Інформ-агенція «Чернігівський монітор»: RSS Twitter Facebook

Інформ-агенція «Чернігівський монітор»

Понеділок, 4 липня, 18:24:52

У Корюківському історичному музеї відбулася творча зустріч із Галиною Рачек

06.08.2015   09:46

Презентація книжки віршів Галини Василівни у приміщенні Корюківського історичного музею стала відкриттям не тільки для присутніх, а і для членів її родини.

Чарівна жінка, прекрасна мати і бабуся постала у новому амплуа – поетеси.
Ми можемо роками знати людину і нічого не відати про неї, мешкати на одному сходовому марші, в одному будинку, на одній вулиці і навіть не здогадуватися, чим живе людина. І не тільки тому, що неуважні одне до одного. Часто для того, щоб впустити стороннього в душу, треба мати мужність…

Перші рими
Вірші Галина Рачек почала писати у п`ятому класі. «Першим був, звичайно, віршик про Леніна, ­ посміхається поетеса, ­ всі про нього писали, час такий...» Але з роками думки – стали власними. Любов до поезії привила улюблена вчителька ­ викладач російської мови та літератури. «Про неї можу розповідати годинами, ­ каже Галина Василівна, ­ свого часу вона вчителювала у Смольному інституті благородних дівиць у Санкт­Петербурзі, жінка з надзвичайно складною і цікавою долею. Їй було «за 80», вона пережила табори і вигнання. Таку людину важко було чимось залякати, тому з­поміж шкільної програми, на уроках літератури ми читали заборонених тоді Ахматову, Єсеніна і Мандельштама».

Українка
Сьогодні багато хто любить спекулювати на тому, де народився, якою мовою розмовляє. Галина Василівна з когорти тих, хто не звик як кажуть, мислити напівмірками. «Батьківщину треба любити, ­ вважає вона, ­ і все тут. Крапка».

Украина моя! Окраина...
Сколько раз ты была охаяна,
Предавалась и продавалась,
Только гордою оставалась!
Щедрой житницей, сильной кузницей,
Всем народам доброй союзницей,
И так будет всегда, казалось...
Только что теперь с тобой сталось?
Ведь не орды хазар с татарами
По тебе прошлись, не навалою
Пронеслись душегубы фашистские?!
Нет! Родные предали, близкие.
Размели добро, разбазарили,
Тебя, гордую, обесславили.
Во главе угла ­ не твоя краса,
По полям твоим ­ не жнецов коса,
Кто хранил тебя ­ те на паперти,
Закрома твои для них заперты.
Сечь пустаУкраина моя! Окраина.

Вірш «Украина моя» був написаний на початку становлення нашої незалежної держави, проте вчитайтеся, сьогодні він актуальний, як ніколи. На одному із форумів, прочитавши цього вірша, дописувач із націоналістичною свастикою на аватарці, закинув корюківчанці, мовляв, вішати треба таких поетів. І тоді у Галини народилися нові рядки про справжню любов до Батьківщини, щиру і непідробну.
Є у збірці поетеси і рядки українською, але чи в мові річ, коли оголяється душа.

Корюківчанка
З Корюківкою Галину Василівну життя пов`язало не тільки офіційними паперами. Маленьке провінційне містечко, як магніт, тягнуло до себе, знову і знову з`являлося у житті спочатку дівчинки, потім молодої дівчини, аж поки не стало долею. Галина Хомко (дівоче прізвище) у свідоцтві про народження має позначку – народжена у м. Корюківці. Її мама вагітною приїхала до батьків у Корюківку аби народити Галєчку, а на десятий день немовляті відвезла його у Дніпродзержинськ. Там Галина зростала, закінчила школу, технікум харчової промисловості за спеціальністю «Технологія хлібопекарської та кондитерської промисловості». І на шкільних канікулах, і на студентських приїздила до Корюківки. Одного разу зустріла його і закохалася. Знайомство відбулося 1 вересня, а 16 жовтня – святкували весілля. І ось вже з 1976 року Галина Рачек – корюківчанка. Працювала майстром кондитерського цеху на хлібозаводі, а коли робота стала домашньою, присвятила себе дітям та внукам.

Два солнышка мои, два утешенья,
Вы столько раз меня от края уводили...
Услышал Бог о вас мои прошенья,
И сыновья, спасибо, угодили.
Две птички­щебетуньи, две кровинки,
Когда мне плохо, к вам бегу ­ спасаюсь,
Вы мира моего две половинки,
Я вместе с вами жизни удивляюсь.
Как я боюсь за вас! И снова ­ к Богу,
Дай им здоровья, дай любви, дай счастья!
И пусть мои молитвы вам помогут,
Два моих сердца ­ Софьюшка и Настя...

