Безпритульні собаки – чотири роки невиконаних обіцянок

13.06.2015   13:30 — Агенцiя

Чотири роки минуло з того часу, як у Чернігові з’явилась міська програма, покликана вирішити проблему безпритульних тварин. Затвердження міською радою цього документа супроводжувалось щедрими обіцянками міських очильників, головна з яких – побудувати притулок для собак. Обіцяли і міський голова, і чиновники різних калібрів.

Переконливості тим обіцянкам додавала фінансова підтримка у будівництві притулку від мінприроди. Обіцяного три роки чекають? Та вже й ті пресловуті три роки минули, а обіцянки залишаються невиконаними.

Наприкінці 2015 року взагалі спливає термін дії згаданої міської програми по регулюванню чисельності безпритульних тварин. Єдине, що за цей час було зроблено – проект так і не збудованого притулку. Це ще в 2012 році, для отримання під будівництво 2,3 млн. грн. коштів з держбюджету. Але у грудні 2012, коли гроші від мінприроди Чернігову таки перерахували, ніякі роботи по будівництву притулку навіть не були розпочаті. І отримані кошти невикористаними повернулись до держбюджету.

Чернігів мав чудовий шанс першим в Україні за державний кошт побудувати сучасний притулок для чотирилапих безхатченків та вирішити одну з наболілих міських проблем. Але інвестиції ми втратили і знову опинилися в аутсайдерах. Міські чиновники в усьому звинувачують мінприроди, мовляв запізно кошти надали. А тим часом на мапі України все менше і менше залишається обласних центрів, де проблему безпритульних тварин ігнорують так, як в Чернігові.

Розповідь про досягнення в цьому напрямку інших міст сьогодні вже може зайняти багато сторінок. Зупинюсь на одному прикладі. Чернігів та Луцьк – такі схожі можливості і такі різні результати. Багато спільного у двох обласних центрів – Чернігівщини і Волині. Приблизно однакова чисельність населення. Луцьк, як і Чернігів, заможним містом не назвеш. Бюджети наших міст співставні, а середня зарплата волинян навіть трохи нижча, ніж у чернігівців. Чотири роки тому, як і в Чернігові, Луцька міська рада затвердила “Програму охорони тваринного світу та регулювання чисельності безпритульних тварин у м. Луцьку на 2011-2016 рр.”. І на цьому збіги закінчуються. Бо Луцька програма щодо безпритульних тварин, на відміну від Чернігівської, виконується. Можна довго перелічувати те, що за цей час зроблено у Луцьку.

Працює притулок, де утримуються більше 200 собак. Відловлюють тварин, забирають до притулку більше тисячі собак за рік. В притулку тварин стерилізують, проводять вакцинацію та шукають їм господарів. Волиняни можуть звернутись на цілодобову телефонну лінію з будь-яких питань, що стосуються домашніх тварин. Це і відлов собак, і безкоштовна стерилізація тварин, і допомога пораненим або хворим тваринам, і порятунок тварин, які потрапили до каналізаційних шахт або інших пасток. Впроваджено реєстрацію домашніх тварин, собакам на вулицях робиться щеплення від сказу. Маленьких лучан у школах вчать любові до всього живого за затвердженою Луцькою міськрадою програмою з екологічної етики.

За підрахунками Луцького Комунтрансу до початку впровадження міської програми, на вулицях Луцьку було біля 3-4 тисяч безпритульних собак. Це стільки ж, як у Чернігові. Навесні 2015 року чотирилапих безхатченків на вулицях Луцька підраховували вже за найточнішою методикою, визнаною європейськими фахівцями. Виявилось, що кількість безпритульних собак зменшилась до 779 тварин. Суттєво поменшало і звернень городян з приводу безпритульних тварин.

Зважаючи на таку плідну роботу, Луцьку не відмовили у фінансовій допомозі в Міністерстві екології та природних ресурсів. На кошти мінприроди луцький притулок для собак набуде нового вигляду, вже цього року лучани отримають першу частину інвестицій – 200 тис. грн. на будівництво закритих вольєрів. Все це мало б відбуватися і в Чернігові. Мало б, якби в Чернігові, як в Луцьку, пообіцяли і зробили. Але в Чернігові тільки пообіцяли… Час новий, а міфи старі.

Сьогодні вже ніхто навколо не висловлює сумнівів, що Україна повинна бути частиною Європи не тільки географічно. Тому думати і діяти ми маємо по-новому, по-європейські. Якщо не все суспільство, то принаймні, його керманичі. Та ці слова вже затерлись у промовистих виступах та багатослівних докладах посадовців. А як доходить до конкретної справи, уся та європейськість зникає, мов і не було. Давно вже стало очевидним зневажливе ставлення місцевих чиновників до проблеми безпритульних тварин, як до чогось неважливого, не гідного їх уваги та зусиль.

