Навіщо громаді Біг-Бен

18.05.2018   09:29 — Агенцiя

Зустрінемося біля малого Біг-Бену – таке можна почути від молодих людей гміни Йодлово, які призначають побачення. Йдеться про годинник, встановлений місцевим самоврядуванням на площі ринок, що став органічною часткою життя територіальної спільноти. За останні дванадцять років це польське село, що колись було містом та мало Магдебурзьке право, змінило свій вигляд та нині, принаймні на сторонній погляд, виглядає цілком урбаністично.

Зі здобутками цієї адміністративно-територіальної одиниці познайомилася делегація голів об`єднаних територіальних громад Чернігівщини під час третього дня свого перебування в Польщі. Позитивні зміни стали можливими завдяки довготривалій цілеспрямованій роботі. Гміна Йодлово – це чемпіон повіту Дебіце з вигравання найрізноманітніших грантів та реалізації проектів, насамперед – місцевого розвитку. Та одна з найкращих у цьому сенсі в Польщі. Войт Йодлово наголосив, що попри малу чисельність уряду (виконкому) вдалося налагодити ефективну роботу з їх написання, реалізації та звітності. В результаті до реконструкції чи будівництва ледь не всіх ключових об`єктів інфраструктури вдалося залучити кошти ЄС: закладу охорони здоров`я, центру культури, впорядкування центральної частини міста, поширення сонячних батарей, термосанації школи, встановлення там економної газової котельні, будівництва для учнів критого переходу від навчального комплексу до спортивного, капітального ремонту приміщення уряду гміни, закупівлі сучасної техніки для добровільної пожежної команди та багато чого іншого. Таким чином вдається зекономити власні ресурси та значно скоротити час для реалізації запланованого.

В основі успіху – професійний підхід до справи проектного менеджменту. Один із наслідків – дуже чисте повітря, адже усунуті всі його забруднювачі, зокрема вугіллям тут вже ніхто будинки не опалює. Інша особливість Йодолово – комунальне підприємство ради надає переважну більшість відповідних послуг, що нетипово для Польщі. На думку войта, так місцеве самоврядування краще контролює використання коштів. Втім найкращий їх контролер – самі мешканці гміни, які проявляють неабияку активність особистої участі в справах громади. Зазначимо, що Йодлово також вкладає й чималі власні ресурси, скажімо, побудувавши новий величний костьол та модерновий дитячий садочок.

Гміна Бржостек вражала українських самоврядовців своїми місцевими ініціативами щодо професійної терапії осіб з обмеженими фізичними можливостями – тут працює такий реабілітаційний центр, створений католицькою громадою міста за підтримки ради гміни на базі колишнього будинку ксьондза. Він добре поєднується з іншим подібним закладом, розташованим поруч, але вже державної форми власності, що спеціалізується на соціальній реабілітації. Втім у всьому іншому – то звичайна польська територіальна спільнота, що турбується про свій розвиток, комфортні умови проживання та привабливий вигляд. Працює раціонально, скажімо, новий спортивний комплекс побудований стіна в стіну з місцевою гімназією – таким чином ним користуються як учні, так і мешканці всієї гміни. Заборон щодо такого поєднання немає. В найближчих планах Бржостка – реконструкція площі ринок, тобто її відновлення у вигляді, близькому до історичного, а одночасно – створення простору тяжіння для людини.

У другій половині дня українців чекала ще одна невелика гміна – Шержини (Малопольське воєводство), не менш чиста, охайна та впорядкована, ніж попередні, до того ж розташована у дуже мальовничій місцевості на межі Карпат. Увага до зовнішнього вигляду, до благоустрою, планування приязного простору, що так кидається у вічі, невипадкова. В основі – розуміння значення згаданого для привабливості проживання людини на тій чи іншій території. Скажімо, основні транспортні магістралі проходять осторонь Шержини, тут немає крупного чи навіть середнього виробництва, лише аграрне, тож гміна  стикається зі знайомими для України проблеми – значна частина мешканців виїжджає на заробітки. Аби протидіяти цій тенденції місцеве самоврядування намагається створювати привабливі умови проживання та чимало зусиль докладає для інтеграції мешканців.

Один із таких засобів – це діяльність добровільних пожежних команд. Власне, на рівні гмін вони лише добровільні. Існують професійні державні у більших центрах – повітових. Що ж до територіальних громад тут підхід такий – немає сенсу тримати штатні одиниці та платити зарплату за умов відносно незначної кількості надзвичайних ситуацій. Краще мотивувати добровольців, оснастивши їх першокласною технікою та приміщеннями, забезпечивши управління. Причому самі добровільні пожежні команди існують як громадські організації. В такому разі місцеве самоврядування спирається на них для виконання важливої для територіальної спільноти функції. Одночасно такі дружини стають центром суспільної уваги – вони формують молодіжні об’єднання, що дуже схожі на скаутів чи пластунів, зокрема, мають власну форму, засновують власні оркестри, проводять конкурси та фестивалі, в тому числі – загально польські, навіть беруть участь у релігійних процесіях. Як зазначив войт Шержини особливо це важливо для молоді, яка схильна жити в віртуальному світі, а це один із небагатьох засобів, що навчає базовим навичкам колективної роботи. Якихось значних матеріальних преференцій для пожежників-добровольців немає – це не питання коштів, а честі, поваги, спорідненості зі справами своєї громади.