Місцева демократія за польським зразком

22.10.2015   12:03 — Агенцiя

У чотирьох містах України представники місцевого самоврядування та громадськості домовилися співпрацювати як рівноправні партнери.

Процедуру передачі обов’язків від місцевого самоврядування третьому сектору в українських реаліях розробила чернігівська громадська організація “MART” спільно з Гельсінським фондом з прав людини (Варшава) в рамках проекту “Співробітництво місцевої влади і НУО - просування польської моделі демократії в Україні”. Презентація підсумків цього проекту відбулася 20 жовтня в Києві під час прес-конференції за участю представників локальних ініціативних груп та Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України. Проект тривав півроку, його учасниками стали громадські активісти та представники місцевого самоврядування з чотирьох районних центрів різних регіонів України, зокрема і в Мені Чернігівської області.

“У Польщі вже багато років існує налагоджений механізм делегування громадським організаціям повноважень від органів місцевого самоврядування, - зазначає експерт Гельсінського фонду з прав людини Зенон Колодзей, ведучи мову про освітні, культурні послуги, забезпечення соціальних потреб та інші сфери. -  Але йдеться не тільки про передачу завдань. Важлива також комунікація між місцевою владою та громадськістю, яку забезпечує така модель взаємовідносин”. За задумом координатора проекту Руслани Бурової, його реалізація сприятиме децентралізації влади в Україні та розвитку громадської активності.

В основу юридичної процедури співпраці між громадським сектором і місцевим самоврядуванням покладено рівні умови конкурсу для організацій-претендентів на підтримку з місцевого бюджету та прозорість відбору і контролю за втіленням проектів.

Процедура усуває недоліки законодавства у сфері реалізації місцевих ініціатив, додаючи до нього необхідні деталі, пояснює експерт проекту з юридичних питань, представник чернігівської міської громадської організації “Молодіжна спілка юристів” Роман Семешко. Зараз у громадськості є кілька способів впливу на ухвалення рішень місцевих рад, але всі вони на практиці показали або свою незатребуваність, або недостатню ефективність. “Є громадські слухання,  загальні збори, можливість висловити свою позицію з тих чи інших питань суспільного життя за допомогою участі у громадських радах, але не так просто подати до розгляду і реалізувати власну ідею. В результаті проекту створений конкретний механізм реалізації ініціатив громадськими інститутами”.

Процедурні  перешкоди на шляху до реалізації громадських ініціатив бувають різними, оскільки закладені у статутах міст. Наприклад, щоб висунути місцеву ініціативу у Чернігові, до липня цього року потрібно було зібрати щонайменше три тисячі підписів, тобто один відсоток від кількості жителів міста, що робило цей інструмент фактично недоступним. Домігшись зниження бар’єру до трьохсот чоловік, активісти зробили місцеву ініціативу дієвим інструментом впливу. Відтак кожній з чотирьох груп-учасниць знадобилася власна, адаптована до місцевих реалій програма, складена на основі спільно розробленої процедури.

У Білозерці Херсонської області програма співробітництва  вже затверджена місцевою радою. За словами учасниці проекту, активістки Катерини Павловської, це спростило здійснення правової просвіти в районі. У Бурштині Івано-Франківської області міська рада спільно з громадськістю утворила координаційний центр, за допомогою якого, зокрема, розглядає можливість делегувати одній із громадських організацій догляд за  популярним серед жителів міста пляжем на березі водосховища. Ініціативна група з Мени Чернігівської області в разі затвердження програми міською радою планує використати нові інструменти для підтримки молоді та малозабезпечених жителів містечка, а також вирішення екологічних питань. А кременчуцький варіант програми передбачає обов’язковий розгляд будь-яких звернень громадських організацій незалежно від напрямку їхньої діяльності, щоправда, доля самої програми ще не вирішена (до розгляду міською радою)..

Активісти-учасники зустрічі висловили готовність поширювати свій досвід в інших містах і селищах України, якщо він буде успішним.

Підсумок прес-конференції підбив представник Уповноваженого  Верховної Ради з прав людини Михайло Чаплига: “Ми намагаємося просувати поняття соціального замовлення, коли держава має йти з тих сфер, де її апріорі не повинно бути, наприклад, зі сфери соціальних послуг”. Водночас Михайло Чаплига висловив ідею, відповідно до якої держава може взаємодіяти з третім сектором через спеціально створений фонд, фінансуючи діяльність громадських активістів і навіть навчаючи їх.