Цікаві факти про кактуси

10.05.2021   13:31 — Агенцiя

Кактус – це не тільки звичний елемент домашнього декору, що розмістилося де-небудь на підвіконні. Багато з цих рослин мають дивовижні властивості, а число їх видів величезна. Також кактуси грають важливу роль в екосистемі тих регіонів, де ростуть.

22 цікавих факти про кактуси

Сучасну назву «кактус» для цього виду рослин придумав Карл Лінней. Вона походить від давньогрецького слова «кактос», даним словом позначалися будь-які рослини з колючками.

Великий першовідкривач Христофор Колумб в своїх записках оповідає про те, що зустрінуті ним аборигени їли диню. Насправді американські індіанці дегустували кактус.

Сімейство кактусових включає в себе 2,5 тисячі видів рослин.

Кактуси є сировиною для виробництва алкогольних напоїв, шампунів, солодощів, вітамінів, мила і багатьох інших речей. Відходи виробництва згодовують великій рогатій худобі.

Найменші представники сімейства кактусових – Блоссфельда, висота яких досягає всього 1-3 сантиметрів.

Найбільші в світі кактуси – гігантські каліфорнійські цереуси, вік яких може досягати півтори сотні років, а висота – 20 метрів. У стеблах таких кактусів міститься до 2 тонн прісної води, придатної для пиття.

До 1978 року найвищим кактусом на Землі вважався сагуаро, висота якого досягала 24 метра, але його звалила буря.

Сагуаро знаходиться під захистом уряду США, за нанесення йому шкоди можна отримати до 25 років в’язниці.

У Мексиці фермери годують корів опунціями, очищеними від колючок, щоб ті давали більше молока.

У Парагваї і Болівії на межі зникнення опинилися кактуси виду Neowerdermannia / Weingartia. Справа в тому, що в печеному вигляді вони вважаються справжніми делікатесами серед місцевих жителів. У Мексиці одним з улюблених солодощів є зацукровані скибочки кактуса Melocactus oaxacensis.

Єдиний в світі кактусовий сад під відкритим небом можна відвідати в Монте-Карло.

У 1956 році в тілі одного жителя Бразилії за 15 секунд виявилося 267 голок кактусів. Цей сумнівний рекорд поки нікому не вдалося перевершити.

Лофофора Вільямса відзначається як божественна рослина багатьма індіанськими племенами Латинської Америки. Індіанці впевнені, що з цим кактусом при зустрічі необхідно вітатися, інакше рослина образиться і нашле на нечемну людину порчу.

Стерилізовані голки кактусів в минулому застосовувалися лікарями Латинської Америки для зашивання ран.

Осли в Південній Америці вміють збивати копитами колючки з кактусів, щоб потім їх спокійно з’їсти. Європейські тварини такими навичками не володіють.

В австралійському містечку Бунарг встановлено пам’ятник аргентинській молі. Ця комаха врятувала Австралію від надмірного поширення кактусів-опунцій, які чинили згубний вплив на місцеве тваринництво. Домашня худоба їла кактуси разом з голками, а потім гинула від них.

Собаки і вовки з якоїсь причини недолюблюють кактуси і навіть побоюються їх.

Вчені довели, що колючки кактусів іонізують повітря.

Всупереч поширеній думці, текілу роблять не з кактусів.

Кактуси дійсно ростуть краще в умовах підвищеного електромагнітного випромінювання, але думка про те, що рослина поглинає випромінювання, дуже суперечлива. Однак колючки все ж служать іонізатором повітря, це доведений факт.

Міфом є думка про те, що кактус цвіте всього один раз в житті. Це всього лише красива легенда. Якщо рослина здорова, вона цвіте щоліта.

Вважається, що кактуси теплолюбні і жаростійкі рослини. Так це так. Кактус може цілком комфортно переносити спеку в 60 градусів, але у них, як і у інших рослин наступають періоди відпочинку, коли рослині потрібно мінімум світла і температурний режим не більше 10 градусів. За цей час рослина встигає підготуватися до наступного періоду зростання і цвітіння. Саме тому клімат пустель так добре підходить кактусам.