Ритуальні танці навколо сміття

12.10.2016   13:45 — Агенцiя

Кожен день незалежно від віку, статків та роду занять люди смітять та продукують різний непотріб.

Потім мішки та контейнери вантажать у сміттєвоз і відвозять на сміттєзвалище. А далі вже в залежності від можливостей та бажань влади та громади з цим непотребом щось роблять.

Наприклад, у країнах ЄС намагаються переробляти до 100% сміття, хоча за статистикою вдається десь половину. Лідерами в цьому напрямку є Німеччина, Нідерланди та Австрія, де повторно використовують 70% відходів. Трохи нижчими є показники у Швеції, Данії, Бельгії та Люксембургу.

Сусідня до України Польща за останні роки зробила величезний крок в напрямку вдумливого та ефективного поводження із відходами. Звичайно цьому сприяло те, що після вступу до ЄС країні доводиться виконувати умови участі у об’єднанні. А, отже, і втілювати програму щодо переробки та повторного використання сміття. До 2020 року поляки мусять переробляти до 50% відходів.

Децентралізація Польщі дала країні багато нових економічних можливостей. І в напрямку реалізації програм побудови сміттєпереробних підприємств також. Із 1994 року поляки привчалися до селекціонування відходів. Сміття поділяють на сухе, скло (біле та кольорове) і змішане. Екологічні організації та влада постійно проводять інформаційно-роз’яснювальні кампанії та пояснюють, що сміття то є також товар. Папір, скло, пластикові та металеві пляшки при розумному підході можуть бути повторно використані у виробництві. З харчових та рослинних відходів може вироблятися компост і т.д. Але певний час «сміттєва» реформа у сусідів йшла не дуже активно.

Поштовхом до реальних дій стала передача сміттєвого питання на місцеві рівні у 2012-2013. І тоді гмінам (найменша територіальна одиниця в Польщі) довелося самим шукати шляхи вирішення проблеми. На сьогодні у країні збудовано біля 80 сміттєпереробних заводів, ще близько 60 заплановані у проекті. На побудову підприємств кошти виділяються із місцевих бюджетів, а також залучаються гранти ЄС та інвестори. Власником контрольного пакету акцій найчастіше стає місцеве самоврядування. Оскільки вартість будівництва сягає сотень мільйонів, то територіальні громади об’єднуються. Вартість вивезення відходів, але за несортоване сміття жителі сплачують більше, ніж за перебране.

Сміттєпереробний завод у Дзерджонюві обслуговує мешканців кількох гмін, які входять до одного повіту. Кожен житель укладає угоду на вивезення сміття, сплачуючи за несортоване 15 злотих, а за розділене – 12 злотих на місяць. Цікаво, що якщо у одному помешканні проживає більше двох осіб, то сума податку за сортоване сміття зменшується.

Під час екскурсії на це підприємство склалося враження, що більшість сміття використовується з користю і від нього практично нічого не залишається. Сировина тут сортується частково автоматично, частково вручну. Все що можна пустити на переробку – йде на переробку. Те, що не можна повторно використати, відправляється  на цементний завод в якості альтернативного палива.

Раз на кілька місяців сміттєзавод проводить збір та вивезення габаритного сміття та непотребу: старі меблі, техніка, будматеріали тощо. Оголошення про час та місце збору розміщується в Інтернеті, біля магазинів та у інших публічних місцях.

На сміттєперербному заводі у Дзерджонюві середня зарплата біля 700 євро за місяць. Цікаво, що коли у пошукових мережах вводиш «сміттєпереробний завод у Польщі», то в першу чергу видаються оголошення про роботу, тобто вакансії для чоловіків та жінок на сортування сміття із зарплатою 7-8 злотих за годину.

Таким чином, підприємство створює робочі місця, сплачує податки до місцевого бюджету, заробляє гроші від продажу вторинної сировини та надання послуг і, найголовніше, рятує поляків від можливості потонути у власних відходах.

Нам про такі перспективи поки що залишається тільки мріяти та спостерігати ритуальні танці навколо чернігівського сміттєзвалища. Ця територія з відходами та непотребом вже не один раз ставала предметом виборчих баталій. За останні лише 10-15 років принаймні кожен кандидат в мери або депутати місцевих рад обіцяв чернігівцям вирішити цю проблему: залучити інвесторів, побудувати сміттєпереробний завод і т.д. На жаль, сміттєві кургани у Масанах продовжують рости, створюючи небезпеку як для мешканців мікрорайону так і для всього Чернігова в цілому.
 
Крім того, як кажуть деякі експерти, то сміття на полігоні вже не є цікавим для вторинної переробки. Найбільш цінний та корисний непотріб вже знайдено і продано. 

З позитивного. Чернігівці готові до сортування сміття, їм треба лише допомогти. Наприклад, акції по збору батарейок та макулатури знаходять підтримку і у дорослих і у дітей, багато хто шукає пункти по збору ламп денного освітлення. Також користуються популярністю спеціально встановлені баки для пластикових пляшок і т.д. Тож справа залишається за малим: встановити баки для роздільного сміття, побудувати завод і виховувати європейський підхід до сміття – вже на рівні громади воно має бути товаром, а не отруювати довкілля.

Оксана Стельмах

Публікація  створена на основі досвіду та інформації, отриманих у проекті
«Інституційна підтримка — активізація місцевих засобів масової інформації в місії
інформування про реформу децентралізації в Україні»