Перетворення Понорницької ЗОШ І-ІІІ ст.: з гидкого каченяти у красуню-лебідку. ФОТО

03.07.2013   15:51 — Агенцiя

Красунею тепер величають жителі Понорниці Коропського району свою оновлену школу. Реконструкцію селищної альма матер майже завершено. Ще кілька “штрихів” – і школярам можна розсаджуватися за новенькими партами.

Роботи з реконструкції Понорницької ЗОШ І-ІІІ ст. виконувала чернігівська будівельна організація ТОВ “Будспеценергоресурси” під керівництвом генерального директора Юрія Євтушенка. ТОВ “Будспеценергоресурси” має неабиякий досвід у будівництві соціальних об’єктів. Один із них – сучасна Новобасанська школа в Бобровицькому районі, яку відкрили у 2012 році.

Понорницька ЗОШ І–ІІІ ступенів Коропського району

 

– Перед початком робіт ми оглянули Понорницьку ЗОШ І-ІІІ ст. Будівля була дуже стара, школа і всередині мала непривабливий вигляд, – каже гене­ральний директор ТОВ “Будспеценергоресурси”. – Наше підприємство творчо підійшло до роботи. Ми зважали на всі побажання співробітників школи і керівництва Коропського району. Будівельно-монтажні роботи виконали менше ніж за півроку, працювали якісно з використанням сучасних матеріалів, – розповідає Юрій Євтушенко. – І нині школа радує і очі, і душу. Вона стала дуже красивою, світлою з прекрасними умовами для гідного навчання та праці.

 

 

 

Генеральний директор ТОВ “Будспеценергоресурси” Євтушенко Юрій Вікторович

– І про нашу школу багато напишіть і обов’язково сфотографуйте. Яка ж вона гарна! – зустрічає нас на новенькому порозі директор Понорницької ЗОШ І-ІІІ ступенів Інна Чепік. – Ходімте, покажу вам усе.

Справді, за півроку шкільна будівля перетворилася з гидкого каченяти на красуню-лебідку. Коли приїжджали сюди минулого разу (якраз на початку реконструкції), побачили обдерті стіни та стелі, будівельний мотлох, складені “штабелями” старі парти (це було напередодні виборів). Та однаковими, як під час нашого візиту тоді, так і тепер, були сяючі очі нашої співрозмовниці.

– Ми вірили, що все буде добре! – каже директор школи.

Інна Миколаївна проводить шкільними коридорами. Перше, що впадає в око, – приємні відтінки шкільних стін: рожеві, блакитні, оранжеві, жовті, зелені, фіолетові – м’які, неяскраві, ніжні кольори… Кожен шкільний кабінет має свою кольорову гаму: стіни гармонують із жалюзі на вікнах. Усе в школі нове – і підлога, викладена плиткою в коридорах та дерев’яна у класах, і стелі, в які вмонтовано люмінесцентні лампи, і стіни, обшиті гіпсокартоном та по-сучасному пофарбовані, і сходи та перила біля них. А ще – новенькі меблі, дорогі металеві дошки, двері, сантехніка…

 

Коридор школи

– Ось кабінет хімії, – директор відчиняє двері до зеленувато-жовтого класу. – Парти тут спеціальні: до них підведено воду та встановлено маленькі умивальники. Є в кабінеті витяжна шафа та демонстраційний стіл для дослідів. Маємо ще дві витяжні шафи – у препараторських для хімії та фізики. А у кабінеті фізики парти обладнано спеціальними кейсами, до них проведено електрику, біля кожної – розетка.

Директор Понорницької ЗОШ І-ІІІ ступенів Інна Чепік показує новий кабінет хімії

Вчитель інформатики, заступник директора з навчально-виховної роботи Галина Андрійченко показала кабінет інформатики. Там також розміщено “круглий стіл” та мультимедійну дошку для інтерактивних занять. Оновлено і комп’ютерний клас: у ньому не лише меблі нові, а й встановлено 11 сучасних комп’ютерів.

Сучасний клас інформатики

– А ось початкові класи, – продовжує екскурсію директор школи Інна Чепік. – Першокласники мають удень відпочивати, тому для них обладнано спальну кімнату. Нові ліжечка вже привезли, а ось матраци та постільну білизну купуватимемо з допомогою спонсорів та батьків.

Залишилася без оснащення і спортивна зала. Хоча ремонт у ній – на висоті! Нова підлога, стеля, стіни і кондиціонери. До речі, їх встановлено у всіх кабінетах, коридорах, спортивній та актовій залах. А ще на стінах у школі є електронні годинники з цифровими табло та електрон­ні дзвінки (тепер не потрібно тиснути на кнопку – час початку уроків та перерв запрограмовано у комп’ютері).

