"Зелений бізнес": відрахування в бюджет, робочі місця, захоплення для душі

15.12.2015   09:28 — Агенцiя

Сільський зелений туризм – не лише можливість жителям міст повернутися до природи, землі, свого походження і суті. Це – зайнятість сільського населення і податки в місцевий бюджет.

Нині – коли відбувається децентралізація влади, об’єднуються громади, прораховують майбутні бюджети – ця тема видається особливо актуальною. Як працюють туристичні об’єкти на Херсонщині? Чим переймаються власники «Зелених хуторів Таврії», що планують на майбутнє? Про це «SVOBODA FM» дізнавалася в рамках польсько-канадського проекту «Схід і Захід разом – простір діалогу».

На 8-у кілометрі траси Цюрупинськ – Гола Пристань, не доїжджаючи до села Кохани, якщо їхати з Херсону, і розкинулися «Зелені хутори Таврії». Це – єдиний у Східній Європі туристичний комплекс, розташований у незайманому куточку Таврійської лісостепової зони. Крім того, це історична і культурна мініатюра України. Екскурсійні об’єкти займають понад 100 гектарів. Усе, що на них розмішується, зроблене з любов’ю.

Відвідувачам тут пропонують, зокрема, іпотерапію і катання на конях, відвідини стрілецького хутора і гарматного двору, майстер-класи у гончарів і ковалів, уроки з лозоплетіння, миловаріння і свічної справи, розпис пряників у «Медовому хуторі», подорож по канатному містечку. І це далеко не всі розважально-пізнавальні заходи. На кожен сезон тут вигадують щось новеньке. Працюють із 15 квітня до 1 листопада, приймають гостей з Одеси, Миколаєва, Кіровограду, Нікополя.


Усе для того, щоб догодити «балконникам»

«Цього сезону прийняли 26 тисяч людей, – розповідає автор ідеї і засновник хуторів, офіцер у відставці Олександр Долинко. – З’їли 820 короваїв, якими зустрічали гостей. Загалом за п’ять років існування у нас побувало понад 100 тисяч відвідувачів. У сезон тут працює 60 екскурсоводів, десятки інших людей, у п’яти місцях готуємо їжу і можемо одночасно нагодувати 500 людей. Масштаби нормальні. Більше 800 екскурсантів у день не приймають, бо тоді туристичний продукт втрачає свою якість».

Невгамовний фанатик зеленого туризму поза сезоном займається самоосвітою, їздить по різних регіонах країни, збирає досвід і щедро ділиться своїм. «Нині наша країна міська, але людям на генетичному рівні періодично потрібно виїжджати на природу, – ділиться спостереженнями Олександр Володимирович. – У містах вони п’ють погану воду, дихають брудним повітрям, працюють у шкідливих умовах, живуть у бетонних клітках, а Творцем було задумано не так. Але добре, що «люди-балконники» відновлюються за кілька днів. Походять босоніж по травичці, полежать на сіннику, поїдять домашню їжу, поп’ють чисту воду, подихають свіжим повітрям – і далі можна жити. Людина – така істота, у якої організм – це самовідновлюваний механізм. Як би міська цивілізація його не гнобила, а людина все рівно виживає».

Починав «зелений бізнес» Олександр Долинко з бази відпочинку «Чайка» у Голій Пристані. Працює вона і нині, приймаючи до п’яти тисяч відвідувачів за рік, пропонуючи човнові екскурсії по Дніпру, домашню кухню, ночівлю. Однак охочих екологічно відпочивати стало так багато, що «Чайка» не змогла всіх прийняти, доводилося відмовляти. Через це п’ять років тому народився проект історико-розважального комплексу «Зелені хутори Таврії» зі ставкою на дітей і молодь.


Знахарка-ворожка і Wi-Fi на сіннику

«Екскурсоводи проводять групи через українські ремесла: гутництво (робота з гарячим склом), ковальство, гончарство, виготовлення ляльки-мотанки та інші, – продовжує розповідь Олександр Долинко. – Історії торкаємося в легкому вигляді, без дат і прізвищ (просто – козаки, чумаки, селяни), але обов’язково розповіді прив’язуємо до місцевості. Адже колись Чумацький шлях ішов через наші хутори, за 40 кілометрів звідсіля брали сіль. Ми також привезли собі великий причеп солі, додали в неї ароматів із трав (м’ята, лаванда), підфарбували природними барвниками – люди беруть із радістю. Куплений за 5 гривень, гарно оформлений пакетик вони розводять дома у ванній і отримують море та приємні спогади».

Незважаючи на те, що сезон на хуторах минув, тут кипить робота, йде підготовка до нового сезону, Олександр Володимирович не має багато часу на балачки. «А скільки тої зими, – сміється пані Марія з «Хутора коваля» і запрошує в гості. – Ось наведемо порядок, трохи відпочинемо і знову весна». Заходжу в гості. Через якийсь час тут з’являється і пан Долинко. Продовжую розпитувати.

«Звідки взялися оці всі ремісники і майстри? – дивується він. – Самі підготувалися, бо вони в основному вчителі. А буває, що я назначаю людей. Наприклад, психолог у нас виконує роль знахарки-ворожки. Спочатку віднікувалася, казала, що не зуміє. А я їй: «Будеш, мусиш». Вона вивчила трави, хіромантію, карти і ще щось (забув), відповідно вдяглася і почала зображувати персонажа, характерного для давнього українського села. І коли тисячу екскурсантів прийняла – стала спеціалісткою. Ціни у нас не захмарні, у межах 15 – 20 гривень. Проект розрахований на людей із середнім достатком і нижче. Ми заробляємо на масовості».

За всім цим якось не помічається, що тут немає електрики. Але є Wi-Fi не лише в будиночках, а й на сінниках. Холодильники працюють від сонячних батарей. Роль транспортних засобів виконують 12 коней із бричками. Всі тутешні туалети – зі зливом.


Вони створюють… інтерактивне село

Але на досягнутому «хуторяни» не зупиняються. Вони придумали… інтерактивне село! «У мене повірили люди, – говорить Олександр Володимирович. – Саме завдяки їм я тут створив три підприємства, а також на хуторах працює сім фізичних осіб-підприємців. Секрет успіху в тому, що ми всі – співвласники, компаньйони. Восьмеро вчителів, які допомогли мені стартувати, отримали поруч землю і роблять нове інтерактивне навчальне село «Розважайся – розвивайся». Вже є п’ять хат і бліндажі. Дітки повинні навчалися через гру, через руки, тоді воно запам’ятовується. І, за великим рахунком, держава повинна би в цьому допомагати. Адже вчителі роблять цікаві наочні посібники з фізики (маятник Фуко, магніти, дзеркала), хімії, астрономії, ботаніки. Побувавши на екскурсії в інтерактивному селі, дитина зрозуміє і засвоїть багато необхідних для життя знань, отримає навички. Зрештою, там дуже цікаво».

За минулий рік «Зелені хутори Таврії» сплатили 240 тисяч гривень податків. На рекламу витрачають у середньому 80 тисяч гривень.


http://h.ua/story/425034