Пай від «мертвої душі»

27.11.2012   17:37 — Агенцiя

Поки супротивники і прихильники продажу сільгоспугідь сперечаються про його доцільність, українська земелька всупереч чинному закону потихеньку перетікає у руки іноземців, скуповується заможними людьми.

Про тіньові схеми цього процесу відомо давно. Та адреси і «герої» оборудок залишаються не названими.

ЧИ НЕ ВПЕРШЕ шило виткнулося з мішка після перевірки Державною фінансовою інспекцією у Чернігівській області земельних органів 12 районів. Фінінспектори виявили, що понад 40 земельних паїв у цих районах Чернігівщини уже належать громадянам інших держав. Їхня нормативно-грошова оцінка (при тому, що вона зазвичай менша ринкової ціни) сягає 409 тисяч гривень.

«Як таке могло статися, адже перехід земель сільгосппризначення у володіння іноземними громадянами заборонений законом?» — запитала я у заступника начальника Держфінінспекції у Чернігівській області Олени Суржик.

— Громадяни Росії, Білорусі, Прибалтики та інших країн, які стали власниками сільгоспугідь на Чернігівщині, отримали їх у спадок, — пояснила вона. — Хоча не повинні були отримувати державних актів, а протягом року зобов’язані відчужити цю спадщину чи хоча б оформити на неї оренду. Якщо ж цього не зроблено спадкоємцями, земельні органи мали через суд добитися відчуження ділянок. Однак цього не сталося.

У ході ревізії були виявлені й інші оборудки із землею сільськогосподарського призначення. У Чернігівському районному управлінні земельних ресурсів мою увагу привернув уражаючий факт. Громадянка К. тут отримала аж 61 державний акт на земельні паї неподалік Чернігова. Вдалося їй це таким чином. Спершу вона придбала чотири земельні ділянки загальною площею 0,63 гектара в іншому кінці району, потім розбила їх на частини по одній сотці. На кожну (!) ця пані одержала державний акт. Після цього спритно уклала 36 договорів обміну із мешканцями села Іванівка, що у Чернігівському районі: вона їм — по віддаленій сотці, а вони їй — свої «золоті» гектари неподалік обласного центру і траси Чернігів — Київ. Одержала від оборудки аж 85,4 гектара. Явну невідповідність такого обміну пані компенсувала грошима — по 14,9 тисячі гривень за три гектари сільгоспугідь. Шахрайка примудрилася обмінятися земельними ділянками навіть із чоловіком, який... помер за місяць до дати підписання ним угоди.

Ще з більшим розмахом діяв громадянин Л., прізвища якого фінінспектори також чомусь не називають. Кажуть, він у тій же Іванівці і за такою ж схемою виміняв на ділянки по одній сотці 134 земельні паї загальною площею понад 100 гектарів неподалік столичної траси.

— Селяни Іванівки дуже продешевили, — вважає заступник начальника Чернігівської міжрайонної державної фінінспекції Наталія Мольченко. — Натомість підприємливі «міняйли» знали, що роблять. Сукупно вони заволоділи 240 гектарами ріллі. Є підстави думати, що й діяли спільно. Не виключена можливість, що скоро вдовж траси на сільгоспугіддях виростуть розважальні комплекси або торговельні центри — місце ж для цього зручне.

Фінінспектори кваліфікують ці випадки як порушення Рекомендацій щодо обміну земельними ділянками, затверджених Держземагентством, та Перехідних положень Земельного кодексу України. Трьох посадових осіб управління Держземагентства у Чернігівському районі притягнуто до адміністративної відповідальності. Управлінню надіслано вимоги відмовити громадянину Л. в реєстрації більшості державних актів на право власності на земельні ділянки площею понад 100 гектарів і визнати в судовому порядку недійсними державні акти громадянки К. на земельні ділянки, які належали померлому селянинові з Іванівки.

Та все це крапля в морі. Одних шахраїв схопили за руку, а скільком оборудки вдалися? Селян дурять із землею хто і як хоче. Працівники Держфінінспекції переконані: у разі запровадження продажу сільгосп-земель селяни зароблять, як Хома на вовні. До того ж багато хто просто не зможе отримати державні акти до скасування мораторію, вважає Олена Суржик. Адже нині на Чернігівщині тисячі людей роками штовхаються в чергах за державними актами під кабінетами «земельних» чиновників. Замість 14 днів, як того вимагає закон, люди очікують документ місяцями чи й роками. І хтось би мав у цих чиновників запитати: а як же це громадянці К. чи громадянину Л. вдалося швидко отримати державний акт на кожну із своїх численних соток (і це ні в кого не викликало службового інтересу — а з якою ж метою?), тоді як людині, батьки й діди якої трудилися на цій землі, не вдається добитися одного-єдиного, законного?

У відповідних органах таку тяганину звично пояснюють нестачею працівників, відсутністю сучасного комп’ютерного обладнання, надто великим навантаженням на Чернігівську регіональну філію Державного земельного кадастру, яка єдина має право роздруковувати державні акти...

З цієї установи і справді останнім часом пішло багато працівників. Дуже не вистачає їх і в управлінні Держземагенції Чернігівського району. Чого б то? Невже не можна знайти спеціалістів в обласному центрі, де місцевий Інститут економіки і управління випускає землевпорядників? Чи, може, комусь вигідно створювати напруження із землевпорядною документацією?

silskivisti.kiev.ua: Наталя ЛИТВИНЕНКО, кор. «Сільських вістей». Чернігівська область.