– У спортивній залі немає захисних сіток на вікнах, а також інвентарю. Потрібні шведська стінка, мати, баскетбольні щити, всього на суму близько двадцяти тисяч гривень, – розповідає Інна Чепік. – Цього не було в проекті. Тому нині шукаємо спонсорів, просимо і випускників колишніх років допомогти, щоб обладнати спортзалу. Так, баскетбольний щит із фанери коштує щонайменше три тисячі гривень, а пластмасовий – шість тисяч. А їх треба два. Ті, що були, вже нікуди не годяться. Ними користуються з 1976 року, вони своє віджили…

Біля спортзали облаштовано роздягальні для хлопчиків та дівчаток, кабінет учителя фізкультури, підсобку. В цьому ж крилі шкільна їдальня та кухня. Вони теж зазнали змін.

Їдальня

Проходимо маленьким коридорчиком із рядом умивальників до “королівства” каструль та сковорідок.

– У нас повністю нове обладнання: плити, холодильники, жарильна шафа, електром’ясорубка, – каже кухар.

Кухня

Директор веде нас далі – у місце, на якісне перетворення якого шкільний колектив чекав близько п’ятнадцяти років.

Учительська

– Це наша актова зала. Тут була така розруха, що й згадувати страшно: нагромадження меблів, підлога розсипалася. Це приміщення ми вже давно не використовували за призначенням. А тепер тут краса – стіни у рожевих тонах, такого ж відтінку штори на сцені та жалюзі на вікнах, нові зручні крісла та кондиціонери (зала на 90 місць).

Актова зала

Зробили ремонт і у вбиральнях.
– Зверніть увагу, у нас навіть у туалетах жалюзі, – всміхається наша співрозмовниця. – Разом із дизайнером ТОВ “Будспеценергоресурси” ми вибирали у каталозі меблі, обладнання, колір фарби для стін, жалюзі – все, що бачите. Намагалися дотримуватися одного стилю. В межах кошторису змінювали проект. Так, наприклад, спочатку було заплановано аж вісім витяжних шаф. Але нам стільки не потрібно, тому замовили тільки три.

Бібліотека

У школі замінили систему опалення, електромережі, провели каналізацію. Та не тільки всередині оновився храм науки в Понорниці. Фасад будівлі утеплено та пофарбовано в приємний персиковий колір. Довелося трохи подовжити дах на основній частині шкільного приміщення, щоб він виступав над потовщеними стінами. А на прилеглому корпусі, де розташовані спортзала та їдальня, дах замінили, але стіни реконструкції не зазнали.

– Вікна та вхідні двері ми замінили ще в 2009 році. А от тамбурів біля вхідних дверей не було, тому їх встановили. Обладнали новими меблями шкільну роздягальню, бібліотеку.

Роздягальня

Зробили також східці біля головного входу. Хоч у проекті і не було пандусу, та ми наполягли, щоб його виготовили, – каже Інна Чепік. – Крім того, зазнало змін і шкільне подвір’я. Вирівняли перед школою поверхню землі. Праворуч від головного входу був котлован, то його засипали.

За словами директора школи, робітники підрядного підприємства ТОВ “Будспеценергоресурси” під керівництвом генерального директора Юрія Євтушенка працювали не покладаючи рук. Трудилися зранку й до пізньої ночі. Довгих перерв у роботі не було, навпаки – навіть у вихідні тривала реконструкція. На їхню роботу нарікань немає, добросовісно виконали свої обов’язки. Неабияк допомагали їм і працівники школи – прибрати та винести будівельне сміття, вимити все та впорядкувати виявилося справою не з легких.

– Нещодавно ми провели загальношкільні збори. Прийшли і батьки, і учні, й вчителі. Подивилися класи, відвідали виставку дитячих робіт в оновленій актовій залі. Що й казати – всі задоволені! Дітям не терпиться сісти за нові парти, вчителі прагнуть якнайшвидше зайти в нові кабінети. Дуже затишно в учительській та методкабінеті – обстановка надихає працювати! – із захопленням каже Інна Чепік. – На кожному класі повісили красиві таблички з назвою кабінету, а табличка з назвою школи посіла своє почесне місце на центральному фасаді.

Дякують понорничани будівельникам, які якісно та добросовісно працювали, дякують спонсорам, які не залишилися осторонь, дякують батькам та дітям, які з розумінням поставилися до реконструкції і тимчасових незручностей під час навчального процесу. Дякують владі за належну допомогу та з нетерпінням чекають на урочисте відкриття своєї красуні-лебідки.

За матеріалами газети “Коропщина”
Фото Романа ШЕВЧЕНКА