Виборча реформа: зміни повинні мати мету, а не сам факт змін є метою

21.02.2017   07:47 — Агенцiя

17 лютого у прес-центрі "Чернігівський вибір" відбулася публічна дискусія "#ВиборчаРеформаChallenge".

Ініціатором обговорення виступили Громадянська мережа ОПОРА спільно з Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES).

Координаторка виборчих та парламентських програм Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська зазначила, що питання виборчої реформи – є актуальним і на часі. За її словами тема комплексних змін у системі виборів не зникла з порядку денного комунікації з міжнародними партнерами та іншими інституціями. І найближчим часом профільний комітет Верховної ради має розглянути три зареєстрованих законопроекти про вибори народних депутатів і два виборчих кодекси з метою передачі їх парламенту.

«У нас немає романтичних очікувань, що верховна рада на  найближчій сесії прийме рішення. Ці законопроекти можуть бути відхилені, або перенесені на наступну сесію. Але оскільки чергові вибори заплановані на 2019 рік, спонукають нас до того щоб зміни були реалізовані або у цьому році, або у першій половині 2018 року», - сказала Ольга Айвазовська.

Старший радник з юридичних питань IFES Денис Ковриженко розповів про переваги та недоліки окремих виборчих систем. На його думку мажоритарна, пропорційна та змішана системи, за якими проводилися вибори до українського парламенту мають спільні недоліки: «старі» обличчя, значна втрата голосів виборців, тактичне голосування, більше шансів мають великі партії, купівля місць у списку та непопулярні люди у списку партій. При цьому пропорційна система не гарантує зв’язку виборця із депутатом, а мажоритарна не дає уявлення про реальний рівень підтримки політичних сил електоратом. Не вирішила цих проблем і змішана система.

«У парламенті зараз зареєстровано декілька законопроектів, які передбачають виборчу реформу. Законопроект під номером 1068 нагадує виборчу систему 2006 року, тільки виборчий барєр знижується до 1 %. По суті тут наявні всі вади закритих списків плюс дуже велика партійна розпорошеність і неможливість створити коаліцію. Другий законопроект внесений Батьківщиною. Згідно нього кожен кандидат закріплюється за одним із 450 округів. Чимось нагадує закон про місцеві вибори», - пояснив Денис Ковриженко. Цей проект на думку експерта суперечить демократичним стандартам.

Третій законопроект, який розроблявся Ключковським, - це класична система відкритих виборчих списків. Але за цією методикою є загрози того, що не всі округи матимуть своїх представників у парламенті, бо на результати виборів впливатиме явка виборців. Ця система є складною, передбачається, що номер партії і кандидата вписуватиметься виборцем самостійно. Відповідно ця виборча система вимагатиме у виборців гарної поінформованості. Четвертий законопроект – виборчий кодекс Писаренка, який чимось нагадує симбіоз пропозиції БЮТу та закон про місцеві вибори.

Ольга Айвазовська наголосила на тому, що зміни повинні мати мету, а не сам факт змін є метою і додала:  «Якщо говорити про той законопроект, який ми підтримуємо, то це законопроект Ключковського. Він не є ідеальним. Ми не лобіюємо цей законопроект, але ми визнаємо, що він дійсно пропонує систему з відкритими списками. Ряд інших пропозицій – це не системи з відкритими списками. Сьогодні треба говорити про це для того, щоб українське суспільство отримає вибори, результатам яких не буде довіряти».

На думку аналітика Громадянської мережі ОПОРА Олександра Клюжева проблема існує не в тому, що є різні думки щодо напрямку виборчої реформи, а в тому, що не існує «інституційної незалежності парламенту, який вже багато років не може самостійно провести комплексну дискусію і визначитися щодо виконання своїх зобов’язань у цій сфері. Дуже часто парламентські дискусії не мають результату, бо у них не бере участь той,  хто впливає на прийняття рішення. В даному випадку – це Президент. Тому ми і мотивуємо парламент взяти на себе відповідальність і вирішити цю проблему».

Політичний оглядач Юрій Паперний вважає, що депутати мажоритарними більш активні, ніж ті хто обиралися за списками. За його словами для дайджесту «Депутатський тиждень» інформацію про свою діяльність активніше надають народні обранці, які працюють в окрузі. При цьому експерт наголосив, що депутати часто плутають депутатську діяльність і благодійницьку.

На думку політтехнолога Віктора Вініченка в першу чергу треба визначитися в чиїх інтересах проводиться реформа: виборців чи партій? Адже якщо в інтересах пересічних громадян, то виборча система має бути максимально зрозумілою для виборців.

В Україні офіційно зареєстровано 350 партій. І людям складно розібратися. А от депутати-мажоритарники якраз добре себе зарекомендували серед виборців. «Якщо сьогодні покласти на терези, хто кращий: списочник чи мажоритарник, то для виборця на 100% кращий мажоритарник. Він для округу працює. У нас оцінюють роботу за тим, що він приніс», - зазначив Віктор Вініченко. Також він переконаний, що основними проблемами українських виборів є формування комісій та підкуп голосів. «У нас немає боротьби ідеологій серед партій. У нас штаби борються за перемогу. І за те, хто ефективніше роздасть гроші», - сказав експерт.

Його думку підтримали і інші учасники дискусії: «Треба закон приймати на користь виборця, а не політичних партій. Бо деякі закони спрямовані на внутрішньопартійну боротьбу або укріплення позицій лідерів».

За кількістю запровадження виборчих систем наша країна є одним з лідерів. Адже за роки незалежності жодні вибори до парламенту не проводилися за однаковими правилами більше, ніж два рази поспіль. Кожен з політичних гравців намагався переписати умови гри так, щоб отримати більше. Запровадження виборчого кодексу на думку багатьох учасників дискусії не лише виведе політичну систему країни на новий рівень, а і дасть можливість захищати результати голосування.


Прес-центр "Чернігівський вибір"