Петро Подорван розстріляв знайому з дробовика

05.02.2013   08:59 — Агенцiя

64-річний Петро Подорван із села Гусавка Менського району Чернігівської області розстріляв з дробовика односелицю 37-річну Олесю Молько.

— Це сталося серед білого дня, — Олеся Молько згадує початок грудня. — Я сніг чистила. Чоловік був на роботі. Чую "бух-бух" у хвіртку. Вона закрита, бо маємо овчарку, не дай Бог вискоче. Чую, щось белькоче з матюками. Дивлюся, під забором Кутузов (так у Гусавці називають Петра Подорвана, бо не має ноги. — "ГПУ") кричить: "Одкривай су...а! Де моє сало?!" Всуває одностволку. Пальнув раз, удруге. Праву ногу як обпекло. Заскочила в хату, з руки кров тече. Скинула штани. Вся у крові, плачу. Чоловікові Вовці не дзвонила, бо він такий, шо все кине та приженеться додому. А роботу кидать не можна, він на 30-й маршрутці в Чернігові робить. Подзвонила в міліцію. Ніхто не приїхав. Нога розпухла. За день Вовка повернувся, попросили знайомого Льоньку Фостія витягнути дроб. Він у селі кабанчиків каструє, рука легка. Льоня змазав ногу йодом, скальпельом витягнув шість дробинок. Наче все нормально, а за два дні піднялася температура, поїхала в Мену в лікарню. Там вийняли сьому дробинку, дали антибіотики, навиписували лікарств десь на тисячу. А грошей нема, зараз тільки Вовка працює. З його зарплати треба і за квартиру платити, і кредит віддати. Ми взяли торік "таврію".

Чому не працюєте?

— В селі роботи нема. У Чернігові нормальної тоже. Я ж чотири з половиною роки доглядала Вовкину бабу. Скоро рік буде, як померла. До того ми з Вовкою в Києві працювали. Він на маршрутці, я — швейою. А потім криза, вернулися.

Ви судимі?

— Да, відсиділа за крадіжку, якої не скоювала. Молода була, глупа. Закохалася в непутящого, доньку родила. Зараз їй 19 років, вже і внучку Єгорці 3 місяці. Живуть у Криму з моїми батьками. Чоловік вкрав був якісь фужерчики, посуду. Просив сказати, що це я, бо в нього вже є судимість. Пожаліла, взяла на себе. Дали умовно. А потім він знову вкрав. Свекруха прибігла, плаче: "Пожалій. В тебе мала дитина, не дадуть багато". Я знову взяла. Дали чотири з половиною роки. Уже в тюрмі поняла: "Мене використали". Чоловіка кинула. Рішила шукать нормального, дала оголошення в газету, познайомилася з Вовкою. Він розведений. 14 листопада 2003 року ми розписалися, у січні 2005-го я вийшла. Вісім років живемо.

Сало крали?

— Нічого я в того Кутузова не крала. У самої повна морозілка свіжини. Знакомий Юра Полуян торгує м'ясом та салом. Ми в нього беремо. У хаті Кутузова я в жизні раз чи два була. В нього кінь, то ходила просити картоплю підгорнути чи щоб до банкомата в Березну звозив. Хай краще за своєю Наташкою дивиться. Куди, кому і що вона носить.

Петро Подорван живе за кілька хат. П'ятий рік співмешкає з односельчанкою Наталією, 30 років. Полюванням захоплюється змолоду.

— Нікого не збирався убивать. Цей дріб, як пшоно, — Петро Миколайович  витягує шріт з баночки з-під кави. Шротинки розміром як пшоно. — Ним тільки горобців лякати. Хотів поговорити по-нормальному, а вона почала виганяти.

Каже, що ворогує з Олесею.

— Леська вже дістала, — показує рукою до горла. — Була вона у мене і сама, і з Володею. Не раз випивали. Одного разу я напився й відключився. На ранок мобілки нема, сало з холодильника пропало. Пішов, вилаяв. Мобілку вона вернула, а сала я не знайшов. Якось возив Наташу в Березну. Вертаюся, а на веранді замка нема. На другий день люди кажуть: "В тебе нічо не пропало? Бо Леська на вашій вулиці сумяку величезну ледь тягала". Поліз у погріб. П'ять банок із салом та м'ясом щезли. Отут мене і взяло. Поїхав розбиратися.

Чоловікові загрожує до двох років в'язниці.

 
http://gazeta.ua/articles/scandals-newspaper/_petro-podorvan-rozstrilyav-znajomu-z-drobovika/480726