Українська поетеса, драматург, прозаїк із Чернігівщини Любов Забашта
3 лютого 1918 року у м. Прилуки на Чернігівщині народилася Любов Забашта – українська поетеса, драматург, прозаїк, дружина поета Андрія Малишка.
У шкільні роки почала писати вірші. Після закінчення школи Любов Василівна навчалася в Одеському водному інституті, який закінчила в 1940 році. Під час Другої світової війни працювала інженером-конструктором на Рибнінській судноверфі. На війні загинув її чоловік, із котрим прожила майже рік. Залишившись удовою з сином на руках, прийшла працювати на київський завод «Ленінська кузня». Закінчила заочно мовно-літературний факультет педінституту імені Горького (нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова). Далі працювала завідувачкою відділу поезії журналу «Дніпро».
У грудні 1956 року вийшла заміж за Андрія Малишка. Подружжя замешкало в Києві в будинку письменників «Політ», на фасаді якого 12 березня 2003 року поетесі встановили пам’ятну дошку.
Перша збірка її віршів для дітей «Паляниця-білолиця» була опублікована 1963-го. Пізніше з’явилися її поетичні збірки, книжки з прозою, п’єси та драматичні поеми. Забашта — авторка поетичних збірок «Калиновий кетяг» (1956), «Квіт папороті» (1959), «Берег надії» (1974), «Київська гора» (1982). Також вийшли поеми «Маруся Чурай (Дівчина з легенди)» (1968), «Роксолана (Дівчина з Рогатина)» (1971), «Леся Українка», (1973), «Софія Київська», (1982). У доробку Забашти є й роман «Там, за рікою, — молодість» (1970), художньо-документальна повість «Будинок мого дитинства» (1983), дитяча лірика. Тарасові Шевченку авторка присвятила драматичну поему «Тернова доля», поезії «Землі Бояне славний», «Міцні, як Шевченкове слово», «Шевченко й Олдрідж» (1961) та інші. Надзвичайні в помислах поетеси є її збірки віршів для малят «Коли я виросту», «По гриби», «Пісня зеленого лісу», повість «Будинок мого дитинства» й інші. В народі співають пісні на її слова «Ой вербиченько», «Червона ружа», «Криниця мого дитинства», «Засихає в степу материнка» й інші.
Померла Любов Забашта 21 липня 1990 року, похована в Києві.
Леся Бондарук, Український інститут національної пам’ятіУ шкільні роки почала писати вірші. Після закінчення школи Любов Василівна навчалася в Одеському водному інституті, який закінчила в 1940 році. Під час Другої світової війни працювала інженером-конструктором на Рибнінській судноверфі. На війні загинув її чоловік, із котрим прожила майже рік. Залишившись удовою з сином на руках, прийшла працювати на київський завод «Ленінська кузня». Закінчила заочно мовно-літературний факультет педінституту імені Горького (нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова). Далі працювала завідувачкою відділу поезії журналу «Дніпро».
У грудні 1956 року вийшла заміж за Андрія Малишка. Подружжя замешкало в Києві в будинку письменників «Політ», на фасаді якого 12 березня 2003 року поетесі встановили пам’ятну дошку.
Перша збірка її віршів для дітей «Паляниця-білолиця» була опублікована 1963-го. Пізніше з’явилися її поетичні збірки, книжки з прозою, п’єси та драматичні поеми. Забашта — авторка поетичних збірок «Калиновий кетяг» (1956), «Квіт папороті» (1959), «Берег надії» (1974), «Київська гора» (1982). Також вийшли поеми «Маруся Чурай (Дівчина з легенди)» (1968), «Роксолана (Дівчина з Рогатина)» (1971), «Леся Українка», (1973), «Софія Київська», (1982). У доробку Забашти є й роман «Там, за рікою, — молодість» (1970), художньо-документальна повість «Будинок мого дитинства» (1983), дитяча лірика. Тарасові Шевченку авторка присвятила драматичну поему «Тернова доля», поезії «Землі Бояне славний», «Міцні, як Шевченкове слово», «Шевченко й Олдрідж» (1961) та інші. Надзвичайні в помислах поетеси є її збірки віршів для малят «Коли я виросту», «По гриби», «Пісня зеленого лісу», повість «Будинок мого дитинства» й інші. В народі співають пісні на її слова «Ой вербиченько», «Червона ружа», «Криниця мого дитинства», «Засихає в степу материнка» й інші.
Померла Любов Забашта 21 липня 1990 року, похована в Києві.
Леся Бондарук, Український інститут національної пам’яті
Останні новини Чернігівщини
До 15 років позбавлення волі засуджено мешканця Чернігівського району за вчинення зґвалтування своєї доньки 17:46
За публічного обвинувачення прокурорів Козелецької окружної прокуратури судом визнано винним 44-річного мешканця Чернігівського району у вчиненні зґвалтування своєї 12-річної доньки (ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152 КК України).
“В ніч на Івана Купала” — разом з Академічним народним хором 16:45
Як завжди, неймовірно барвисту і виразну купальську програму запропонували глядачам артисти Академічного народного хору Чернігівського обласного філармонійного центру під керуванням заслуженого діяча мистецтв України Володимира Коцура.
Засуджено мешканця м.Чернігова за розбійний напад на військовослужбовця 16:21
Прокурором Чернігівської окружної прокуратури в судовому засіданні доведено вину 32-річного місцевого жителя у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчиненому в умовахвоєнного стану особою, яка раніше вчиняла розбій, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Ще три громади області розробляють концепти безбар’єрних маршрутів 15:39
На Чернігівщині триває робота над формуванням комплексної мережі безбар’єрних маршрутів. Крім Олишівської селищної ради, дорожні карти таких проєктів намітили також Гончарівська, Коропська та Парафіївська громади.
Засуджено до 10 років позбавлення волі чоловіка за вбивство односельчанина 14:57
Чернігівською окружною прокуратурою доведено вину 54-річного мешканця одного з сіл Чернігівського району та області за фактом умисного вбивства знайомого своєї дружини (ч.1 ст.115 КК України).
© 2005-2025