Як працює молодіжна рада у Михайло-Коцюбинській громаді

19.09.2022   10:58 — Агенцiя

Про створення молодіжної ради в Михайло-Коцюбинській громаді замислилися ще два роки тому, проте реалізувати ідею вдалося тільки на початку липня 2022 року.

Про те, чому так склалося і що вдається робити в умовах відсутності фінансування, ОТГ_Інформ_Чернігівщина розпитало в 30-річного очільника новоствореної молодіжної ради Олександра Токаря.

Олександр живе в Михайло-Коцюбинському 8 років. Його дитинство минуло в Криму, але у 2002 р. вирішили повернутися на малу Батьківщину батька, який народився в Пакулі. І ось у Олександра вже й у самого двоє дітей: 2-ох і 5-ти років. До 24 лютого молодий батько був майже весь час на заробітках, тому ідея створення молодіжної ради в громаді пройшла повз нього. Але все змінила війна.

«Коли на Чернігівщині тривали бойові дії і села нашої громади були в окупації, то місцеві дуже зблизилися. Потрібно було вирішувати багато проблем, допомагати одне одному, щоб вижити, — і ми всі ніби наново роззнайомилися, — розповідає Олександр. — Тож коли після деокупації знову постало питання про молодіжну раду і мені запропонували у неї увійти — я погодився».

На сьогодні в раді уже зібралася невелика команда молодих людей 18-30 років. Молодіжна рада потребує ще членів — і тут з нетерпінням чекають поповнення. Бо мета сьогодні важлива, як ніколи — допомагати своїй малій Батьківщині.

«У Михайло-Коцюбинському загалом багато молоді. Але способів провести з користю дозвілля немає, якихось секцій чи гуртків для молодих людей немає теж. Молодь зазвичай виїздить із селищ і сіл або починає цікавитися шкідливими речами з двох причин — відсутність роботи і відсутність дозвілля, нудьга. Тому наші ідеї і проєкти, які нам уже вдалося реалізувати, пов’язані з можливостями провести вільний час з користю для себе і для громади», — продовжує Олександр.

Наразі рада працює над тим, щоб зрозуміти: чим би місцеві молоді хлопці й дівчата хотіли займатися? Крім того, вивчають досвід інших молодіжних рад, які вже створені: що організовують, як вчаться, як пишуть і втілюють проєкти, де шукають підтримки. Місцевий відділ освіти теж обіцяє допомогти: влаштувати навчання і розповісти, що і як робити, як взаємодіяти з іншими органами громади.

Олександр розповідає, що в громаді хороший будинок культури, хороший спортзал — потрібно їх використовувати, а не просто підтримувати в нормальному стані:

«За кілька місяців, що ми працюємо, нам уже вдалося дещо зробити. Ми навели порядок на стадіоні і провели благодійний футбольний матч: зібрали 14 тисяч гривень на лікування нашого важкопораненого земляка. Збираємося підфарбувати дитячий майданчик, щойно погода дозволить. Організували заняття для дітей по домедичній підготовці.
Спільно з представниками селищної ради та вихователями ЗДО «Пролісок» провели для охочих майстер-клас з виготовлення мотанок. У нас є майстриня, яка цим займається, тож вийшла дуже цікава зустріч».

Звичайно, ідей значно більше.

«Хотілося би влаштовувати вечори українського патріотичного кіно, бо і обладнання, і місце для цього є. І це дуже цікаво й корисно, сьогодні, думаю, вже всі добре розуміють необхідність патріотичного виховання, — розповідає Олександр. — Потрібно більше інформації поширювати про нашу громаду, тому варто навчитися робити відео про цікавинки громади й поширювати їх у мережах. Звичайно один з основних напрямів, у яких би ми хотіли працювати, — це спорт, бо тут і можливостей чимало, і інтерес до нього є. Питання тільки — які саме види спорту будуть цікавими».

Поки те, що вдається робити, роблять своїми силами і ресурсами — фінансування на проєкти рада поки немає. Проте тут думають над тим, як змінити ситуацію і чиєю підтримкою можна було би заручитися.

«Наша рада тільки утворилася, але ми вже відчуваємо підтримку й інтерес місцевих людей. Відколи утворилася молодіжна рада, ідеш вулицею, майже кожен тебе зупиняє, розпитує, що плануємо робити — люди хочуть змін. Та все ж головне — щось для цього й робити. Раніше було як: усі всіх знають — але разом нічого не роблять, усе спільне, громади — але ніби нічийне. Це мусить змінитися. Коли ледве не втратиш дім – починаєш розуміти його справжню цінність. У мене ще й двоє малих дітей — я хочу, щоб у них було хороше майбутнє. Тож будувати його маємо ми сьогодні», — говорить Олександр на завершення.

ОТГ_Інформ_Чернігівщина