Чернігів і Київ у небезпеці

20.01.2012   09:28 — Агенцiя

Чергова аварія на напірному каналізаційному колекторі 4 січня ще раз продемонструвала, що відтягувати вирішення проблеми аварійних колекторів у Чернігові небезпечно. Може трапитись забруднення навколишнього середовища і потрапляння стоків у Десну, котра є головним джерелом водопостачання Києва, і доведеться обмежити або навіть припинити водопостачання Чернігова.

Чим далі в ліс, тим більше… аварій

Аварія 4 січня трапилася по вулиці Загородній біля мазутосховища ТЕЦ, неподалік від місця, де вже були подібні аварії у 2006—му та 2007 роках. На ділянці залізобетонного колектора довжиною 10 метрів від газової корозії зруйнувалася верхня частина труби діаметром 700 міліметрів. Трубопровід було споруджено у 1985 році, але він фактично вже не може виконувати свої функції, бо залізобетон не витримує роботи в умовах агресивного середовища. Аналіз аварій доводить, що вони в останні роки виникають регулярно і, на жаль, частішають.

Так, усі пам’ятають аварію у 2006 році, коли загинув кінь. Тоді замінили ділянку напірного трубопроводу довжиною 60 метрів. Замість залізобетонної труби діаметром 700 мм поклали склопластикову діаметром 800 мм. У 2010 році неподалік від першої аварії на мазутосховищі ТЕЦ довелося замінити 36,5 метра зруйнованої сталевої труби на трубу зі склопластика.

Теперішня аварія вже третя на цій ділянці трубопроводу.
За напірним трубопроводом є ще і самопливний. До останнього часу він привертав менше уваги. Але аварії на ньому трапляються навіть частіше, ніж на напірному. Чого варта лише аварія у 2010 році, коли довелося замінити 78 метрів залізобетонної труби на скловолоконну.  Діаметр діючої труби 1400 мм, і заміна невеличкої ділянки обійшлась майже у півмільйона.

Гроші виділив уряд, завдяки допомозі голови ОДА Володимира Хоменка і міського голови Олександра Соколова. За цією великою аварією забуваємо про аварію 2006 року, коли на цьому колекторі замінили 22 метри, 2007 року — тоді переклали 24 метри, 15 метрів поліхлорвінілової труби замість залізобетонної поклали безпосередньо перед прохідною ТЕЦ у 2011 році. Якщо подивитися на схему цих двох ділянок колекторів, живого місця вже нема. Вірогідність подальших аварій зростає.

Справу треба доводити до кінця

Винного у тому, що колектор аварійний, шукати не треба. Життя склалося так, що на проблеми ЖКГ увагу не дуже звертали — було багато інших. І, навпаки, з часів появи на посаді директора водоканалу Олександра Шкіня щороку докладалися великі зусилля, щоб уряд виділив кошти, потрібні для побудови нового колектора. «Вибиванням» потрібних коштів займались керівники області та міста. Ще у 2004 році, завдяки коштам, виділеним урядом і частково міською радою у розмірі 7,5 млн. грн., було споруджено 1—шу чергу трубопроводу довжиною 2,5 км зі склопластикових труб діаметром 800 мм, з гарантованим терміном служби 50 років.

Восени 2008 року увійшла в дію друга черга довжиною 2,3 км. Тоді уряд виділив 11,3 млн. грн. Залишилося прокласти 1843 метри через намив до мазутосховища ТЕЦ. Кошторисна вартість проекту 12817 тис. грн. Ще у травні 2011 року була домовленість, що уряд виділить потрібну суму, але чернігівський колектор в остаточному варіанті в урядову постанову не увійшов, хоча відповідав усім вимогам уряду про фінансування добудови об’єктів комунальної сфери. Тепер на порядку денному ще одна проблема — самопливний колектор довжиною 760 метрів від колодязя—гасителя до камери переключення після ТЕЦ. Замовлено розробку його проекту, і кошторисна вартість складе приблизно 5 млн. грн. Альтернативи його побудови нема — це бомба уповільненої дії.

Гуртом воювати легше

Відкладати вирішення проблеми колекторів небезпечно з кількох причин. По—перше, вони старіють, а з віком хвороб (тобто аварій) тільки більшає. По—друге, аварійні ділянки розташовані в зоні, де викиди, в разі аварії, можуть потрапити у заплаву Десни, а далі шлях відомий. По—третє, може хтось у Києві думає, що до Києва забруднені води не дійдуть. Помиляються, хай згадають недавню аварію в Угорщині та забруднений Дунай. А 70% питної води в Києві — деснянська. По—четверте, латати клаптиками трубу після аварій у рази дорожче, ніж замінити на нову.

Нарешті, про небезпеку для людей. 7 січня 2012 року в місті—побратимі Чернігова Брянську зруйнувалася ділянка каналізаційного колектора в центрі міста. У провалину впала 26—річна Тетяна Діденко і візок з її маленьким сином. Дитину знайшли через 3 доби у кількох кілометрах від зони аварії.

Тому треба сконцентрувати всі зусилля, всіх, хто може допомогти Чернігову, використати свій вплив, свої можливості, щоб вирішити цю проблему. В  першу  чергу  народних  депутатів  України, які  народились  на  Чернігівщині, тут  мешкали  або  мешкають  зараз, опікуються  справами  нашого  краю. Ви багато допомагаєте нашому місту, його соціальній сфері. Допоможіть з реконструкцією колектора, і Чернігів на 50 років буде в безпеці. Доля міста, яке ви любите, залежить від усіх нас. Зробіть свій внесок.

Аркадій Стережинський, "Чернігівські відомості"

http://vid.cn.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=6312&Itemid=65