Власна книжка
Навіть серед сірих буднів знайдеться місце для творчості, особливо коли музи не дають спокою. Інтернет­знайомство з однодумцями допомогло зануритися у світ поезії, як кажуть, з головою. Поетична спільнота – це і конкурси першого рядка, коли задається лише напрям, а далі митці творять поезію, кожен свою. У таких конкурсах Галина Рачек завжди була на висоті. Завдяки саме цим знайомствам поетів з усіх куточків земної кулі, побачила світ її перша збірочка «На взлете недописанной строки». Знайомий з Німеччини, людина, яка цінує дружбу із членами поетичної спільноти, сам впорядковує і в домашніх умовах видає кілька книжечок, а потім дарує їх іменинникам. Так Галина Рачек на свій день народження отримала із Німеччини найцінніший дарунок – чотири книжечки із власними віршами. Передарувала їх найближчим людям.
До дев`ятьох циклів увійшли вірші про кохання, про дружні стосунки, про особисті переживання і роздуми на вічні теми.

* * *
Мы чужим не причиняем боль,
С ними мы корректны и учтивы.
Почему даёт права любовь
Делать больно любящим, любимым?
Бьём наотмашь, рубим ­ так с плеча,
Беззащитность жертвы понимая,
Любит ­ значит должен всё прощать!
И простит, заранее ведь знаем.
Непосильный труд ­ любовь беречь...
И не все справляются с желаньем
Властностью родных людей обречь
На, порой, жестокие страданья.
Самые любимые сердца ­
В пыль, на плаху... Так мы проверяем
Любит ли? И плёткою словца
Хлещем... хлещем....А когда теряем,
Плакать поздно...

* * *
Душа закрыта на переучёт.
Переоценка всех приоритетов ­
Что главное, а что совсем не в счёт,
Что нужно мне, а что давно отпето...
Перебираю папки и «дела»
По стопочкам ­ «в утиль», «в архив», «оставить»...
Вот «первая любовь» в утиль легла...
Нет, положу в архив... ведь что лукавить.....
«Измены» все в утиль!..., впрочем, стоп...
Там боль ­ неопалимая купина ­
Она мне нашептала столько строк,
Не выбросить из сердца, не отринуть...
«Предательства друзей»... я любила их...
«Враги».... прощаю... стойкости учили...
«Насмешники»... их смех затих...
«Завистники»... пусть будут... знать, я ­ в силе...
Так, перебрав все вехи и года,
Оставив стопочку «в утиль» пустою,
Я поняла ­ жизнь удалась тогда,
Когда не выбросить и самое плохое...

Серед інших, цікавий розділ «Обо всем». У чотирьохрядкових віршах – ціла філософія життя.

* * *
С утра сыновья с цветами... Дорогие подарки... А маме
Вернуться в то время хочется, вышивали платочечки
Они своими руками детском саду для мамы...
Когда ­ они ещё детки... ­ малЫ ещё бедки...

* * *
Пусть не надеются враги ­
Девиз по­жизни чётко знаю ­
Хоть выдохлась, а всё ж беги!
Лучше по кругу, чем по краю...

Інтимна лірика у Галини Василівни яскраво виражена алегорією і тим глибоким розумінням справжнього, що має непідробну цінність:

На окне, в подставке расписной,
Три свечи горели светом нежным ­
Еле тлели Вера и Любовь,
Ярче двух других, была ­ Надежда.
Вера плакала: «Меня не берегут...
Сквозняки сомнений в доме веют...
Им светить ­ неблагодарный труд...
Еле теплюсь я, они ­ не верят!»
Горьким воском плавилась Любовь
По подсвечнику прозрачными слезами:
«Не нужна им больше... Только боль
От ожогов помнят... Гаснет пламя...»
И темнели тени по углам,
Не было тепла, того что прежде,
Наши души грелись только там,
Где сияла лучиком Надежда.
И пока горит её огонь,
Сможем мы с тобой ­ ещё не вечер ­
Возвратить и Веру, и Любовь,
От Надежды зажигая свечи.

* * *
Я ревную тебя... Но не к женщинам, нет,
Я ревную к бесследно сгоревшим ночам,
К веренице впустую растраченых лет
Без меня... Возвращаясь к началу начал,
Я ревную тебя к нашим общим друзьям,
И к той улице тихой, где мимо прошёл,
Я ревную... Да, ревность конечно изьян,
Но, ревную к словам, что тогда не нашёл...
Я ревную к рассветам, что с кем­то встречал,
И к закатам, в которых любил ты другую,
Я ревную... Смотрю на тебя по ночам ­
Ты во сне бродишь где­то... А ­ я?!
Я ­ ревную...

