Любов і голуби старшого прапорщика Теплякова

04.09.2012   16:01 — Агенцiя

Образ справжнього міліціонера в уявленні багатьох – це суворий серйозний чоловік, який постійно готовий до двобою із злочинцями, за першим покликом прийде на допомогу і ніколи не пройде мимо якихось неподобств.

Образ дещо билинний, наче славетний Ілля Муромець, але не забуваймо, що міліціонер – такий же звичайний громадянин, як і всі ми.

Герой нашої оповіді – старший прапорщик міліції Олександр Тепляков. Чоловік, який волею долі опікується малолітніми правопорушниками, бродягами і безбатченками, оскільки служить старшим черговим Чернігівського приймальника-розподільника для дітей. Можливо, це й не таке вже “героїчне” місце служби, але Олександр так не вважає. Адже юні душі як маленькі квіти, якщо їх вчасно не доглядати, то вони загинуть або перетворяться на брудні будяки. Припустити цього ніяк не можна.

Не дивно, що й начальник приймальника-розподільника для дітей Ірина Петрухно дає своєму співробітнику якнайкращу характеристику. Воно й зрозуміло – в суто жіночому колективі має бути справжній чоловік – і господар, і товариш, і помічник.

Свого часу Олександр проходив строкову службу на кордоні Афганістану з Таджикистаном, був прикордонником. Замість двох років прослужив два з половиною – не було зміни, а коли повернувся до рідної домівки, дізнався, що всю його заставу знищили душмани. Важко було після всього бруду і крові тієї війни повертатися до спокійного розміреного життя, але допомогло захоплення дитинства – голуби.

Сам Олександр сприймає своє захоплення як свого роду психотерапію, релакс, адже міліцейська робота, яка б вона не була – це постійний стрес.

Хоч масовість захоплення голубами нині зовсім не та, що у повоєнні роки, та все ж однодумці Олександра намагаються підтримувати зв’язки один з одним. Відтак вже певний час у Чернігові існує клуб, який популяризує саме таке хобі.

Ніякого комерційного підтексту в захопленні міліціонера ніколи не було, немає і нині. Навпаки, утримання такого чималенького “господарства” означає, що значних витрат не уникнути. Та оскільки голуби – винятково для душі, Олександрові грошей не шкода.

Справжнє хобі – немов друга професія. Кожну дрібницю потрібно знати як слід, від правильних дій господаря залежить і життя та здоров’я його крилатих підопічних, і чистота популяції. А Олександр Тепляков та його одноклубники ще ж і благородну справу роблять: рятують від зникнення рідкісні породи голубів, докладають зусиль для їх відновлення та розвитку.

Кілька десятків років тому ще малий Сашко збагнув, що таке щастя. Це – видовище голубиної зграї, яка кружляє над головою. Воно варте того, аби його бачити кожен день. Сьогодні ця картина повертає вже досвідченого міліціонера у босоноге дитинство, не дає черствіти душею і спонукає віддавати іншим тепло свого серця.