До травматологічних пунктів Чернігова за медичною допомогою з приводу нанесення травм тваринами звернулися 377 чоловік

28.09.2016   11:01 — Агенцiя

28 вересня щорічно відзначається Всесвітній день боротьби зі сказом. Цей день покликаний підвищувати інформованість населення про наслідки сказу у людини і тварин, про те, наскільки складно попередити захворювання серед людей, не проводячи належні профілактичні заходи серед тварин.

За перше півріччя поточного року до травматологічних пунктів м. Чернігова за медичною допомогою з приводу нанесення травм тваринами звернулися 377 чол., (за аналогічний період минулого року - 322 чол.), в тому числі з приводу контактів і укусів тваринами, в яких лабораторно підтверджений діагноз сказ 22 чол. (за аналогічний період минулого року 4 чол.).

Один із останніх випадків стався третього вересня в місті Чернігові. Лисиця тероризувала район вулиці 1 Травня протягом двох днів. Спершу лисиця розірвала курей на одному подвір’ї і врешті була вбита господарем іншого. Тварину доставили до Чернігівської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини. Експертиза підтвердила діагноз — «сказ». Свійських тварин на постраждалих дворах прищепили вакциною. Із мешканцями району була проведена роз’яснювальна робота.


Що ж таке сказ і чим саме він небезпечний?

Сказ – особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), ця хвороба входить у першу п'ятірку хвороб, спільних для людини і тварин, що наносять найбільший соціально-економічний збиток.
Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Вживання в їжу м'яса або інших тканин тварин, інфікованих сказом, не є джерелом інфекції для людей.

Інкубаційний період сказу триває зазвичай 1-3 місяці, але може варіюватися від менш як 1 тижня до більш одного року. Початковими симптомами сказу є висока температура і в багатьох випадках біль або незвичайні, незрозумілі відчуття: поколювання, пощипування або печіння (парестезія) у місці рани.

У міру поширення вірусу по центральній нервовій системі розвивається прогресивне, смертельне запалення головного і спинного мозку.

Можливий подальший розвиток двох форм хвороби. У людей з буйним сказом з'являються ознаки гіперактивності, порушення поведінки. Через кілька днів настає смерть. Друга форма сказу протікає менш драматично і зазвичай довше, ніж буйна форма. М'язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу або подряпини. Повільно розвивається кома і, в кінцевому результаті, настає смерть.


Хто ж найчастіше виступає в ролі переносника сказу?

Найбільший відсоток хворих тварин займають лисиці, коти, собаки та інші.

Домашні улюбленці складають більше половини всіх заражених тварин. Характерним є більша кількість випадків захворювання серед котів, ніж серед собак. Перш за все, таку ситуацію ми пов’язуємо з тим, що в Україні обов’язковою є вакцинація собак проти сказу.

Більшість собак вакциновані, хоча, на жаль, охопити все поголів’я собак щепленням дуже складно.

Причинами складної ситуація щодо сказу собак та котів є:
– недостатній контроль за виконанням правил утримання собак і котів, та безвідповідальність власників тварин, в результаті чого збільшується кількість безпритульних тварин, особливо на околицях, на територіях інших населених пунктів, дачних ділянок, прибудинкових територіях.
– безвідповідальність власників домашніх тварин, які не бажають вакцинувати тварин проти сказу.
– відсутність чи невиконання своїх функцій бригадами з відлову безпритульних тварин.
З метою запобігання захворюванню на сказ серед населення необхідно дотримуватися головних правил:
-    уникати контактів з безпритульними і дикими тваринами. Звертати особливу увагу дітей на небезпеку таких контактів.
-    своєчасно здійснювати щеплення домашнім тваринам.
-    за найменшої підозри на захворювання серед тварин – повідомляти органи ветеринарної медицини.
-    негайно звернутися до лікаря після контакту (укусу або ослинення) з підозрілою твариною, оскільки при проявах клінічних ознак врятувати хворого, як правило, не вдається.

Тільки вчасно і кваліфіковано проведена первинна хірургічна обробка ран та вакцинація проти сказу можуть вберегти потерпілих людей від смертельних наслідків.

Отже, ліквідація сказу навіть на значних територіях нашої держави  цілком реальна справа за умови проведення комплексних заходів та наполегливої праці фахівців ветеринарної медицини, лісового та мисливського господарств, місцевого самоврядування і житлово-комунальних служб та громадських організацій.

І наостанок, пам’ятайте, що всі заходи з профілактики сказу будуть марні, якщо кожен власник тварин не буде розуміти, що він несе відповідальність не тільки за своє здоров'я чи свого улюбленця, але і за здоров'я оточуючих.


Олексій Моргун, викладач Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Чернігівської області