Міліціонери допомогли італійському ромео-невдасі повернутися на Батьківщину

16.02.2013   10:18 —

Недільного ранку до Управління МВС України в Чернігівській області прийшов чоловік, який, мішаючи італійську з українською, попросив допомоги. Чергова частина мобілізувала усі зусилля аби допомогти іноземцю.

руки

Того дня на добовому чергуванні у складі слідчо-оперативно групи ніс службу оперуповноважений карного розшуку капітан міліції Олексій Мамулін. Капітан на побутовому рівні володіє італійською, тож його і запросили поспілкуватися з іноземцем. Варто сказати, що італієць мав при собі паспорт, п’ять гривень, кілька сигарет та невеликий баул з одягом і предметами особистої гігієни. А також – абсолютну впевненість у тому, що йому як законослухняному громадянинові повинні обов’язково допомогти.

50-річний італієць прибув до Чернігова завдяки Інтернету. У соціальних мережах він познайомився з чернігівкою, певний час листувався з цією жінкою, і врешті-решт прийняв запрошення приїхати до стародавнього Чернігова. Про те, що далеко не всі користувачі всесвітньої мережі дають про себе правдиву інформацію, італієць певно знав, та думав, що його ця “гірка чаша” обмине. Але все-таки чоловікові не пощастило.

Бідолаха й гадки не мав, що його чернігівське “кохання” мало судимість (пограбувала іншу жінку). Тож доки чоловік мав чим платити за гульбища, дама була солодкою, мов мед. А тільки-но гроші закінчилися (італієць навіть заклав у ломбард золотого ланцюжка), вона викинула залицяльника на вулицю разом з нехитрими пожитками. У морози.

Найближче до Чернігова посольство Італійської Республіки знаходиться у Києві, а дістатися до столиці за п’ять гривень і без знання мови – випробування складніше за любе реаліті-шоу.

Звичайний чернігівський оперуповноважений (який жодного разу не був за кордоном) просто за покликом душі взявся допомогти бідоласі. Знайомі з Інтерполу підказали, що тільки посольство Італії може реально допомогти іноземцю. Тож міліціонер передзвонив знайомій, котра добре знала італійську, й хвилин двадцять (мобільний телефон працював як перекладач) зрештою розібрався в ситуації й зробив усе аби допомогти іноземцю.

Оперуповноважений зателефонував до столиці знайомому колезі й попросив допомогти. Той погодився у свій вихідний не тільки зустріти італійця на станції метро “Лісова”, але й забрати його до себе переночувати аби в понеділок привезти до посольства Італійської Республіки (яке в неділю не працює).

Почувши про результати телефонних розмов, італієць розчулився. Наших правоохоронців він шанобливо називав не інакше, як сеньйоре Олексію та сеньйоре Микола. Італієць ретельно занотував усі інструкції на папері, отримав на руки від міліціонера квиток на маршрутне таксі та півсотні гривень (на сигарети й каву), поїхав до столиці.

Власне кажучи, для італійця (бармена з невеликого містечка за сотню кілометрів від Риму) знайомство з нашим славним містом та деякими його мешканцями завершилося доволі непогано. Як-то кажуть, зустрів нормальних людей, пощастило.

На жаль, жодних своїх контактів італієць не залишив, та й у нашого міліціонера не взяв. Швидше за все, був такий щасливий з людяності наших міліціонерів, що про це не подумав. Можливо, відігрівшись після морозів у помірному кліматі сонячної Італії, чоловік спробує використати Інтернет для більш корисних речей, наприклад, на звичайну людську вдячність.

Якихось особливих проявів вдячності чернігівські міліціонери не чекають, та й не потребують, адже люди завжди мають бути людьми. Такими, про яких співалося колись у знаній пісні: “Добрі люди – добрими будьмо!”

Олександр ШИЛО та СЗГ УМВС України в Чернігівській області