Ольга Костюченко: "Для мене Великдень – свято, яке дає нам всім надію"

11.04.2017   15:01 — Агенцiя

Одним із головних символів Великодня є яйце, яке фарбують, розписують або розмальовують. І в залежності від способу прикрашання його називають писанка, крашанка, крапанка, шкрябанка або мальованка. Звичайно, цей перелік можна доповнювати і доповнювати, адже майстри та майстрині постійно щось вигадують і створюють, розширюючи межі творчого та прекрасного.

Сьогодні писанкарство стає все більш популярним серед фахівців та звичайних українців. На Чернігівщині довгий час це мистецтво було забутим. Але кілька років тому майстриня Ольга Костюченко почала відроджувати традиції писанкарства, створювати нові колекції та вчити дітей та дорослих.

- Розкажіть, будь ласка, як ви стали писанкаркою?

- Взагалі, я не писанкарка, я – майстер вишивки та вибійки. Одного разу я побувала на майстер-класі з писанкарства Любові Ктиторової. З нього все і почалося. Мене захопили роботи майстрині та її руки, було дуже цікаво дивитися, як вона працює. Я купила собі писачок, фарби, віск. Звичайно, що з першого разу не вийшло. Але я не здавалася. Спочатку я писала писанки виключно для себе, дарувала друзям та знайомим.
Одного разу я зустріла майстриню художньої вишивки Віру Володимирівну Зайченко, яка сказала, що мені треба не роздаровувати писанки, а збирати власну колекцію. І в той же день я побачила колекцію писанок, яка зберігається у нашому історичному музеї. Я була вражена. Вони були надзвичайні, досконалі. Звичайно не такі до яких ми звикли: яскравих, анілінових. А спокійні, витончені. Дещо простуваті, але прекрасні. Можливо через те, що я сама з Чернігова і мені все чернігівське близьке, тому вони і запали мені в душу?
От власне ці дві події і надихнули мене на створення власної колекції. Не можна сказати, що я була першою, але я активно почала проводити майстер-класи і залучати до них чернігівців.
Традиції та звичаї нашого краю завжди були цікавими для мене. У вишивці та вибійці я намагаюся відтворювати традиційні елементи, деталі. Так само і у писанкарстві. У моїй колекції писанок частково виписана колекція Анатолія Семенцова. Я завжди розповідаю учням, що так писали на Чернігівщині і давайте продовжувати ці традиції. Кожен писанкар звичайно додає щось своє, творить нове. Але на першому майстер-класі за основу береться класичний розпис.

- Що таке писанка?

- Писанкою ми називаємо яйце, яке виготовлене за допомогою воскового розпису, травлення або вибілювання. Традиційно писанка писалася на повному сирому яйці. Зараз ми всі пишемо на шкарлупі пустих яєць. Так вони краще зберігаються.
Ще є шкрябанки, коли яйце зафарбовується в темний колір і гострими предметами вишкрябується орнамент або візерунок. Якщо малюють пензлем, то мальованка. Крашанки – це традиційні фарбовані лушпинням яйця в один колір. Крапанки, коли воском наносяться різні крапочки, а яйце фарбується в різні кольори.

- В чому сакральний зміст писанки?

- В тому чим ми її наділяємо. Має значення який написаний орнамент. Якщо брати традиційні класичні писанки, які переписувалися роками, то там є сакральний зміст і певні коди. На жаль багато чого втрачено і тому розшифрувати ці послання до кожної крапочки немає можливості.

- Що означають малюнки на писанках?

- Хвильки, смуги, грабельки – це символи весняного дощу. Крапочки – це зернятка. Сонце – це кола, кола з крапочками, промінчиками. Зірочки «ружі» - символ сонця і вважаються потужним оберегом. Дубові листочки вважаються символом сили та здоров’я. Свастики – символи сонця і обережний символ. Багато рослинних та квіткових орнаментів в писанкарстві використовуються, особливо у чернігівських писанках, на чорному, червоному або білому тлі.
В принципі практично всі знаки – це символи плодоріддя. Адже раніше люди жили з натурального господарства і такого поняття, як гроші не було. Головне, щоб земля була родючою, щоб сонце та дощ були вчасно. Гарний врожай – сита родина. Всі ситі, здорові, а, отже, і щасливі.

