19 грудня православні християни з любов'ю звертаються до святителя Миколая, Мир Лікійських чудотворця

19.12.2014   07:56 — Агенцiя

Святитель був уродженцем міста Патари Лікійської області, яка охоплювала південне узбережжя Малоазійського півострова. Він народився близько 280 року в родині благородних християн, яких звали Феофан і Нонна.

Переказ свідчить: коли над малюком звершувалося хрещення, то дитина весь час, поки тривало таїнство, простояла на ніжках без чиєїсь сторонньої допомоги. Хлопчика назвали Миколою, що в перекладі з грецької означає «переможець народу».

Християнами передається благочестивий переказ про те, що немовля почало постити буквально з перших днів свого життя.

Майбутній святитель ріс міцним і здоровим юнаком, який любив читати Священне Писання і часто відвідував церковні служби.

Рідний дядько Миколая, єпископ Патарський, спостерігав за племінником і з часом порадив юнакові присвятити себе на служіння Церкві. Спочатку єпископ звів його ступінь читця, а через кілька років висвятив Миколая в сан священика.

Після смерті батьків, отець Миколай роздав свою спадщину бідним. Святий з любов'ю піклувався також про тих, хто потребував, але соромився попросити. Як правило, допомога з боку святителя була анонімною.

Одному чоловікові, який розорився, святитель допоміг видати заміж своїх дочок, які дійшли до такого ступеня відчаю, що готові були йти на крайні заходи.

У Лікії, після подорожі по Святій Землі і відвідин Єрусалиму, святитель Миколай вступає братство обителі, яка називалася Святим Сіоном.

Незабаром святий Миколай, з волі Божої, відправляється в місто Мири, яке сьогодні представляє собою невелике турецьке поселення.

Як раз у той час, у місті помер предстоятель і собор єпископів чудесним чином вибирає на його місце Миколая. З цього моменту він стає первосвятителем Лікійській Церкви.

У сані єпископа святитель Миколай залишився, як і раніше, лагідним, смиренним і милосердним. Він носив простий одяг, весь день трудився, і їв тільки ввечері, та й то пісну їжу.

У період гоніння на християн, яке почав імператор Діоклетіан, святителя Миколая разом з багатьма християнами заарештували. Він стійко переносив голод і спрагу, підбадьорював в'язнів, переконував їх не боятися мук і до кінця сповідувати свою святу віру.

Новий імператор Костянтин Великий припинив гоніння на християн і звільнив сповідників, тому святитель Миколай знову повернувся до своєї пастви.

У цей час в імперії набирає обертів єресь Арія. У 325 році в Нікею з'їжджаються єпископи, щоб відреагувати на події. Імператор збирає собор, на якому присутній і святитель Миколай.

Існує переказ про те, що святитель не зміг витерпіти слів Арія і вдарив його, за що був посаджений у темницю і позбавлений сану. Але після того, як багатьом єпископам уві сні явився Господь Ісус Христос і Пресвята Богородиця, святитель Миколай був відновлений у колишньому святительському чині.

Повернувшись у свою єпархію, святитель Миколай продовжував трудитися на благо Церкви.

Святитель Христовий прославився як рятівник від бід і заступник несправедливо скривджених.

Милосердну допомогу святителя Миколая не раз відчували на собі жителі міста Мири Лікійські. За молитвами святителя місто було врятовано від голоду. Він з'явився в сні одному італійському купцеві і попросив його привезти в Мири пшеницю, давши в завдаток три золоті монети. Прокинувшись, купець відчув у своїй руці монети і поспішив виконати прохання святого.

Святитель Миколай мирно відійшов до Господа в глибокій старості в середині четвертого століття.

В 1087 році було урочисте перенесення його мощей з Мир Лікійських до італійського міста Барі, де вони знаходяться і дотепер у мармуровому саркофазі в крипті собору, побудованого на честь святителя в XII столітті.

Нетлінні мощі святителя Миколая Чудотворця виділяють цілюще миро, яке допомагає страждаючим як духовно, так і тілесно.