Відкриття виставки графіки "Гоголіана у творчості художників XIX ст."

24.04.2014   15:43 — Агенцiя

23 квітня у Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана відбулось відкриття виставки графіки "Гоголіана у творчості художників XIX ст."

Цьогоріч виповнюється 205 років від дня народження великого російського письменника з українським корінням, представника української школи в російській літературі Миколи Гоголя (1809-1852). Його твори у різний час спонукали до творчості багатьох художників-ілюстраторів.

Українська тематика гоголівських творів мала вплив на формування романтичних ремінісценцій у творчості російських художників ХІХ століття. Справжній успіх перших збірок «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (1831 р.) та «Миргород» (1835 р.) у російському літературному середовищі сприяв популярності їх художніх трактовок. Надзвичайна точність деталізованих описів геніального письменника, особливої виразності яким надала велика кількість порівнянь, розкривала великі можливості графічного втілення літературних образів. Ілюстрації до творів Миколи Гоголя були наповнені етнографічними подробицями українського побуту, нерідко трактованими гумористично.

У середині ХІХ століття було зроблено лише окремі спроби ілюстрування повісті «Тарас Бульба». Першою за часом створення і однією з найвагоміших за значенням стала сепія Тараса Шевченка «Зустріч Тараса Бульби з синами», (1842 р.), що поклала початок графічним трактовкам української тематики Миколи Гоголя.
Одна з найуспішніших спроб ілюстрування українських повістей Миколи Гоголя була здійснена у 70-х роках ХІХ століття. З 1874 по 1876 роки вийшло чотири випуски альбома «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (альбом  O.М. Голяшкіна).

Скурпульозно виконані, великого формату літографії альбому О.М. Голяшкіна відповідно естетичним ідеалам того часу тяжіли до достовірного вираження ідей ілюстрованого твору через призму авторської художньої манери. Об’єднані ідейно і творчо художники, які працювали над графічними творами, великого значення надавали психологічній характеристиці гоголівських персонажів, динамічності композиції, живописності виконання.
Особливий вклад у видання альбому «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» зробив професор живопису, графік, гравер Володимир Маковський (1846-1920), з власної літографської майстерні якого вийшло у світ це грунтовне видання ілюстрацій до повістей М. Гоголя.
Гумористично сприймаються сцени «Хівря та попович на тині» та «Хівря та попович у хаті», (обидві 1875 р.) в його виконанні до «Сорочинської ярмарки». Кумедно-романтичні стосунки героїв В. Маковський подає через яскраву образність національного колориту, деталізує побутовими елементами. Усі засоби художньої виразності і м’якість лінії, і глибокі тональні співвідношення підпорядковані авторському задуму.

Найширше в експозиції з альбому «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» представлені ілюстрації до «Страшної помсти». Художники зосереджуються на драматизмі гоголівської повісті, нерідко звертаючись до образного акцентування глибоких душевних переживань головної героїні. Композиція будується на контрастах світлих і темних тональних плям, деталізації та узагальненості у графічній розробці образів, реального та фантастичного (Костянтин Маковський (1839-1915). «Чаклун і душа Катерини», 1874 р.), святого і одержимого нечистим (Володимир Маковський. «Чаклун у печері схимника», 1874 р.).

Сповнені трагічного пафосу, посиленої переконливості реалістичної мови ілюстрації до «Страшної помсти» Івана Крамського (1837—1887) – «Катерина в лісі» та фінальний епізод з вершником у Карпатах прірво«Вершник з чаклуном над прірвою» (обидві 1874 р.). Перший з них розкриває І. Крамського як надзвичайно глибокого ілюстратора. Автор зумисне відмовляється від складної оповідності, стриманий у художньому вирішенні твору і зосереджується на психологічній змістовності образу Катерини.
У рамках романтичної концепції з містично-фантастичним забарвленням відтворений той же сюжет у літографії Костянтина Маковського «Катерина у лісі з ножем шукає батька», 1874 р.

