Де вшановуватимуть жертв Корюківської трагедії? ВІДЕО

26.02.2016   14:26 —

З 1-го по 3-тє березня Україна вшановуватиме жертв Корюківської трагедії, яка стала символом всіх спалених фашистами у часи Другої світової війни українських сіл.

Хоча в Україні навряд-чи це буде масштабним вшануванням, а скоріше трагедію і її жертв пом’януть на Чернігівщині. Як не став масштабним символом і Музейно-меморіальний комплекс пам’яті жителів населених пунктів України, знищенихфашистськими окупантами, який три роки тому запланували побудувати біля Корюківки. Наша знімальна група побувала на недобудованому Меморіалі і дізналась його поки так і не з’ясовану подальшу долю.

Подекуди це місто нагадує кладовище – такі могильні плити можна знайти на багатьох подвір’ях Корюківки. На них вказані імена спалених людей — цілими сім’ями. Вбивства стали каральною відповіддю німців за дії партизанів, адже під час окупації в роки Другої світової війни село Корюківка було центром партизанської боротьби в Чернігівській області. Частину жителів німці зігнали в центр, де людей розстріляли в великих будівлях села, зокрема в ресторані. Наступного дня забиті трупами будинки почали підпалювати. Карателі прочісували село, хапали людей і живцем кидали в палаючі хати. 1 та 2 березня 1943 року, а потім і 9-го — за три дні – фашисти знищили більше 7000 ні в чому не винних людей. Корюківчани роками добивались, аби пам’ять їх предків вшанували достойно, адже Корюківська трагедія, десятиліттями замовчувана, — наймасштабніше масове вбивство мирних жителів загонами СС у світі.

Зрештою у 2012 з’явилось державне рішення – біля Корюківки, в Зеленому Гаї, побудувати Меморіал ВСІМ спаленим селам України. Музейно-меморіальний комплекс пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами, за задумом мав складатись з 2-х частин, розділених річкою Бреч. На правому березі – музейна частина: «Український рушник», музей у вигляді згорілої дерев’яної хати, скульптура «Скорботна мати» та «Дзвін пам’яті». На лівому березі річки мала бути меморіальна частина комплексу — 18-метровий Меморіальний Хрест, капличка та місце для перепоховання останків жертв Корюківської трагедії.

Пройшло три роки. За тиждень до 73-х роковин Корюківської трагедії масштабні плани у реальності виглядають так – місток, пару зрубів, які мали стати «спаленим» музеєм, недобудована капличка і три горбочки з хрестами, на які три роки тому звозили жменьки землі з інших спалених сіл України. Леонід Сахневич, перший заступник голови облдержадміністрації: «Цей комплекс – вартість його сягала близько 45-ти мільйонів. На сьогоднішній день освоєно десь 1,8 мільйона. Відбулись перезаховання – там більше 300 чоловік, поставили хрест дерев’яний, і на цьому робота закінчилась».

Зрештою через всі державні потрясіння будівництво Меморіалу завмерло. Концептуально Меморіал мав виглядати так: правий берег – місце для живих, лівий берег – місце для мертвих. Тепер через брак коштів і місце для живих, і місце для мертвих перенесуть. Леонід Сахневич: «Дєдов, який займається цією роботою, зробив свій окремий проект, де на базі музею в центрі Корюківки ми хочемо зробити окрему залу, перенести туди те, що планувалось за Корюківкою, зробити міні-музей. Там будуть імена всіх загиблих, які відомі. Плануємо винести на цю сесію облради програму по створенню цього музею. Там, де Центральний парк, ми хочемо зробити капличку, бо в Центральному парку є меморіальні дошки всім селам, які були спалені».

Набагато складніше буде перенести «місце для мертвих» — одне перепоховання останків на місце запланованого Меморіалу вже робили три роки тому. Тепер їх можуть знову перепоховати – на Центральному кладовищі міста. Леонід Сахневич: «Для цього треба провести громадські обговорення, отримати «добро» від людей, бо дуже тяжко було перепоховати, сьогодні знов проводити цю роботу – це буде і морально дуже тяжко».

Вже наступного тижня ми вшановуватимемо жертв жахливої Корюківської трагедії – 73-й раз. Поки без Меморіалу. З одного боку, наче і не зовсім час будувати грандіозний Меморіал жертвам однієї війни, коли в державі йде інша. З іншого боку, сааме пам’ять про невинні смерті має нагадувати живим про жах війни.