Уперше в українську армію Анатолій пішов добровольцем, служив у 93 окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Виконував бойові задання у Красногорівці, Водяному… Був поранений.

 

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну став на захист Чернігівщини у складі окремого батальйону оперативного командування «Північ». Проте не відразу…

 

«Моя кохана дружина мене не відпускала. Я сказав, що піду хліба куплю, а сам пішов у військкомат. Вона сварилася, плакала, але потім змирилася. До речі, вона з дочкою займається волонтерством», - розповідає військовий.

 

«Джордан» брав участь у бою в Количівці під Черніговом.

 

«Вийшов наш розрахунок. «Афганець», наш ротний, пішов до дороги, а я - на перехрестя. Мій побратим «Батюшка» спостерігав, передав мені, коли виходила ворожа колона, а я вискакував і відпрацьовував по противнику. Ворожа БПМ ніби задимілася, а я побіг», - згадує чоловік. Каже, що біг і посміхався, а ворог з підбитої БМП намагалася ще поцілити по українському захиснику. Але цього він не пам’ятає – усе розповів той же «Батюшка», який споглядав зі сторони. «Джордан» каже, що навіть у дитинстві він так не стрибав через паркани, як робив це тоді у Количівці.

 

«У мене залишався останній заряд. Я вискочив з-за рогу вулиці і влупив у десантний відсік. Вона (БМП) загорілася. Далі почалася така м’ясорубка, що вже було незрозуміло, крили і наші, і не наші. Була каша. Більше чого, були прильоти «Градів» поруч…», - згадує воїн.

 

Анатолій упевнений, що Україна обов’язково переможе, і він з побратимами зробить все можливе, аби це пришвидшити.

#захисники_Чернігова #ОК_Північ