Військові вшанували пам’ять визволителів Чернігівщини

01.10.2013   08:29 —

В рамках військово-патріотичного виховання молоді військовослужбовці Деснянського і Чернігівського гарнізонів, під керівництвом начальника 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України генерал-майора Ігоря Танцюри і військового комісара Чернігова полковника Володимира Кравчука, провели акції в селищах Морівськ і Михайло-Коцюбинське з нагоди 70-річчя визволення України від фашистських окупантів.

Зокрема, в Морівську і Михайло-Коцюбинському, учасники акції провели урочисті мітинги, покладання вінків і квітів до братських могил бійців Червоної Армії і партизанів, які загинули у 1943-44 роках, визволяючи Чернігівщину. Музичний супровід акції здійснювали військові оркестри, військовослужбовці навчального аеромобільного підрозділу несли почесну варту, а салютна група вшанувала пам'ять полеглих бійців залпами з автоматів.
 
Учасники акції також вшанували пам’ять старшого лейтенанта Петра Леонтьєва. З цієї нагоди, поклонитись могилі свого батька з Росії приїхала його донька Світлана Петрівна Леонтьєва. Селищний голова Михайло-Коцюбинського Микола Завальний вручив Світлані Петрівні грамоту про зарахування її батька до Почесних громадян селища.  
 
Про долю легендарного офіцера Червоної Армії і командира партизанського загону розповіли місцеві краєзнавці. Під час боїв за Харків у травні 1942 року Петро Павлович був важко поранений, непритомним потрапив у полон. Пройшов крізь пекло таборів військовополонених в Чугуєві, Малинівці, Хоролі, Харкові і Лубнах. У вересні  цього ж року фашисти розпочали формувати з військовополонених – Донських і Кубанських козаків охоронно-патрульний батальйон для боротьби з партизанами. Петро не був козаком, але шансом вирватись з полону він скористався, тож записався в козаки. 
 
Командирами 121 батальйону і його рот були есесівці, але також на ці посади були призначені й росіяни. Леонтьєва, як одного з кращих, призначили командиром 2-ї роти. З вересня по жовтень німці навчали козаків тактиці бойових дій з партизанами у польовому таборі поблизу Лубен. А в листопаді їх перекинули у місто Янів, що на Київщині. За цей час Леонтьєв зміг організувати в батальйоні декілька підпільних груп з метою переходу до партизанів. Зрадник виказав Леонтьєва фашистам, його заарештували. Офіцер мав у цьому колективі досить великий авторитет, зіграла роль і його агітаційна робота – у батальйоні розпочався заколот. Вісім есесівців були вбиті. Козаки забрали з собою 7 станкових і 9 ручних кулеметів, 300 гвинтівок, 20 000 набоїв і 110 коней. У повному складі – 280 чоловік, вони розпочали партизанську діяльність. Сталось це у березні 1943 року.
 
Фашисти вислали за ними каральний загін на 30 автомобілях і 5 мотоциклах, який мав на озброєнні міномети й забезпечувався літаком-корегувальником.
 
Карателі наздогнали козаків 8 березня вже за Дніпром, на території Карпилівського лісництва. Під час жорстокого бою всі есесівці були знищені, загинуло і декілька козаків.
 
Згодом розвідники козачого батальйону налагодили зв’язок з партизанськими загонами «Перемога» та імені Миколи Щорса. 121 батальйон став Козачим партизанським загоном імені Будьонного, а його командиром – Петро Леонтьєв. Місцем дислокації загону стали Чернігівські ліси.
 
Жодного дня козаки не сиділи без діла, своєю кров’ю вони змивали ганьбу полону. Ось лише декілька фактів. На початку квітня вони знищили фашистський гарнізон в Комаринську, захоплені 800 тон хліба, який роздали місцевому населенню. Згодом – разом з партизанами загонів імені Щорса і Коцюбинського оточили ворожий гарнізон в Ревуновому Крузі. Під час 12-годинного бою було знищено 160 фашистів.
 
20 червня 1943 року за вказівкою штабу партизанського руху було створено з’єднання партизанських загонів імені М.Коцюбинського, до складу якого увійшли й козаки. 6 липня Леонтьєв був призначений заступником командира з’єднання, а 10 серпня нагороджений медаллю «Партизан вітчизняної війни» І ступеню, яка вважається однією з найпочесніших для партизанів.
 
 Лише декілька тижнів не дожив Петро Леонтьєв до зустрічі з частинами Червоної армії, він загинув 19 серпня 1943 року під час бойових дій під селом Старо-Морівська Гута Остерського району. Козаки-партизани забезпечували проведення Чернігівсько-Прип’ятської наступальної операції.
 
Слід зазначити, що в Чернігівському районі під опікою громад знаходиться 99 могил, обелісків та пам’ятників загиблим воїнам, 87-м Героїв Радянського Союзу поховані у Чернігівській землі. Як старше покоління так і молодь свято бережуть пам’ять про воїнів-визволителів, партизанів і підпільників, доглядають братські могили, пам’ятники і щороку згадують їх зі словами вдячності в урочисті дні визволення Чернігівщини і України від фашистів.