Олександр Шкурат: “Наша Перемога гідна пам’яті й поваги десятків поколінь”

26.04.2013   12:55 — Агенцiя

Як не прикро визнавати, однак сучасне суспільство досить неоднозначне в оцінках і судженнях щодо тих подій, які відбувалися за радянської доби.

І навіть така священна дата як День Перемоги 9 Травня викликає дискусії, мовляв, тодішні переможені нині живуть краще, ніж ми – переможці. Власну думку з цього приводу висловив депутат Чернігівської міської ради, почесний президент Благодійного фонду імені двічі Героя Радянського Союзу Олександра Молодчого, відомий меценат і благодійник Олександр Шкурат.

– Щиро кажучи, я взагалі не розумію людей, які можуть сумніватися в доцільності Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Навіть те, що в сучасних шкільних підручниках цей термін намагаються замінити на “Другу світову війну” я вважаю кощунством.

Давайте поміркуємо, чи потрібна була перемога в’язням концтаборів, кого не сьогодні-завтра чекала газова камера? Чи потрібна була перемога дітям, змученим нещадними медичними експериментами? Чи потрібна була перемога солдатським вдовам і матерям, у яких та кровопролитна війна відняла найдорожче? Я не маю жодного сумніву в тому, що ця дата – 9 травня 1945 року – повинна бути навіки закарбована в літопис пам’яті нашого народу. Більше як п’ять поколінь вшановують Велику Перемогу над фашизмом. І вона дійсно варта, щоб про неї пам’ятали десятки поколінь нащадків і щоб гідно шанували визволителів рідної землі.

За радянських часів держава турбувалася про ветеранів, які багато років самовіддано працювали на благо своєї країни, мужньо захищали її в роки війни. І особисто я щиро вдячний людям, котрі свого часу піклувалися про моє майбутнє. Прикро, що тепер більшість із них отримують невеликі пенсії, а головне – все менше уваги і поваги від сучасників.

Саме тому я прагну за будь-якої можливості й нагоди допомагати тим, хто цього особливо потребує. Тривалий час опікуюся клубом “Ветеран”, підтримую видання книг історичної тематики, виділяю кошти на лікування ветеранам війни та праці. Щороку до травневих свят піклуюся про впорядкування місць поховань загиблих.

Дуже шаную фронтовиків, адже як історик знаю, якою тяжкою ціною дісталася нам перемога. Важливо, щоб це усвідомлювали і наші діти. Тому зараз надзвичайно велике значення має військово–патріотичне виховання. Починати його треба з сім’ї: знати історію свого роду, відвідувати могили предків, з покоління в покоління передавати сімейні реліквії.

Обов’язково треба приділяти увагу цьому напрямку виховання в школі. Тільки робити це потрібно не для “галочки”, а від усієї душі, щоб молоді було цікаво. Треба, образно кажучи, шукати ключики до юних сердець. Переконаний: будуть наші діти та онуки патріотами – Україна матиме майбутнє!

І щоб нам усім стало краще жити – треба просто не покладаючи рук працювати, думаючи не лише про сьогодні, а й про завтра і післязавтра, кожному на своєму місці бути людяним, відповідальним і чинити по совісті.

Юлія Стоян
PR