Афганський біль і з часом не минає
Макошинці Микола Михайленко, Віктор Ніколаєць, Володимир Бай і Володимир Супрун донині не можуть без хвилювання розповідати про перебування на пекучій афганській землі, хоча з часу виведення радянських військ із Республіки Афганістан спливло 28 літ.

МОЛИЛИСЯ МАТЕРІ Й КОХАНІ
На недавній зустрічі в селищній бібліотеці вони теж відмовилися від виступу. Гіркі спогади про полеглих бойових побратимів, невимовний біль втрати ніби клубком перекривали їм дихання. Це вже згодом, поміж собою, перемовлятимуться і згадуватимуть полеглих у страшному «інтернаціональному пеклі».
Миколі Михайленку було дев’ятнадцять, коли в статусі автомобіліста він виконував військовий обов’язок. А загалом на тій, як сьогодні прийнято говорити, «чужій війні» побувало десятеро жителів селища Макошине, що в Менському районі. Всім пощастило всім вціліти й повернутися додому живими.
Мабуть, за словами настоятеля місцевої Свято-Покровської церкви Олександра Тарасенка, за них рідні й друзі щиро молилися.
Одні воїни повернулися, хтось вічним сном спить у далекому краї, інші в цинкових домовинах вернулися в рідну землю. Та біль втрати гірчить полином, і матері й досі оплакують синів. Сліз доволі пролилося, бо третина воїнів – інтернаціоналістів були українцями. За десять років вони густо скропили кров’ю афганські гори й піски.
«ДОСІ У МЕНЕ В КИШЕНІ…»
Бібліотекар Вікторія Мідько передала спектр цих почуттів бентежними віршами воїна – інтернаціоналіста із села Дягови, що на Менщині, Олега Павленка, рідного брата (на жаль, вже покійного).
«Афганський лабіринт» - таку образну назву має збірочка Олегових поезій. У кожному слові, в кожному рядку – відгомін тих подаленіли подій.
Читати спокійно й сама не можу:
«Досі у мене в кишені
Куля з Афгану лежить.
Її я стискаю у жмені,
Коли душа заболить…».
Україна марилась у снах нашим хлопцям, як і матері, сестри, кохані.
«Надолго остануться в памяти всех
И эти окопы, и эти палатки,
Куда мы пришли не для детских потех:
Мы знали – здесь будет не сладко…».
Їм, справді, було несолодко. Чи не тому учасники зустрічі так багато говорили про мир, про неоціненну його важливість, про любов до України і вірність присязі.
Очільники району – Олександр Мисник і Валерій Щукін, голова районної організації партії «Наш край» Володимир Булавка, селищний голова Роман Коваленко наголошували, що з часом не зміліла печаль і не стали менше цінуватися відвага й мужність афганців, чимало яких і сьогодні сміливо захищають Вітчизну в зоні АТО.
«Афганці» - мужчини особливі, і братство й дружба в них найвищого ґатунку, і пам'ять нічого не стерла з роками:
«Це було неначе вчора
Душа, як раніше хвилюється.
Видно памяті комора
Вже не розграбується…».
Ольга Чернякова.
Фото автора
Останні новини Чернігівщини
Виконання бюджету у 2025 році: звіт за підсумками І кварталу 09:55
26 червня 2025 року на засіданні виконавчого комітету Чернігівської міської ради начальниця фінансового управління Олена Лисенко представила звіт про виконання бюджету Чернігівської міської територіальної громади за І квартал поточного року.
«Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги»: Чернігівщина з 2 медалями 09:32
Минулого тижня завершилися спортивні змагання «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги» сезону 2024/2025 років.
У Чернігові поліцейські оперативно затримали грабіжника 08:49
Співробітники кримінальної поліції Чернігівського райуправління поліції «за гарячим слідом» встановили 24-річного чоловіка, причетного до відкритого заволодіння мобільним телефоном з ломбарду в Чернігові.
1–2 липня у Чернігові перевірятимуть систему оповіщення населення — просимо зберігати спокій 17:46
Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Чернігівської міської ради повідомляє