату, і українську мазанку з побіленими стінами та земляною долівкою.
Жителі Брянщини і Гомельщини – не просто сусіди, які оселилися на берегах тих самих річок, що й чернігівці. До 1919 року всі три області входили до складу однієї губернії. Їхні спільні слов’янські корені, що сягають часів могутнього Чернігово-Сіверського князівства доби Київської Русі, спільні вороги, гіркі поразки й тріумфальні перемоги, економічні й культурні і, що не менш важливо, родинні зв’язки залишаються визначальними і в сучасних добросусідських відносинах.

Підтвердження цього – щорічне яскраве, веселе і масове свято Дружби в географічній точці перетину трьох держав – прикордонному селі Сеньківці Городнянського району.

Сучасна Чернігівщина має 22 райони і займає понад п’ять відсотків території країни. Її нинішні обриси мало схожі як з описом кордонів Чернігівського князівства, що сягали Підмосков’я, так і з генеральною мапою адміністративного поділу Лівобережної України кінця 70-х років ХVІІІ ст. – “Чернігівського намісництва топографічним описом”, що зберігся донині. За часів Гетьманщини край, що мав полково-сотенний устрій, тягнувся від Брянщини до Полтавщини.

І губернія, і намісництво
Численні територіально-адміністративні зміни на наших землях нагадують гру в мозаїку, оскільки “візерунок” весь час змінювався: то збільшується, то подрібнюється. При цьому дії “гравців” переважно відзначаються спонтанністю і непродуманістю.
Так, у 1782 році було створено Малоросійське генерал-губернаторство, яке складалося із трьох намісництв: Чернігівського, Київського та Новгород-Сіверського. Згодом Чернігів став центром Малоросійської губернії, яку 210 років тому реформували у Чернігівську. Губернія мала 15 повітів, що поділялися на 187 волостей.

За даними перепису 1897 року, в містах проживала лише десята частина населення, тобто край був аграрним. Тут традиційно вирощували товарне зерно і картоплю, цукровий буряк, тютюн, льон, а ще це був єдиний регіон, що постачав промисловості конопляне волокно.
Аграрним край залишається і нині, хоч ситуація кардинально змінилася: на 1 січня 2010 року в сільській місцевості залишилося понад 37 відсотків жителів. Чимало сіл і хуторів відійшло у вічність, про їхнє існування нагадують тільки назви на старих мапах. Та цей процес стосується не лише Чернігівщини.

Наступний територіально-адміністративний поділ торкнувся краю у 1923 році, коли замість повітів утворили п’ять округів, замість волостей – 55 районів.
Щоправда, новоутворення дихало на ладан від самого початку, оскільки вже через два роки грянуло нове адміністративне потрясіння: задля спрощення керівництва ліквідували губернії, за ними – й округи. Тепер на території Чернігівщини існувало 42 райони, які підпорядковувалися безпосередньо центральним органам влади. На практиці це теж себе не виправдало, оскільки в межах республіки неможливо було забезпечити ефективне керівництво великою кількістю дрібних адміністративних одиниць, тим більше, що всі важелі впливу зосередилися в центрі. Тож навесні 1932 року на території України було створено перші п’ять областей, а 15 жовтня – Чернігівську. Майже третина її (17 районів) у січні 1939 року відійшла до складу новоутвореної Сумської області.

Слави землі додають особистості
Чернігівщина дала світові Олександра Довженка і Миколу Гоголя, Марію Заньковецьку і Софію Русову, Григорія Верьовку і Павла Тичину, Миколу Кибальчича і Георгія Вороного та багатьох інших видатних особистостей.
Жителі краю трепетно бережуть пам’ять про Тараса Шевченка, який відпочивав тут душею, спілкувався з добрими друзями і завжди прагнув сюди повернутися. Тут він створив понад 30 художніх полотен та малюнків, поему “Відьма”.