Нагадаю, що при входженні до ЄС східноєвропейські країни (Польща, країни Балтії), в нелегкі часи масштабних реформ, знайшли можливості звернути увагу і на безпритульних тварин на вулицях. Побудували притулки та впровадили масову стерилізацію котів та собак. А в Чернігові досі можна почути заперечення щодо самого методу стерилізації тварин, точніше методу ВСВП (відлов-стерилізація-вакцинація-повернення на місце перебування). Вже багато років чую один і той же аргумент – це нічого не вирішує, бо стерилізовані собаки на вулиці будуть і далі нападати на чернігівців. Такі позиція ґрунтуються на відомому принципі – “не читав, але засуджую”. Бо якщо розібратись, на практиці все виглядає зовсім інакше, ніж дехто намагається нав’язати. Звернусь до досвіду того ж Луцька.

За минулий рік до Луцького притулку потрапило 1192 собаки. З них для 1024 тварин знайшли нових господарів і тільки 115 собак (це менше 10%) повернулись назад, на вулиці, на місце свого попереднього перебування. Зауважте, що повертались тільки ті тварини, за якими доглядають опікуни та якщо самі городяни звертались з проханням повернути їм собаку після стерилізації. Не соціалізовані тварини, які проявляють агресію, на вулиці не повертались. Це вже не розмови та припущення, а конкретні факти, підтверджені практикою. Але чернігівській владі розбиратись ні до чого. Міські чиновники та частина депутатів міськради проблему вирішувати не збираються, от натомість і лякають людей старими міфами. Війна та криза. Для одних – привід для бездіяльності, для інших – стимул для реформ.

А з настанням важких часів для України місцеві чиновники взяли за звичку взагалі відмахуватись від багатьох проблем, мовляв не до цього зараз! Ще б пак, війна – дуже зручний привід відкладати все на потім та залишатись у старій, зручній бюрократичній системі. Але так відбувається не всюди. Вже йшла мова про Луцьк, можна згадати і Черкаси, Львів, Миколаїв, Ужгород, Дніпропетровськ, Житомир. Позитивних прикладів за останні роки з’явилось чимало. Поруч з Черніговом – в Києві у зоозахісників давно було багато претензій до столичної влади. Але з появою в кріслі мера Віталія Кличко діалог з громадськістю став вельми конструктивним, а головне перейшов в практичну площину. Київський мер приділяє увагу роботі притулків для тварин та реформі комунального підприємства, яке реєструє домашніх собак та котів.

Органи МВС нарешті звернули увагу на факти жорстокого поводження з тваринами та на діяльність так званих догхантерів. Напрацьовуються правові методи запобігання несанкціонованому продажу тварин, вилучення тварин, що страждають від людської жорстокості та недбалості. Для вирішення цих та інших проблем заплановано створення в Києві екологічного підрозділу муніципальної міліції. Вселяє надію в те, що ці плани будуть реалізовуватись, щира зацікавленість київських посадовців у вирішенні проблем. А от в Чернігові місцеві чиновники навпаки демонструють повну байдужість. За чотири роки, яки минули після прийняття міської Програми по регулюванню чисельності безпритульних тварин, у міськраді багато разів піднімалось питання виконання Програми міськвиконкомом та управлінням ЖКГ. Поступово на зміну обіцянкам прийшли відмовки про відсутність коштів та цілковите небажання чиновників навіть згадувати про невиконані зобов’язання.

Для будівництва притулку для тварин без фінансування звичайно не обійтись. А от впровадження реєстрації домашніх тварин інвестицій не потребує. За виконання цього заходу міської Програми відповідальний виконком міськради. Ще до кінця 2011 року виконком був забов’язан затвердити Положення за яким вже більше трьох років у місті повинна вестись реєстрація собак та котів. Крім того, рішеням виконкома мав бути визначений виконавець робіт, до якого чернігівці мають звертатись по реєстрацію домашніх улюбленців. В компетенції виконкому є також визначення вартості послуги з реєстрації котів та собак.

Але нічого з переліченого до сьогодні не виконано. І якщо відносно будівництва притулку міська влада вже кілька років повторює одне й те саме – про розроблений проект притулку та брак коштів на його будівництво, то на всі запити про відсутність реєстрації собак –а ні пари з вуст. Ще б пак, тут виконкому та його голові О.Соколову відповісти взагалі нема чого. На минулій сесії міськради депутат Ірина Любухіна подала черговий запит до міського голови про причини з яких у місті все ще не проводиться передбачена Правилами утримання собак та котів реєстрація домашніх тварин. Чи дочекаємось від мера хоч якоїсь відповіді?


Регіональний представник у Чернігівській області ГО “Інститут сучасних проблем України” Наталія Мойсеєнко