Багатьох колоністів новий закон обурив. У Бостоні розцінили вибіркову скасування податків на чай як чергову спробу Великобританії зупинити рух за незалежність у колоніях.

Семюел Адамс — лідер американської революційної угруповання «Сини свободи» і його сподвижники закликали вантажоодержувачів і посередників чаю Ост-Індійської компанії припинити свою діяльність. Склади, лавки і навіть вдома не побажали підтримати заколот піддавалися погромам.

В кінці 1773 року в Бостонську гавань прийшов перший корабель з чаєм Ост-Індійської компанії — «Дартмут». Відбувся конфлікт між портовою адміністрацією та «Синами свободи». Революціонери швидко зібрали кілька мітингів, на яких люди вимагали, щоб чай був знищений.

Власник та капітан «Дартмута» пообіцяли повернути чай у Великобританію. Однак губернатор Бостона наказав заблокувати гавань і не допустити відбуття нерозвантажений кораблів.

16 грудня 1773 капітан Роч просив губернатора Хадчінсона дозволити кораблям відпливати без розвантаження, але отримав відмову . Незабаром група «Синів свободи», одягнена в національні костюми індіанців і озброєна сокирами та киями, проникла на борт «Дартмута» і приставших кораблів «Елеанор» і «Бівера», швидко спустошила трюми і викинула за борт близько 45 тонн чаю.

Ця подія увійшла в історію як «Бостонське чаювання», яке стало одним із каталізаторів Війни за незалежність США, показавши прагнення народу тринадцяти колоній здобути незалежність.