Свідченням науково-культурного потенціалу краю було святкування 1908-го 1000-річчя першої літописної згадки про Чернігів (907 р.) та проведення ХІV Всеросійського археологічного з’їзду. Нині археологічні експедиції, котрі працюють на території області, продовжують дивувати новими знахідками – посланцями з далекої історичної минувшини.
На Придесенні також ретельно зберігають та відновлюють всесвітньо відомі пам’ятки архітектури. Лише на території Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній” їх налічується 29.

Нині Чернігівщина працює над розвитком туристичної галузі. Відпочивальників ваблять не лише історичні пам’ятки й природно-заповідні об’єкти – заказники, ландшафтні, лісові, ботанічні, зоологічні, гідрологічні. Особливу популярність здобули національні парки, зокрема “чернігівська Швейцарія” – Тростянецький дендропарк, де росте понад 620 видів дерев та чагарників.

В економіці Сіверщини значних здобутків досягнуто у вирощуванні традиційних для цієї природної зони зернових та в картоплярстві. На перших позиціях у державі область залишається у виробництві продуктів тваринництва. Успішно діють держлісгоспи.
На сучасній складеній жартівниками мапі України Чернігівщина з точки зору жителів столиці позначена як “Помідори на дачі”. У цьому гумору значно менше, ніж істини, адже подекуди навіть у глибинці області, в мальовничій місцевості біля річки чи ставка можна знайти хатину, куплену городянами як місце для відпочинку якнайдалі від цивілізації.

Дехто навіть оселяється тут на постійне місце проживання, а в сільрадах рахують новонароджених дітей у “своїх” і в “дачників”. І виходить, що внуки тих, кого свого часу привабили вогні міста, повертають у поліські села надію.

ДОВІДКА. Чернігівську область утворено 15 жовтня 1932 року. Площа її території – 31,9 тис. кв. км. Тут, за даними 2010 року, проживає 1,1 млн осіб. 62,4% – міські жителі.

Тютюник Євдокія, Урядовий кур'єр

Останні новини Чернігівщини

За минулу добу в Чернігівській області вакциновано 5 655 осіб

За минулу добу в Чернігівській області вакциновано 5 655 осіб 12:55

За даними Чернігівського обласного центру громадського здоров’я, станом на 20 жовтня року в області щеплено першою та другою дозою 387 106 людей.

Відсьогодні центри масової вакцинації в будні працюватимуть з 14 години

Відсьогодні центри масової вакцинації в будні працюватимуть з 14 години 12:46

У Чернігові всі центри масової вакцинації проти COVID-19 з середи, 20 жовтня, і до кінця цього тижня в будні дні відкриватимуться раніше. Вони працюватимуть з 14.00 год. до 19.00 год.

21-23 жовтня – перекриття руху автотранспорту на вул. Івана Мазепи

21-23 жовтня – перекриття руху автотранспорту на вул. Івана Мазепи 12:38

У Чернігові з 8.00 год. 21 жовтня по 20.00 год. 23 жовтня перекриватиметься рух автотранспорту на ділянці вул. Івана Мазепи від площі Перемоги до вул. Музичної. Відповідне рішення прийняте на засіданні виконавчого комітету Чернігівської міської ради сьогодні, 20 жовтня.

У Срібнянській громаді відкрили краєзнавчий музей

У Срібнянській громаді відкрили краєзнавчий музей 11:26

Краєзнавчий музей щойно відкрили в селищі Срібне Прилуцького району. Це стало можливим завдяки ініціативі керівництва Срібнянської громади та залучення підприємців.

Курсанти Академії Державної Пенітенціарної служби відвідали виставку “Кожен має право знати свої права”

Курсанти Академії Державної Пенітенціарної служби відвідали виставку “Кожен має право знати свої права” 11:11

В Освітній Дім прав людини-Чернігів завітали курсанти Академії Державної Пенітенціарної служби спеціальності «Правоохоронна діяльність».

АНОНСИ ПОДІЙ

Всі новини