«Війна». Відбулась чергова прем'єра Чернігівського драмтеатру ім. Т.Г. Шевченка

30.06.2023   10:21 — Агенцiя

Скільки б часу не точилася будь-яка жорстока війна, неодмінно має настати день, коли вона закінчиться. Нарешті припиняться вибухи артобстрілів і завивання сирен повітряної тривоги, схвильоване очікування новин з фронту і щоденні повідомлення про захисників, яких провели в останню путь українські родини.

Та вже нині мусимо подумати про те, яким життям будемо жити, коли настануть мирні часи, і чи взагалі це можливо – повернутися до себе самих тієї довоєнної пори. Замислитися над майбутнім життям після війни спонукає дебютна творча робота режисера Олексія Трішкіна – вистава «Війна» за п’єсою Ларса Нурена, прем’єра якої відбулася 28 червня цього року в камерному просторі «Білої сцени» театру.

По ходу сценічного дійства глядач поступово знайомиться з членами однієї родини, які, переживши надлюдські страждання, спричинені війною, намагаються відшукати в собі сили для подальшого виживання в умовах повоєнної руїни і безладдя. Кожен з героїв вистави має свої перенесені травми і як наслідок глибокі моральні деформації, а відтак і власний спосіб існування в атмосфері переверненого світогляду. Неможливо навіть уявити, якого спотворення зазнав внутрішній світ Матері (арт. Світлана Бойко), котра після пережитих зґвалтувань і знущань над дітьми силкується опікуватися щоденним побутом родини. Не знаючи достеменно чи загинув її чоловік і потребуючи підтримки й душевного прихистку, вона зійшлася з його братом Íваном (арт. Микола Лемешко), який опікувався родиною брата і допомагав їм виживати протягом цих років.

Напевно глибока психологічна трансформація відбулася у свідомості старшої доньки Беніни (арт. Ірина Лозовська), яка стала займатися проституцією, не відчуваючи ніяких моральних сумлінь. Для неї – це лише спосіб заробити гроші, аби утримувати родину, а згодом перебратися до іншої країни, де можна знайти кращу роботу та здобути освіту. На перший погляд здається, що молодша сестра Семіра (арт. Катерина Велика) є втіленням моральності, яку нібито не порушила війна, і єдина в родині, хто вірить у повернення батька і чекає на нього. Проте насправді це – зголодніла, психічно травмована дитина, що пережила сексуальне насилля в зовсім юному віці і замість відвідування школи вкотре перечитує єдину вцілілу книжку.

Коли в цій атмосфері психологічної і світоглядної деформації з’являється Батько (арт. Петро Великий), що повернувся з війни сліпим, він видається прибульцем з іншого виміру, який потрапив у світ викривлених почуттів і цінностей. Він не розуміє, що сталося з родиною за час його відсутності і чи зможе вписатися в той світ, який утворився після війни. Війна змінила все – життєвий лад, мислення колись найрідніших людей, світовідчуття.

Переживаючи разом з героями вистави трагізм їхньої долі, неминуче усвідомлюємо, що війна – це зло, яке виражене не лише в тому, що відбувається на лінії фронту. Війна змінює реальність, перетворює звично впорядкований світ на простір розтрісканих на скалки дзеркал, в якому спотворені моральні правила і соціальні норми. Після війни в людині, яка опинилася за рамками можливого, руйнується все, на чому раніше будувалися усталені засади звичайного мирного життя.

Ця вистава має стати для нас застереженням щодо можливих розчарувань суворими реаліями післявоєнного буття, завчасним нагадуванням про складність і важливість наступних іспитів, які доведеться складати кожному члену суспільства, коли закінчиться війна…

Після закінчення вистави схвильовані глядачі бурхливими аплодисментами дякували акторам за вражаюче емоційну, переконливу гру та привітали квітами режисера-постановника Олексія Трішкіна з успішною прем’єрою.

Тож пропонуємо до уваги щирих шанувальників театрального мистецтва наступний прем’єрний показ вистави «Війна», який відбудеться 30 червня цього року о 18.00 год. у приміщенні Чернігівського облмуздрамтеатру ім. Т.Г.Шевченка.

 

Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної  частини театру