Трирічному онкохворому хлопчику допомагатиме кардіологічний диспансер

18.06.2016   08:06 — Агенцiя

Журавлик, виконананий японською технікою оригамі, символізує надію на щастя та довголіття. Саме він є символом акції «Крила надії», яка започаткована волонтерами Чернігова й на яку відгукнулися і продовжують вершити цю благородну справу медичні заклади області.

Медики благодійними коштами підтримують Іванка Людвика, трирічного хлопчика з багатодітної родини. У маляти хвороба Вільмса (рак нирки 4-ї стадії), дитина перенесла надскладну операцію з видалення органу й потребує подальшого тривалого лікування, яке забезпечити самотужки родина не взмозі. Мати хлопчика перебуває в декретній відпустці з  догляду за двома Іванковими сестричками-близнятами, яким лише по сім місяців, а тато змушений взяти відпустку за свій рахунок, щоби доглядати за хлопчиком у стаціонарі.

Напередодні Дня медичного працівника, 16 червня, Чернігівський обласний центр радиаційного захисту та оздоровлення населення заявив про свою готовність допомогти родині.

Як зазначила головний лікар закладу Галина Синявська, кожний із працівників Центру дуже чуйно перейнявся проблемою:
– У мене в самої троє дітей − і я розумію, як це важко − усвідомлювати, що твоя дитина хворіє. Ти готовий віддати все – аби твоя кровинка одужала! Від імені усього нашого колективу я бажаю Іванкові найскорішого одужання. А родині – витримки.
Наступним закладом, куди полетів журавель кликати по допомогу дитині, став Чернігівський обласний кардіологічний диспансер. Від імені колективу естафету прийняв головний лікар Ігор Батог. 
За словами мами, хвороба не минає безслідно − Іванко став дуже замкненим і досить сторожко ставиться до чужих людей та досить негативно сприймає будь-які подарунки, які хоча б чимось нагадують медичні маніпуляції.

– 14 червня в нього був народження. Дуже багато людей прийшли його поздоровити, в тому числі й медики. Йому почепили медальку на шию – він категорично її скинув. Зрозуміти його можна, адже поки що все його дитинство проходить у стінах лікарні і будь-який дотик він сприймає… Але ми віримо, що треба трошки потерпіти – і в нас все буде добре! Ми його дуже чекаємо вдома, – розповідає мати.