Хворі на туберкульоз лишилися без ліків

22.01.2015   10:54 — Агенцiя

Важка ситуація склалася в обласному протитуберкульозному диспансері з постачанням ліків для пацієнтів з мультирезистентною, тобто стійкою, формою туберкульозу, повідомляє Чернігівська обласна Державна телерадіокомпанія.

Таких пацієнтів небагато, але лікувати їх важко, ліки для них дорогі і закуповувати ці препарати треба через тендерні процедури. Тендери вчасно не проведені. Тому близько 70-ти пацієнтів з Нового року чекають ліків. Навіть якщо тендери проведуть якнайшвидше – чекати доведеться ще близько двох тижнів. На такий кращий варіант розвитку подій і сподіваються пацієнти й лікарі.

Юрій – один з сімдесяти пацієнтів обласного протитуберкульозного диспансеру, хворих на мультирезистентну, тобто стійку до препаратів, форму туберкульозу. Таких препаратів зараз не вистачає, бо вчасно не проведені тендери на їх закупівлю. Юрій чекає цих тендерів і ліків, бо для нього це рівнозначно життю.

Юрій, пацієнт обласного протитуберкульозного диспансеру: «С Нового года я уже лекарств не получаю. Пока упадка настроения у меня нет, но хотелось бы, чтобы побыстрее проводились эти тендеры и побыстрее началось лечение.»

Валерій Дубров, головний лікар обласного протитуберкульозного диспансеру: «Не проведены тендеры – из-за этого препаратов нет. Нас выручает на данный момент Глобальный фонд, который выделяет эти препараты. Они очень дорогие. И у нас получают эти препараты около 50 человек. В ожидании этих препаратов находятся около 70 человек.»

У понеділок в одного з хворих на туберкульоз, він колишній пацієнт обласного диспансеру, а зараз лікується в Бахмачі в спеціалізований лікарні, нерви не витримали. Оскільки він страждає на резистентний туберкульоз, а препаратів не вистачає, то чоловік приїхав до Чернігова і в диспансері погрожував лікарям і санітарам, вимагаючи ліків. Заспокоювати його довелося кілька годин. Цей пацієнт раніше перебував у місцях позбавлення волі, й медичний персонал – переважно жінки, звичайно, були налякані.

Людмила Ніколаєнко, санітар обласного протитуберкульозного диспансеру: «Руки-ноги трясутся, думаешь: может, у него нож в руке? Потому что у нас же тут ни охраны, ничего нет. И в основном-то у нас женский коллектив.»

Раніше в диспансері було закрите відділення, але зараз немає грошей на міліцейську охорону, й тому хворі на резистентний туберкульоз безперешкодно можуть виїхати з закладу й тим самим ще більше ускладнити хворобу, й наражають на небезпеку оточуючих.

В Україні прийнятий Закон про примусове лікування, але на його повне виконання фактично немає коштів. Тому не повністю виконується й обласна програма боротьби з туберкульозом.
Валерій Дубров: «Сейчас из-за нехватки денег у нас нет охраны, у нас нет милиции, которая бы нас защищала. Ну представьте: в отделении лежит 60-70 больных, из них половина вернулась из мест не столь отдаленных.»

У такій нелегкій ситуації і пацієнтам, і лікарям потрібні як ніколи міцні нерви й довіра. Тобто гарантія, що ліки ніхто не ховає, а їх насправді чекають. Щоб перевірити хід лікування в обласному диспансері, в тому числі контроль за виділенням препаратів, диспансер відвідала комісія Всесвітньої організації охорони здоров’я. Це вибіркова перевірка: комісія побувала в спеціалізованих закладах Києва, Одеської й Чернігівської областей. Лікарі сподіваються, що таке вивчення ситуації теж по-своєму прискорить проведення тендерів і закупівлю препаратів.
Дубров: «Они проверяют, правильно ли мы назначаем препараты, правильно ли они доходят до пациентов, как пациент принимает противотуберкулезный препарат. Ну и самое главное – они хотят увидеть: если принята программа борьбы с туберкулезом в области – она должна работать, она должна финансироваться!»

Підкреслимо, що не вистачає ліків тільки для хворих на резистентну форму туберкульозу. Для першовиявлених хворих, їх близько 500, диспансер препаратами повністю забезпечений, на весь рік.

Дубров: «У нас 520 больных, и они все получают у нас лечение. Но там, где развивается мультирезистентный туберкулез – вот это как раз и проблема.»
Юрій: «Я надеюсь на лучшее. Я надеюсь все-таки выжить.»