Зустріч з поетесою відбулася у приміщенні Корюківського історичного музею наприкінці липня. Провела її директор музею Людмила Бабич ­ добра знайома Галини Василівни. Підтримати дружину, маму і бабусю поспішили чоловік, діти та внучки. Саме дівчата перейняли від бабусі творчу іскру. Настя гарно співає ­ неодноразово корюківчани та гості міста могли чути її чарівний голос з районної та міської сцен. А меншенька Софійка – почала писати віршики. Перші і дитячі прочитала сама.
«Чи справедливо, що Галина Василівна стільки років приховувала талант до поезії від земляків?» ­ таку думку висловили присутні, серед яких були і ті, хто вже має власні збірочки поезії. Але з`ясувалося, що більшість творів і найрідніші люди поетеси чули вперше. Чи то через надмірну скромність чи відсутність жаги до публічності, Галина Василівна лише зрідка писала присвяти рідним, друзям на дні народження та визначні події. Найперший критик класних рядків ­ вона сама. Проте, активно брала участь у конкурсах, на кшталт «Першого рядка». Правда, ось вже тривалий час не відвідує «інтернет­спільноти», каже, що у зв`язку з подіями в Україні не може зносити увесь той бруд, який ллється на її країну.
Зустріч тривала дві години, а здалося мить, закінчилася теплими словами і побажаннями Галині Василівні ділитися такою прекрасною творчістю з земляками.

А в сорок пять я снова ­ ягода,
И не зелёная ­ ядрёная!
Пусть непогодами примятая,
Но долгим летом умудрённая.

Ещё осенняя, не зимняя,
Ещё в соку, не заморожена,
Играет кровь рубинно­винная,
И солнцем кожа омоложена.

Пусть сорок пять ­ не двадцать, Господи,
Ну что завидовать незрелости?
Я, со своей осенней горечью,
Дам сто очков всей недоспелости.

Придёт зима с ночами длинными,
И будет двор снегами выложен,
И ты, с другой, в бокалы винные
Нальёшь мой сок, тобою выжатый.

И, вспомнив всё, боюсь заплачешь ты,
И, вдруг, познаешь поздно истину ­
Лишь в выдержке бывает качество,
Всё молодое ­ слишком кислое.

автор статті Вікторія САВЧЕНКО

Останні новини Чернігівщини

Тупичівська громада серед фіналістів конкурсу

Тупичівська громада серед фіналістів конкурсу "Неймовірні села України 2022" 16:04

Село Тупичів Чернігівської області знаходиться на кордоні з країною-агресором росією. Відстань до пункту перетину — 53,5 км. В перший день війни о 12:20 село було вже окуповане ворогом.

Дитячі будинки сімейного типу з Коропської громади отримали допомогу від Олени Зеленської

Дитячі будинки сімейного типу з Коропської громади отримали допомогу від Олени Зеленської 15:59

Дитячий будинок сімейного типу Тригубенків, в якому виховуються 10 дітей, позбавлених батьківського піклування, за потребою отримала під першої леді пральну машину, два планшети й телефон.

Прикордонники Чернігівщини та Сумщини не фіксують, щоб ворог формував ударні групи

Прикордонники Чернігівщини та Сумщини не фіксують, щоб ворог формував ударні групи 15:48

На кордоні з рф у межах Чернігівської та Сумської областей росія продовжує утримувати окремі підрозділи збройних сил, а саме в прикордонних районах Брянської та Курської областей.

Як Чернігівщина готується до ймовірного наступного вторгнення Росії

Як Чернігівщина готується до ймовірного наступного вторгнення Росії 15:43

П'ять громад Чернігівщини (Корюківська, Сновська, Новгород-Сіверська, Городнянська) визначені місцями проведення бойових дій. В області ані дня без обстрілів: мінометних і артилерійських по прикордонних населених пунктах або ж подалі, як-от до Десни чи Прилук, ракетами.

На Чернігівщині прикордонники знайшли диск із документами військової частини рф, яка брала участь у війні проти України 15:20

На носії знаходиться більше сотні гігабайт даних про зенітно-артилерійський підрозділ рф з-під москви: штатно-посадовий розпис з біографіями російських військових, технічна документація озброєння та військової техніки.

АНОНСИ ПОДІЙ

Всі новини