Українська поетеса, драматург, прозаїк із Чернігівщини Любов Забашта
3 лютого 1918 року у м. Прилуки на Чернігівщині народилася Любов Забашта – українська поетеса, драматург, прозаїк, дружина поета Андрія Малишка.
У шкільні роки почала писати вірші. Після закінчення школи Любов Василівна навчалася в Одеському водному інституті, який закінчила в 1940 році. Під час Другої світової війни працювала інженером-конструктором на Рибнінській судноверфі. На війні загинув її чоловік, із котрим прожила майже рік. Залишившись удовою з сином на руках, прийшла працювати на київський завод «Ленінська кузня». Закінчила заочно мовно-літературний факультет педінституту імені Горького (нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова). Далі працювала завідувачкою відділу поезії журналу «Дніпро».
У грудні 1956 року вийшла заміж за Андрія Малишка. Подружжя замешкало в Києві в будинку письменників «Політ», на фасаді якого 12 березня 2003 року поетесі встановили пам’ятну дошку.
Перша збірка її віршів для дітей «Паляниця-білолиця» була опублікована 1963-го. Пізніше з’явилися її поетичні збірки, книжки з прозою, п’єси та драматичні поеми. Забашта — авторка поетичних збірок «Калиновий кетяг» (1956), «Квіт папороті» (1959), «Берег надії» (1974), «Київська гора» (1982). Також вийшли поеми «Маруся Чурай (Дівчина з легенди)» (1968), «Роксолана (Дівчина з Рогатина)» (1971), «Леся Українка», (1973), «Софія Київська», (1982). У доробку Забашти є й роман «Там, за рікою, — молодість» (1970), художньо-документальна повість «Будинок мого дитинства» (1983), дитяча лірика. Тарасові Шевченку авторка присвятила драматичну поему «Тернова доля», поезії «Землі Бояне славний», «Міцні, як Шевченкове слово», «Шевченко й Олдрідж» (1961) та інші. Надзвичайні в помислах поетеси є її збірки віршів для малят «Коли я виросту», «По гриби», «Пісня зеленого лісу», повість «Будинок мого дитинства» й інші. В народі співають пісні на її слова «Ой вербиченько», «Червона ружа», «Криниця мого дитинства», «Засихає в степу материнка» й інші.
Померла Любов Забашта 21 липня 1990 року, похована в Києві.
Леся Бондарук, Український інститут національної пам’ятіУ шкільні роки почала писати вірші. Після закінчення школи Любов Василівна навчалася в Одеському водному інституті, який закінчила в 1940 році. Під час Другої світової війни працювала інженером-конструктором на Рибнінській судноверфі. На війні загинув її чоловік, із котрим прожила майже рік. Залишившись удовою з сином на руках, прийшла працювати на київський завод «Ленінська кузня». Закінчила заочно мовно-літературний факультет педінституту імені Горького (нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова). Далі працювала завідувачкою відділу поезії журналу «Дніпро».
У грудні 1956 року вийшла заміж за Андрія Малишка. Подружжя замешкало в Києві в будинку письменників «Політ», на фасаді якого 12 березня 2003 року поетесі встановили пам’ятну дошку.
Перша збірка її віршів для дітей «Паляниця-білолиця» була опублікована 1963-го. Пізніше з’явилися її поетичні збірки, книжки з прозою, п’єси та драматичні поеми. Забашта — авторка поетичних збірок «Калиновий кетяг» (1956), «Квіт папороті» (1959), «Берег надії» (1974), «Київська гора» (1982). Також вийшли поеми «Маруся Чурай (Дівчина з легенди)» (1968), «Роксолана (Дівчина з Рогатина)» (1971), «Леся Українка», (1973), «Софія Київська», (1982). У доробку Забашти є й роман «Там, за рікою, — молодість» (1970), художньо-документальна повість «Будинок мого дитинства» (1983), дитяча лірика. Тарасові Шевченку авторка присвятила драматичну поему «Тернова доля», поезії «Землі Бояне славний», «Міцні, як Шевченкове слово», «Шевченко й Олдрідж» (1961) та інші. Надзвичайні в помислах поетеси є її збірки віршів для малят «Коли я виросту», «По гриби», «Пісня зеленого лісу», повість «Будинок мого дитинства» й інші. В народі співають пісні на її слова «Ой вербиченько», «Червона ружа», «Криниця мого дитинства», «Засихає в степу материнка» й інші.
Померла Любов Забашта 21 липня 1990 року, похована в Києві.
Леся Бондарук, Український інститут національної пам’яті
Останні новини Чернігівщини
Цифрова трансформація Чернігівщини: від енергонезалежних ЦНАПів до створення Офісу цифрових компетенцій 19:47
Чернігівська область продовжує впроваджувати сучасні цифрові рішення, що роблять державні сервіси доступнішими для кожного мешканця. Днями відбулася робоча зустріч за участі заступника голови ОДА Сергія Зенченка, фахівців Управління цифрової трансформації, регіональної координаторки програми EGAP Юлії Масляної та керівниці Агенції регіонального розвитку Ірини Сімонової.
Чий голос домінує в чернігівських новинах: результати гендерного моніторингу 19:43
В онлайн-медіа Чернігівської області чоловіки й надалі значно частіше фігурують у новинах, ніж жінки — як у ролі головних героїв матеріалів, так і як фахові коментатори та експерти.
Про ефективну комунікацію у сфері ветеранської політики – на нараді в ОВА 14:31
Як надалі збільшити на рівні області ефективність міжвідомчої взаємодії у сфері ветеранської політики – обговорювали на нараді, яку провів заступник голови Чернігівської ОДА Іван Ващенко.
Старт роботи над Стратегією розвитку Чернігівської громади: аналітика та опитування мешканців 14:16
Перше засідання робочої групи з розроблення проєкту Стратегії розвитку Чернігівської міської територіальної громади на період до 2027 року (з перспективою до 2034 року) та Плану заходів з її реалізації на 2026–2027 роки під головуванням заступника міського голови Віктора Геращенка відбулося 26 лютого.
“Симфонія тривалістю в життя” — оркестр “Філармонія” продовжує проєкт 14:13
І знову сцена Чернігівського обласного філармонійного центру належала Моцарту! Академічний симфонічний оркестр “Філармонія” (художній керівник та головний диригент — заслужений діяч мистецтв України Микола Сукач) продовжує реалізацію мистецького проєкту “Симфонія тривалістю в життя”, який передбачає виконання всіх симфоній великого австрійського композитора у хронологічній послідовності.
© 2005-2026