Микола Звєрєв у "бермудському трикутнику"

10.06.2015   08:06 — Агенцiя

«Я дійсно вирішив балотуватися. Це правда. У мене невикористані є дві відпустки, плюс по закону я маю право на відпустку. Тому я піду у відпустку, щоб провести передвиборчу кампанію. Щоб показати «парашутистам», що Чернігів є, що його не захопили. Ми не будемо перед олігархами на лапках бігати…», – так, ніби із-за плеча і обухом «садонув» сьогодні у коментарі «Високому Валу» чинний голова Чернігівської обласної радив Микола Звєрєв.

Микола Звєрєв

«Садонув» і не злякався, усвідомлюючи, що його публічну заяву про «парашутистів» одразу передадуть і навіть артистично продекламують з «розшифровками» і ґрунтовними коментарями там, «де нада»…

Звичайно, там, «де нада», таке самоуправство Миколи Звєрєва, яке зовсім недоречно «плутає карти», багатьом не сподобається. Партія «Батьківщина», скажімо, звичайно ж, не промине десь в можновладних кулуарах сатисфакціюватися: «А ми ж вам і раніше казали про Звєрєва…».

Втім, Микола Звєрєв не був би собою, аби не пішов «проти вітру». Тим паче, що йому таки треба йти… Бо осінь не за горами, і «вітер» все одно звіється…

Але давайте повернемось до алегоричних «парашутистів», які так розхвилювали Миколу Звєрєва, які хочуть «захопити Чернігів», але «ми не будемо на лапках бігати»…

Чи є у Миколи Звєрєва шанс не стати, як балеруну, «на лапки», а сісти поважно і неквапом у крісло Верховної Ради? Безумовно! Шанс завжди є. Інша річ - чи є реальна можливість? Адже залежить не тільки і не стільки від самого Звєрєва, скільки від багатьох чинників у «бермудському трикутнику» -- Чернігів-Київ-Дніпропетровськ…

Довибори у 205 виборчому окрузі ще не розпочались, а головних претендентів на Чернігівщині вже, здається, й діти знають. Але то тільки – завважте (!) -- претенденти, нехай навіть головні. Хто ж стане врешті депутатом – достеменно не знає поки ніхто. І якщо хтось рве на плечах камізельку та каже, що він-таки знає – так то - точно брехун. Бо не знає ніхто!

Через те і у Миколи Звєрєва є шанс!

А повертаючись до тих-таки «парашутистів», то тут самі собою просяться на ум художні аналогії. Мені чомусь одразу пригадався ще совєцький, нашумілий і пропагандистський фільм «А зорі здєсь тіхіє». Там -- про «ісконно руского героя». Той простакуватий на вигляд руський вуйко з вусами, що від махорки вижовкли, зі зграйкою жвавих дівок цілий німецький десант парашутистів «за ніс» туди-сюди лісом водив аж доки врешті-решт і «укокошив».

Сьогодні і вже, і в Чернігові, на Миколу Звєрєва «парашутистів» значно менше з неба впало. Проте вони реальні і реально тут «десантувались». І це – не художній і не ігровий фільм. Хоча ж бо і Микола Звєрєв – не актор театру і кіно. А відтак і Божі зорі – далі собі тихо мерехтять. Зіркам на небі байдуже хто тут, у Чернігові, за ким бігає, кого полює та хто зникає, власне, в політичному «бермудському трикутнику» без сліду. З небесної висоти – то таке нікчемне та марнотне, що -- «Ой!!!», сказали б моя бабця Уляна.

http://www.hvilya.com/news/mikola_zverev_u_bermudskomu_trikutniku/2015-06-09-6968