Куликівка стала новою домівкою для родини Антип з Донеччини

20.11.2014   14:27 — Агенцiя

Через обставини, що пов'язані з проведенням антитерористичної операції на сході України, перед органами влади, соціальними структурами та й взагалі небайдужими громадянами постало безліч питань щодо сприяння вирішенню проблем тих людей, які вимушено залишили свої оселі.

Серед нагальних - забезпечення житлом, працевлаштування, отримання різного виду виплат, медичного обслуговування тощо.

Не стоїть осторонь і державна служба зайнятості. Максимум зусиль для надання допомоги таким громадянам докладають фахівці Куликівського районного центру зайнятості, куди звернулося 13 переселенців. Завдячуючи оперативній роботі спеціалістів центру зайнятості, троє наразі вже працевлаштовані. Серед них Максим та Катерина Антип. Родина прибула на Куликівщину з Горлівки Донецької області. У рідному місті залишилося все: житло, друзі, справа життя…

Розповідає глава сімейства Максим Анатолійович Антип:

- Трагічним став привід нашого прибуття на Чернігівщину: у серпні ми приїхали у Салтикову-Дівицю на похорон. Заодно, думали, тиждень-два, ну, місяць тут пробудемо, оскільки надіялись на закінчення війни і повернення додому. На жаль, сталося не так, як гадалося. Військові дії не тільки не припинилися, а й загострилися. Стало зрозуміло, що повертатися в рідні краї небезпечно. Зі мною приїхали дружина Катерина, доньки Аміна і Марічка та моя мама Ольга Михайлівна. Треба було якось облаштовуватися на новому місці, а головне працевлаштуватися. Ми - жителі міські, тому спочатку кинулися шукати роботу в Чернігові. Знайшли. Однак винаймати житло в обласному центрі виявилося дуже дорого. Тому цей варіант нам не підійшов. Родичі порадили оселитися у Куликівці, вони ж і допомогли за помірну плату знайти будинок. Коли питання з дахом над головою більш-менш було вирішено, я звернувся до районного центру зайнятості з метою пошуку роботи. Незабаром мені запропонували посаду керуючого Авдіївським відділенням селянсько-фермерського господарства «Колос». Я не вагаючись погодився. Під час спілкування із Віктором Зеленським, заступником директора СФГ, я сказав, що моя діяльність у Горлівці була далекою від сільського господарства. Разом з рідним дядьком Петром Антипом, заслуженим художником України, у нас був сімейний бізнес – будівельно-художній комбінат, свій магазин і ресторан. Мали все для нормального безбідного життя. Тепер нічого немає. Прийшли чоловічки у зеленому камуфляжі з автоматами і сказали: «Було ваше – стало наше». І все…

З усією відповідальністю я поставився до нової роботи, адже вона була вкрай нам потрібна. Хоча останнім часом я займався адмініструванням, а це споріднене роботі, яка тепер у мене, дякувати Богу, є, - багато чого доводилося опановувати нового. Я задоволений і своєю роботою, і колективом, в якому працюю. А ще - надзвичайно вдячний тим людям, до кого я звертався, за підтримку і розуміння.

А ось як сказав про Максима Антипа Віктор Зеленський:
- Все у нього виходить, чого не вміє – навчиться. Головне - є голова на плечах і бажання працювати. Нам потрібні такі  здібні, відповідальні кадри.

Завдяки службі зайнятості знайшла роботу і дружина Максима. Вона працює робітницею цеху напівфабрикатів фірми «Ратибор-ІІ», що також належить СФГ «Колос».

Сьогодні ця сім’я у безпеці. Є житло і робота. А головне – немає жахів війни. Над головою - блакитне небо і ясне сонечко, якому не перестають радіти Аміна і Марічка.

Тетяна Шестерикова, провідний спеціаліст Куликівського РЦЗ