Чому не варто кидати звичку переживати?

09.04.2017   16:47 — Агенцiя

Не будемо показувати пальцем, але зірки поп-психології так і люблять привертати аудиторію гаслом «Як перестати переживати і почати радіти життю».

Це старовинна традиція, що веде початок від майже однойменної книги Дейла Карнегі. Люди, які серйозно ставляться до психології, сприймають цей заклик скептично і зазвичай супроводжують його характерним жестом «рука-обличчя». І ось чому.

За словниковим визначенням (трохи спрощено), «переживання» – це емоційно забарвлений стан. Інше визначення – це психічний стан, що виражається в наявності вражень, відчуттів або почуттів. Розумієте? Переживання – це, власне, і є наше життя. Ми не переживаємо, коли знаходимося в стані наркозу, під дією сильних заспокійливих, під час сну без сновидінь (оскільки сновидіння можуть бути наповнені переживаннями). Навіть коли ми механічно виконуємо якісь дії, на кшталт прибирання або бездумного миття посуду – і то, ми все одно переживаємо щось, пов'язане зі спогадами чи фантазіями, або тим, як дістав цей посуд, або тим, «як круто я співаю в ручку від пилососа ». Переживати – це відчувати почуття або враження. Тобто заклик «не переживати» – це буквально заклик не жити, це заклик до летаргічного сну.

Ви можете заперечити мені: «Навіщо сприймати слова так буквально! Звичайно ж, ні Карнегі, ні його послідовники не пропонують всім перетворитися на роботів. Насправді людям хочеться перестати переживати «погане» і більше радіти». А ось і ні, тому що тут теж не все так просто. По-перше, неможливо вибірково «вимкнути» одні емоції і залишити інші. Ми або глушимо все емоції підряд, або переживаємо їх усі. Такий ось в нас вбудований пакет all inclusive. Так що фраза «перестати переживати і почати радіти життю» – те ж саме, що «викинути всі меблі з дому і сісти на стілець». Або «перестати їсти і оцінити смак сиру».

По-друге, така ідея шкідлива ще й тим, що підтримує поділ на «погані» і «хороші» емоції. Але поганих емоцій немає, як немає поганих квітів або поганої погоди: є емоції, які нам важко виносити, які супроводжуються дискомфортом. Наприклад, страх, він охороняє нас. Сором – допомагає помітити, що ми перегнули палицю, порушили власні правила. Почуття провини сигналізує, що ми заподіяли комусь шкоду, і це загрожує стосункам. І так далі. Ці почуття стають «поганими» (важко сприймаються), коли вони неадекватні ситуації, внаслідок різних життєвих травм. Або коли ми не можемо їх зрозуміти, намагаємося насильно зупинити, і вони починають «затоплювати» з подвоєною силою.

Так що правильне гасло звучало б так: «Як навчитися розпізнавати свої переживання, розуміти їх зміст, як розібратися з тими переживаннями, які викликані не реальною ситуацією, а минулими травмами, як висловлювати свої переживання в такій формі, яка була б найбільш для вас прийнятна і не заважала поставленим цілям, і як привнести в своє життя більше приємних переживань, якщо ваш емоційний баланс зараз зрушено у бік страждань».

Але таке гасло, звичайно ж, набагато менш привабливе