А ви щось чули… про арку закоханих у Прилуках?

25.11.2011   15:36 — Агенцiя

Усе починається з пліток…

Одного суботнього дня під аркою, яка розташована біля Центральної площі міста Прилуки, стояв юнак. Він розглядав замочки та написи на них, що говорили лише про вічне та щасливе кохання. Раптом біля нього зупинилася бабуся і невпевнено спитала:
- Це що, замки продають?

- Та ні. То закохані й молодята в такий спосіб скріплюють свої стосунки та шлюб, - відповів хлопчина.
Бабуся засміялася й додала:
- А я думала, що то реклама якась, щоб можна було замки вибирати.
Арка закоханих у Прилуках - майже всі щось про неї чули, але ніхто толком нічого не знає. Дехто навіть висловлює думку, що арка була побудована спеціально для того, щоб на неї замки й вішали. Але це не так.

Аналогічні споруди, точніше вони аналогічно використовуються, є в Києві – міст закоханих (1910 р.) та в Одесі – Тещин міст (1969 р.). Київська споруда отримала свою назву через повій, що свого часу «працювали» в районі цього мосту. А от Тещин міст в Одесі так називається через те, що по ньому часто ходив голова міського комітету партії Михайло Синиця до своєї тещі, заради чого міст і побудували (дорога в обхідну була неблизькою).
У нашому місті розпочалося все з людини, яка незалежно від пори року любить дарувати своїй малій вітчизні подарунки.

Ви, мабуть, уже здогадалися, що мова йде про Юрія Коптєва. Саме з його ініціативи біля Центральної площі була зведена арка, яку він хотів із часом перетворити на справжній розарій. За свідченнями фахівців із ТОВ «ПМБК», яке виконувало будівельні роботи, біля арки посадили троянди та бузок, кілька кущів якого садив особисто меценат у ніч перед відкриттям Центральної площі. Як і троянди, бузок зав’янув – чи то від того, що їх ніхто не поливав, чи то від самої байдужості жителів міста.

Так би й була наша арка неприглядною архітектурною спорудою з квадратної арматури, якби якийсь розумник не повісив на неї замок зі своїм ім’ям та ім’ям своєї коханої. З часом це стало своєрідним ритуалом, особливо серед молодят, які після візиту в РАЦС у пишному вбранні походжають по площі, фотографуються під аркою і чіпляють на неї черговий замок.
Тільки от коли вже знайомий нам юнак спитав у одного весільного каравану, куди вони потім будуть дівати ключики від щойно причепленого замка, то вони його, хоч і культурно, але досить-таки жорстко відправили погуляти…

Перші замки датуються березнем 2010 року. Можливо, є й більш давні раритети, та їх виявити не можна: багато не підписані або написи на них стерлися під дією часу. Наймасовішого характеру це дійство, якщо вірити тим же написам, набуло влітку цього року. А останнім часом починають з’являтися й замки, виготовлені на замовлення. Особливо помітним є червоне металеве серце з вигравіруваним на ньому золотим «Саша+Алина».
Дехто запитує сам у себе, як можна повісити замок на самий верх. Усе дуже просто, адже якщо залазити по зовнішній стороні арки, то цей процес вийде не складнішим за процес лазіння по звичайнісінькій драбині. Молодятам у цьому плані повезло трішки більше, ніж простим закоханим парам, бо правоохоронні органи весільних процесій дуже не чіпають. А от «звичайних смертних» можуть спіймати та звинуватити у вандалізмі.

Пройде час - і арка закоханих обросте плітками та різними історіями, в яких буде зберігатися частка правди. Хоча тоді вже ніхто не зможе відрізнити реальність від вигадки. Тому можете нафантазувати до прочитаного якусь романтичну історію та розповісти її друзям, і вони тому повірять, як першокласник вірить, що 2+2=4.

http://gradpryluky.info/index.php?newsid=1920

Олексій Паляничка