- Створенням писанки займаються лише перед Великоднем чи цілий рік?

- Раніше люди писали писанки від Стрітення до Вознесіння. Це був один із етапів підготовки до Великодня в поєднанні з постом, духовним очищенням, прощенням та молитвою. Ми в своєму ритмі все спрощуємо, багато працюємо, швидко рухаємось, переміщуємось. І за своєю суєтою забуваємо основний сенс Великодня. Це не просто нафарбувати яєць, спекти гарну паску, посвятити її, а потім розговітися і десь у лісі повеселитися.
Писанкарство – це можливість заспокоїтися, подумати, долучитися до давніх традицій. В деякому сенсі це медитація. Писанку не можна писати у шумі. Треба сісти, розслабитися. Свічечка горить, живий вогонь, запашний теплий віск. Розумієте, ця справа заспокоює людину, налаштовує її на позитивні думки. Ті, хто писали писанки і відчули насолоду від створення, будуть і надалі їх писати. Писанкарство зближує родину, налаштовує на інший лад.

- Які приладдя та фарби використовуються для писанки?

- Потрібні звичайний бджолиний віск, свічка, писачок і фарби. Можна писати на курячих яйцях, гусячих або перепелиних. Раніше використовували саморобні писачки і писанки були не досконалі. Часто діти переживають, що писанка не виходить ідеальна. І в цьому її привабливість, краса. Головне не в тому, щоб вона була ідеальна. Навпаки якась чарівність є, коли щось трошки не вдається або лінії нерівні. Процес створення писанки цікавий і захоплюючий.

- Розкажіть, будь ласка, які традиційні прикраси виготовляються до Великодневих свят?

- Часто з писанок робили намиста і ним прикрашали стіни оселі. Це традиційно для Чернігівщини. Ще виготовляли голубів – це писанка до якої з бджолиного воску робилася голова птаха, а з кольорових паперових витинанок крила та хвіст.

- Чим для Вас є писанкарство?

- Для мене писанкарство – це гарна традиція підготовки до Великодня. Мені хочеться її зберегти у тому вигляді, якому вона була. Ці звичаї об’єднують родину і відволікають від проблем сьогодення. Знаєте, у суспільстві зараз відчувається така зневіра. І це не залежить від статків чи соціального статусу. Ми починаємо втрачати надію.
Можливо це весняне свято нас згуртовує. В ці хвилини ми відчуваємо себе українцями, приналежними до якоїсь традиції, етносу, нації. Коли ми підготувалися до свята, очистилися, ідемо до церкви – всі ці звичаї дають певний поштовх, надію. Для мене особисто свято Різдва – це диво, казка. А Великдень – це зовсім інше свято. Це свято, яке дає нам всім надію. Все-таки Син Господній помер і він воскрес. Це свято віри і надії, що життя продовжується. І життя буде далі.

- Син та чоловік підтримують ваше захоплення?

- Для чоловіка писанкарство – це можливість відпочити після роботи, відволіктися. Син також із задоволенням розписує писанки. Йому подобається процес: теплий віск, свічка горить. Всі діти люблять задувати свічки. А ще йому цікаво як фарбується яйце, яким буде його колір і що взагалі вийшло. Це такий момент спостереження. З малюнків йому подобаються зірочки, але цього року він експериментував з літерами. До речі, свою першу крапанку син зробив у два рочки.

- Що ви побажаєте нашим читачам?

- Бути щасливими незважаючи ні на що. Але це праця. Щоденна праця бути щасливим. Негараздів у кожної людини дуже багато: і хвороби, і фінансові проблеми, але відчуття щастя має зажди бути з вами. 

Оксана Стельмах