Найдосвіченішим і найстаршим за віком художником серед ілюстраторів альбому «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» був Костянтин Трутовський (1826—1893), творчості якого завжди була близькою українська тематика. На матеріалі ранніх гоголівських творів певною мірою виявились етнографічні спостереження художника («Ще таких чудових пісень», 1874 р.) Сцена стосується епілогу «Страшної помсти», де в уста бандуриста відповідно законам романтизму Микола Гоголь вкладає пояснення причин страшних подій, описаних у повісті.
Чи не найбільше риси романтизму втілилися в ілюстраціях Михайла Микешина (1835-1896) до «Вія». «Відьма верхи на Хомі Бруті», 1869 та «Панночка, сотник і Хома Брут», 1872 р., «Базар» («Бурсаки на київському базарі»), 1877 р. вражають як своєю етнографічною переконливістю, так і прагненням уловити емоційно-фантастичний зміст гоголівського твору.

Михайло Осипович дуже цінував композицію «Базар» («Бурсаки на київському базарі»), 1877 р., надруковану у додатку до №50 журналу «Пчела», оскільки саме її він присвятив Тарасу Шевченку. Свідченням цього є підпис на естампі праворуч «въ память Т.Г. Шевченка М. Микешинъ 1877».
Мелодраматичними ефектами пізнього романтизму наповнена сцена з «Тараса Бульби» в ілюстрації російсько-угорського художника Михайла Зічи (1827—1906) «Тарас над трупом вбитого Андрія», 1881 р. Яскравість кольорів хромолітографії підкреслює театральність та психологічну поверховість ілюстрації.
Для Михайла Зічи, як і для художників, які працювали над альбомом «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», характерне створення станкових творів на літературні теми, обмежене виконанням декількох композицій до конкретної гоголівської повісті. Зовсім інші тенденції відобразились в ілюстраціях маловідомого художника А. Васильєва до «Тараса Бульби», «Ночі перед Різдвом», «Майської ночі, або утопленої». В останній чверті ХІХ ст. ілюстрація набуває змісту лише як розгорнута серія. Образна думка художника розвивається настільки ж динамічно і багатогранно, як і у автора літературного твору.

Васильєв шукає виразності не лише в характеристиці пози і жеста, а й передачі загального настрою того чи іншого епізоду. Тому від графічних начерків пером та олівцем він переходить до м’якої розтушовки та розмивки туші, досягаючи таким чином необхідного тону для більшої художньої виразності. Широке використання автором білила дозволяє досягти світло-тіньових і фактурно-просторових ефектів, які також характерні для творчих пошуків художника.
Найчисленніша серія ілюстрацій до «Майської ночі, або утопленої» складається з 9 аркушів. Поряд з розробкою основних сюжетних колізій («Побачення Левка з Галею», «Важкий камінь, розбивши шибку впав йому під ноги», «Левко і панночка», «Голова та його син Левко», всі 1884 р.) значну увагу Васильєв приділяє розкриттю зовнішньо другорядних моментів, що окреслюють сюжетну лінію повісті і художньо виявляють спостереження автора з народного життя («Парубки розважаються», «Каленик танцює», обидві 1884 р.).
Майстерне володіння рисунком та світлотінню дало можливсть художнику вдало розв’язати композиційні завдання, уповні відтворити образи героїв повісті «Ніч перед Різдвом». З поміж шести рисунків маштабністю зображення та яскравою індивідуалізацією вирізняється образ Оксани («Оксана перед дзеркалом», 1885 р. ).
Тяжіння до зображення емоційної виразності простежується в ілюстраціях Васильєва до історико-героїчної повісті «Тарас Бульба», зокрема «Тарас б’є посуд», «Тарас Бульба і Янкель», (обидві 1885 р.).

Представлені в експозиції твори унаочнюють основні художньо-стилістичні тенденції ілюстрування раннього літературного доробку Миколи Гоголя художниками ХІХ століття. У контексті романтизму виявилась близкість творчих методів письменника та ілюстраторів, що знайшло своє втілення у широкій оповідності творів, злитті реального і фантастичного, побутовій характеристиці, народному гуморі. Це сприяло не лише глибшому образотворчому осягненню гоголівського тексту, а й актуалізації творчих звернень художників ХІХ століття до української тематики.

Світлана Демченко -старший науковий співробітник Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана.