Пільзно, Чарна, Дебіце, Жираков – що побачили українці

17.05.2018   10:51 — Агенцiя

Кожна польська гміна має свої особливості та цікавинки, що привертають до них увагу. Остання конвертується в розвиток територіальних спільнот.

В тому мала можливість переконатися делегація голів територіальних громад Чернігівщини, що перебуває в Підкарпатському воєводстві. За другий день українські самоврядовці відвідали чотири гміни – Пільзно, Чарна, Дебіце, Жираков. В Пільзно оглянули муніципальний музей, розташований в невеличкому старовинному будинку поблизу костьолу 750-річної давнини. Порівняно з українськими просторами приміщення виглядає мініатюрно, але тут використовується кожен сантиметр всіх поверхів та навіть підвалу для експозиції. Є ще одне призначення – тут постійно проводяться уроки з історії для учнів шкіл.

Бурмістр Пільзно показала родзинки гміни – надсучасний дитячий садок та гімназію. Перший реконструйований за кошти ЄС, тобто це – проект, спрямований на розвиток соціальної інфраструктури, друга – побудована та оснащена за власні кошти – зовсім нещодавно. З`ясувалося, що і садочок, і школа отримують державну субвенцію на освіту. Для садочка вона має незначний характер, біля 15% на утримання, а от викладачів школи цілком забезпечує, бо наповнюваність класів хороша. Втім так не скрізь, в сільській місцевості гміна доплачує. В цілому освіта – це найбільша стаття витрат гміни – біля 40% її бюджету. Ніяких поборів з батьків немає, щоправда є невеликі офіційні внески для дитячого садочку. Показово, що для утримання шкіл наймаються приватні підприємства, бо їх послуги дешевше для бюджету, ніж тримати штатні одиниці. В школі заборонено продавати дітям чіпси, горішки та навіть мінеральну воду – бо шкідливо. Діти мають вести здоровий спосіб життя. Для цього батьки їм побудували спортзал, гідний міжнародних змагань. Він, власне, вразив найбільше. І, звичайно, скрізь згадка про різноманітні проекти, в яких брали чи беруть участь навчальні заклади.

Потім настала черга познайомитися з основою такого благополуччя Пільзно – підприємствами. Хоча йдеться про невелику гміну (19 тисяч населення, з них в адміністративному центрі – 5 тис.) вони доволі розвинуті – тут виробляють сільськогосподарське обладнання, дуже смачні ковбаси й інші м`ясні вироби, монтують обладнання на шасі автомобілів. Перше підприємство – старе, існує ще з дореформених часів, змогло адаптуватися до ринкових умов й тепер успішно працює, поставляючи реманент в тому числі – в Україну. Друге та третє – це вже витвір сучасної Польщі та їх засновників – звичайних польських громадян, що зуміли розвинути свої ідеї та вдало вкладали наявні кошти. Тепер ковбаси з Пільзно знають по всій Польщі.

Гміна Чарна трохи менше, але також цікава. Як з`ясувалося, саме вона постачає воду для своєї сусідки Пільзно, адже остання, порахувавши гроші, прийшла до висновку, що власне джерело води утримувати нерентабельно. В цілому підхід до надання комунальних послуг тут дещо дивний для українців – комунальні підприємства – рідкість, переважна більшість такого роду послуг надаються приватними підприємствами на умовах конкурсу. Потяг до раціонального використання коштів помітний скрізь. В гміні Чарна діє приватна лікарня, бо комунальну утримувати виявилося недоцільно. Але вона теж отримує доплати з бюджету. Уряд гміни, пожежна частина, центр культури та ресторан – це один комплекс. Бо так зручніше та дешевше, ніж утримувати відразу кілька приміщень. В Чарній українські самоврядовці оглянули спортивні споруди – критий плавальний басейн, тренажерний зал, вуличні тренажери, поява яких стала можливою завдяки активному та вмілому написанню проектів місцевого розвитку. Переважно це кошти ЄС, але дофінансування з власної сторони – обов`язково. Причому останнім часом спостерігається зростання своєї долі до 25% і навіть більше відсотків. Увага до масового спорту, створення умов для його розвитку – одна з засад діяльності гміни. Скажімо, вона дотує ціну за використання мешканцями басейну, а діти тут займаються безкоштовно. Аби розвивалося здорове соціальне середовище.

Гміна Дебіце вразила найвідомішим в Україні підприємством з виготовлення фарб, шпаклівки та інших будівельних екоматеріалів. Як наголосили господарі – це 100% польський капітал. Сучасне підприємство з високим ступенем автоматизації виробництва. Поява його саме в цій гміні невипадкова – колись тут існувало надзвичайно потужне виробниче об’єднання «Іглополь» (10 тис. працівників). Але реформи початку 1990-х рр. гігант не пережив. Тож під загрозою опинилося майбутнє Дебіце. Виходом стало створення подібних, відносно невеликих, але сучасно обладнаних, зорієнтованих на потреби ринку підприємств. І таких прикладів в Польщі безліч. На подібні бізнес-інціативи нині спирається її розвиток.

Завершився день поїздкою до гміни Жираков. Вона відома по всій Польщі як реабілітаційний центр для людей з обмеженими можливостями. А починалося все з того, що в одному з сіл гміни закрили школу, бо було мало дітей, а тих, що залишилися, вирішили підвозити до більшого навчального закладу. В будинку, що міг стати пусткою, ініціативна група створила центр реабілітації – за кошти відразу кількох проектів як закордонних джерел, так і польських.

Власне, тема проектного менеджменту стала наскрізною під час численних зустрічей. Побачили українські голови територіальних громад й ще не завершений проект – в Жиракові йде реконструкція садиби ХІХ ст. Прибирати її та гатити прибуткові будинки в центрі містечка ніхто не збирається, бо людині треба простір для комфортного проживання з парком навколо. А ще, як наголосив бурмістр Жиракова, це історія, без якої ми – ніхто. Тож пам`ятки минулого треба оберігати та відновлювати. Втім це не означає, що в старовинній садибі буде музей. Виявляється – центр культури з глядацькою залою, приміщеннями для прийомів, творчими майстернями та іншими складовими життя сучасної європейської територіальної громади.