Інформ-агенція «Чернігівський монітор»: RSS Twitter Facebook

Інформ-агенція «Чернігівський монітор»

Понеділок, 24 червня, 17:24:17

«Відправляючись у Чорнобиль, ми не знали, чи повернемося назад», – ліквідатор аварії на ЧАЕС Анатолій Тарасюк

26.04.2023   12:48Агенцiя

Чернігівець Анатолій Тарасюк 37 років тому брав активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Зараз колишньому міліціонеру – 62 роки, він ліквідатор 1-ї категорії. 26 років свого життя він віддав службі в органах внутрішніх справ.

Анатолій Тарасюк народився на Рівненщині. Після служби в армії пішов працювати сержантом патрульно-постової служби тодішньої міліції в Чернігові.

– Наступного дня після аварії на ЧАЕС – 27 квітня – на роботі нам повідомили, що на атомній електростанції «несправності», – згадує Анатолій Олександрович. – Того дня додому нас вже не відпустили. Ми мали цілодобово чергувати на місці дислокації в Чернігові – за адресою Шевченка, 13. Там пробули аж до 3 травня – відколи нас відправили до Чорнобиля. Напередодні всім дозволили недовго побути вдома – взяти речі першої необхідності і їжу в дорогу. Пояснили: у складі зведеного загону ми будемо надавати всю необхідну допомогу для ліквідації наслідків аварії. Відправляючись у Чорнобиль, ми не знали, чи повернемося назад, до рідних. Я залишив дома дружину і маленьку дочку. Мій командир Олександр Сербін написав коротеньку записку, у якій заповів своїм синам «відповідати за сім’ю» та «берегти маму». Ці слова чудово описують, що ми всі відчували в той момент…


Зведений загін правоохоронців відправляли у відрядження на 3-5 діб. Однак вони затрималися там на 20 діб – аж до 18 травня. Загін займався охороною громадського порядку на території Чорнобильсько-Прип’ятської зони, евакуацією населення та майна. Чернігівські міліціонери виконували спеціальні завдання в населених пунктах 30-кілометрової зони – Вишневе, Діброва, Грезля, Чорнобиль та інших.
– Найперше, що мене дуже вразило ще дорогою до Чорнобиля – безперервні колони техніки, які їхали трасою в обох напрямках, – каже Анатолій Тарасюк. – В селі Іванків ліквідатори організували штаб. Для нас провели інструктаж і об’єднали в групи. Кожна з них виконувала певні завдання: чергування на блок-постах, патрулювання населених пунктів, допомога евакуації населення тощо. Загалом, люди ставилися з розумінням до необхідності евакуюватися. Однак були й такі, хто категорично відмовлявся лишати свій дім. Переважно, це стосувалося старшого покоління. Чув від них: «Тут ми народилися і звідси нікуди не поїдемо!» З часом, таких відчайдухів ставало все менше і жити їм ставало все скрутніше. Тож ми ділилися з населенням своїми пайками, хлібом. Були й негідники, які нишпорили по покинутих оселях у пошуках наживи. Мародерів ми затримували, в подальшому вони несли відповідальність за свої вчинки.
– Як ви себе почували в Чорнобильській зоні після аварії на АЕС?
– Про радіацію і її вплив спочатку ми знали не так багато. Ми були молоді, самопочуття було більш-менш нормальним. Але за кілька годин перебування на свіжому повітрі всі одразу ж відчували сильну сухість у роті, шкіра на обличчі постійно лущилася. У Чорнобилі тоді буяла весна, було дуже спекотно. Але нам не можна було знімати верхній одяг, у жодному випадку – респіратори. Тому служба була не з легких.
Анатолій Тарасюк зібрав унікальний альбом зі знімками того періоду: на чорно-білих фотографіях можна побачити, як для ліквідаторів проводять інструктаж, як вони патрулюють місцевість на бронетранспортерах, як працюють у штабі з ліквідації наслідків катастрофи. На жаль, багатьох колег-ліквідаторів Анатолія Олександровича  вже немає в живих.
– Радіація по-різному вплинула на кожну людину. У Чорнобилі бувало, що в одному місці – дозиметр зашкалює, робиш кілька кроків і бачиш, що рівень радіації не перевищує норму, – розповідає ліквідатор. – За період нашого перебування в Чорнобилі показники опромінення нам записували умовні… Прикро, що багатьох моїх товаришів і колег вже немає – наприклад, це чудові хлопці Володимир Зик і Володимир Бублик. Ми працювали пліч о пліч і наш загін називали одним з кращих. Пам’ятаю, як поверталися з Чорнобильської зони і автобус зупинився в Кіптях – місцеві зустрічали нас, як героїв.
У Чернігові сержант Тарасюк отримав кілька днів «відгулу» і знову приступив до роботи. За понад чверть століття служби на різних посадах в органах внутрішніх справ Анатолій Олександрович зарекомендував себе як висококласний професіонал своєї справи.
– Я пішов на пенсію у званні полковника. Продовжую працювати і зараз. Життя триває, –каже Анатолій Тарасюк. – Чорнобиль залишився у пам’яті в найдрібніших деталях, наче ця катастрофа сталася зовсім недавно. Ми з товаришами-ліквідаторами обов’язково збираємося двічі на рік, аби відзначити дві важливі і пам’ятні для нас дати – 26 квітня, коли сталася аварія на ЧАЕС, і 18 травня – день, коли ми повернулися додому. Чорнобиль став болючим уроком і справжнім випробуванням. Але важливо знати і пам’ятати, що у кожного покоління – свої виклики, які треба витримати з честю.

 

Поліція Чернігівської області

Останні новини Чернігівщини

На Чернігівщині майже 267 тис. пацієнтів отримали ліки проти серцево-судинних захворювань за програмою “Доступні ліки” 15:25

“Доступні ліки” – це програма, за якою українці з хронічними захворюваннями можуть отримувати необхідні ліки та медичні вироби безоплатно або з частковою доплатою. Їх вартість напряму аптеці відшкодовує Національна служба здоров’я України. Програма дозволяє зменшити фінансове навантаження на пацієнтів та збільшити доступність ліків.

Конфлікт “двовладдя” в Чернігові: яку участь в цьому приймають локальні медіа 15:18

Низка чернігівських медіа та пабліків в соціальних мережах вже понад півтора роки втягнута у протистояння між Чернігівськими міською радою та міською військовою адміністрацією. Це відображається на матеріалах видань, які присвячені висвітленню позицій сторін. Хто на чиєму боці, - розбираємося у цьому блозі.

Директорка центру реабілітації ветеранів Ксенія Возніцина: “Невидиме поранення потребує лікування так само, як і фізичне”

Директорка центру реабілітації ветеранів Ксенія Возніцина: “Невидиме поранення потребує лікування так само, як і фізичне” 15:11

Психічні травми у військових та цивільних, постраждалих від війни, — проблема масштабна, яка не зникне після завершення бойових дій. Радше варто очікувати, що насліки невидимих поранень тільки посилюватимуться та набуватимуть інших проявів. На цьому наголошує директорка Центру психічного здоровʼя та реабілітації ветеранів “Лісова поляна” Ксенія Возніцина.

Від фізичної до продовольчої безпеки: начальник ОВА відвідав Бахмацьку громаду 15:05

Свій робочий візит до Бахмацької ТГ начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус у супроводі начальника Ніжинської РВА Григорія Ковтуна та голови громади Павла Шимка розпочав із одного з навчальний закладів.

АНОНСИ ПОДІЙ

Всі новини