Учасниця найбільшого прибирання Інна Адруг ділиться враженнями:

- І по результатах прибирання. Кажуть, Стрижень був поділений на відрізки, кожним з яких мала займатися окрема група. В групи записувались завчасно, і в нашу, наприклад, записалося 80 людей. А почалося все з того, що координатор групи не прийшов, поїхав кудись у справах, а прийшло дванадцятеро людей і троє дітей. Половина з них не записувались. Ну що, ми поприбирали звісно. Поплюскались у багнюці, надихались ароматним повітрям, повитягали з води пакети зі сміттям, які мешканці цього прекрасного району замість урн жбурляли в річку. Послухали місцевих, які бідкались, що комунальники нічого не прибираюсь, і що ніхто із сусідів не вийшов допомогти. Ті, хто бідкався, правда, теж не допомагали...

 

І задає питання:

- А де були всі інші три тисячі людей, які збиралися на прибирання? У Ялівщині? В міському парку на концерті? За Політехом на шашликах від Альфа-банку? Вони ж там були, правда ж? Бодай десь вдалося прибирання, я сподіваюсь?

 

 

- про міського голову Олександра Соколова:

 

 

Журналіст Громадського Сергій Зосименко: "Сегодня был в одном месте, где лучше чувствуется что сейчас происходит. Не знаю зачем меня туда потянуло, но съездил не зря. Встав по середине и присев, я начал кодраваться. И тут мне стало не по себе, я услышал чье то дыхание и быстро обернулся. Испугавшись, я понял что это просто звук развивающихся флагов. Но каждый флаг делал живой шелест. Вдруг приехал отец с дочькой, дочке лет 7-8. Взглянув на секцию ребят из АТО произнесла "Боже, как много..." и замолчала..."

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сергій Кириченко пише: "... и не то чтобы здесь лобачевского твердо блюдут, но раздвинутый мир должен где-то сужаться, и тут... тут конец перспективы (с)"