Українські обереги та їх символіка

28.06.2021   12:02 — Агенцiя

Безсумнівно, символіка українського народу пронизана як язичницькими оберегами та символами, так і християнськими. Ми ж розповімо про ті, які незалежно від свого походження, глибоко закарбувались в нашій історії.

Про предмети, які служили українському народу оберегами та про символи розповідає сайт vsviti.com.ua, які на них зображали.

Найпопулярніші українські обереги

Вінок

Вінок – це не просто прикраса для голів українських красунь.

А один із найсильніших традиційних оберегів. Його використовували не лише як елемент одягу, а й прикрашали ним оселю або ж і гадали на ньому.

Згадайте лише ритуали з жіночими вінками на свято Купала.

За легендою, вінок із 12 різних живих квітів буде найсильнішим оберегом для молодої дівчини. І кожна із 12 квіток символізувала собою різне: троянда – кохання, волошка – простоту та ніжність, біла лілія символізувала чистоту та невинність. Ромашка означала мир та ніжність, безсмертник здоров’я, півонія прогнозувала довголіття, мальва – стриману красу, калина – дівочу вроду і любов до рідної країни. У весільний вінок традиційно вплітали барвінок – символ вірності та невмирущого кохання.

Також до вінків вплітали різнокольорові стрічки. Кожен колір теж ніс у собі окремий символ. Коричнева стрічка символізувала землю, що годує нас, її слід було чіпляти посередині вінка. З двох боків від неї чіпляли жовті стрічки, як символ сонця, за ними зелені – символи природи та молодої краси, далі блакитні – небо та вода. Помаранчева символізувала хліб, який також можна віднести до списку дуже сильних українських оберегів. Адже ним батьки благословляли своїх дітей. Фіолетова стрічка означала розум, малинова – щирість, рожева – достаток. Білі стрічки чіплялись по краях, як символ чистоти, та прикрашались нашивками сонця та місяця з різних боків.

Яйце

Яйце символізує собою життя, безсмертність душі, переродження і Всесвіт. За язичницьких часів яйце було символом сонця. А точніше писанки – ті, які зараз є одним із головних атрибутів на великодньому столі.

Писанки мають безліч символів, кожен колір був нанесений на них не просто так, кожна квітка та кожен силует тварини чи звичайний хрестик – все це несло у собі певне значення.  Червоний колір означав радість та кохання, жовтий – добрий врожай та зоряне небо, зелений – воскресіння природи, синій означав здоров’я та небо, чорно-білі писанки малювались як знак пошани до померлих родичів. В Україні і досі існують майстри, які займаються розмальовкою писанок та вчать цьому інших.

Вишиванка

Один із найдавніших оберегів українців. У кожному куточку країни, у кожному селі – візерунки. Вишиті на сорочках, були різними: від стриманих геометричних фігур, до казкових істот, звірів та квітів. Проте все це було нанесено не просто так. Як і з писанками – кожен знак та колір ніс у собі якийсь сенс. Взявши до рук вишиванку, вміла майстриня могла «прочитати» символіку та розповісти історію цього одягу.

Рушник

Оберіг, котрий часто використовувався у різноманітних обрядах: на хрещення дитини, на весіллі та похоронах, при зустрічі гостей із далекої дороги та проводах у далеку дорогу членів родини.

Залежно від того, для яких цілей використовуватиметься рушник, він прикрашався білими, червоними та чорними нитками. Зрідка використовувались інші кольори. Також візерунки зображали різні мотиви, в яких можна було прогледіти історію кожного рушника.

Також рушники використовували для прикрашання оселі, особливо для оздоблення ікон. Як варіант, вішали рушник також над вхідними дверима, разом з підковою, яка є також одним із найвідоміших українських оберегів. На великі свята, наприклад, на Різдво,  діставали особливі вишиті скатертини, аби покривати ними стіл.

Велику роль у оберезі грав не лише сам предмет, а й те, що на ньому було зображено. Кожний силует тварини чи візерунок певної квітки ніс окреме значення.

Тварини в українській символіці

Найбільш світлими та добрими символами у оберегах були птахи. За віруваннями предків, на зиму вони відлітали у Вирій – тобто у рай. Ключі від вирію, за легендою, були у зозулі. Ця пташка знала усі секрети потойбічного життя і могла порахувати, скільки людині залишилось жити років у цьому світі. Тому і існує ця дивна звичка, питати у неї про відведений час та рахувати, скільки разів вона прокує – скільки й років залишилось тобі жити.

Символом кохання та родини для українців завжди була лелека. Назва цього птаху пішла від дохристиянських часів, а саме від імені слов’янської богині кохання – Лелі, дочки Лади. Люди вірили, що лелеки можуть звити своє гніздо лише біля дому хорошої людини.

Традиційний символ батьківщини – журавель. Його пронизливе курликання далеко в небі, порівнюють із внутрішнім станом людини, яка тужить за своєю батьківщиною.

Ластівки символізували матір і, безперечно, гніздо звите ластівкою під стріхою дому, було добрим знаком. А прогнати таких сусідів, означало накликати на себе біду.

Існує стара легенда про солов’я, якого символізують з нашою милозвучною мовою та піснями. Ніби жив він у далеких краях, але одного разу полетів збирати найкращі пісні з усього світу для індійського царя і найкращі пісні, які принесли йому солов’ї – це пісні з українського села.

Та не лише птахи несли у собі символізм. Кінь, наприклад, вважався символом багатства, сили, швидкості та волі.

А от жаба – досить суперечливий символ. Вона, за легендами. Може приносити людям як добро так і зло. Вона була як символом удачі та магічних властивостей, так і символом хвалькуватості, заздрощів та скупості. Також вона була певним символом зцілення і її використовували у народній медицині. Проте все ж без вагомої причини нанести шкоду жабі – означало накликати біду на себе та свою родину.

Рослини в українській символіці

Оберегами від злих сил здавна вважались полин, часник, верба та різні широколисті дерева.

Березу порівнювали із молодо та вродливою дівчиною, вона була символом ніжності та світла. Її садили біля дому, аби захистити оселю від відьом.

Також популярним деревом була верба. Найрізноманітніші види верби ростуть по всій Україні. Вона, на ряду з калино, практично є символом країни. З нею пов’язано безліч обрядів, вірувань та приказок. Наприклад, колодку верби клали у криницю, аби очистити воду. За тиждень до Великодня святили вербу та приносили гілочку додому. Адже вона була символом чистоти, очищення.

Осика вберігала худобу від посягань злих духів. Для цього із неї робили паркан. Полин вберігав від русалок. Дуб, звісно ж. символ довголіття та сили.

Про символіку калини не варто й розповідати, вона оспівана у казках, легендах віршах та особливо в пісенній творчості українців. Вона – один із головних символів нашої країни. А найбільш магічним оберегом зі світу рослин була кропива.

До рослин, які відіграють роль оберегів та використовуються в обрядах та для захисту, відносяться також коноплі, часник, цибуля, барвінок, м’ята та мак.

Саме через те, що ці символи та обереги несли сакральний сенс для нашого народу – вони збереглись й до сих пір. Майстрині у селах вишивають сорочки з орнаментом, а під час Великодня як діти, так і дорослі, беруться розмальовувати писанки. Адже у кожного народу є вічні символи, які відрізняють їх культуру від усіх інших. І такі символи не зникають із плином часу.