Джерело романтизму у ніжинських зв'язківців

18.12.2015   16:15 — Агенцiя

Міцні опори на залізобетонному фундаменті, підтримують величезну радіорелейну щоглу, яку побачиш з усіх куточків Ніжина.

 Роздивляючись цю технічну споруду, що належить Ніжинській дистанції сигналізації, централізації та зв’язку (ШЧ-11), зрозумів, що ця 72,5 м вишка вимагає уважного обстеження, відповідного технічного обслуговування, адже від експлуатаційних якостей залежить робота апаратури передавання та прийому електронної інформації в багатьох діапазонах. Бувалі у бувальцях електромеханіки, які навідуються на саму маківку цієї «оглядової башти» стверджують, що у сонячний день звідси можна розгледіти куполи чернігівських монастирів. Романтично, чи не так? До речі, не менш цікавою із цієї ж точки зору є 85,5-метрова радіорелейна щогла, якою також опікуються фахівці Ніжинської дистанції сигналізації та зв’язку, розташована на ст. Бобровиця.


Такий вигляд має вокзал станції Ніжин с висоти антенної щогли, яка належить місцевій дистанції сигналізації та зв’язку.


Приємно познайомитись. Електромеханіки Марина ВОЛИНКА, Тетяна ОЧКОВСЬКА, та Оксана СКРИПЕЦЬ.


«Налагодження точної апаратури нагадує роботу ювеліра», - вважає електромеханік Максим ЛОЛА.

Від спостереження за габаритами ніжинської споруди увагу переводимо на головний вхід у дистанцію. Прямо з порогу - у вестибюлі, а згодом - у виробничих коридорах та приміщеннях, у побутових кімнатах помічаємо оригінальний і неповторний стиль. Як виявиться, розробкою інтер’єрів, ремонтом приміщень тут займаються самотужки. Все зроблено із естетичним смаком. Нічого зайвого і в той же час гарно, компактно.

На порозі власного кабінету нас зустрів заслужений працівник транспорту України, почесний залізничник, керівник - легенда ШЧ-11 керівник ШЧ-11 Анатолій ПОДОБНИЙ. У світлому кабінеті, який вікнами виходить на конотопський парк станції Ніжин, мій погляд «чіпляється» за вдало оформлену величезну стіну, де у декілька рядів розміщено 25 грамот, дипломів, свідоцтв про перемогу Ніжинської дистанції сигналізації та зв’язку у галузевих змаганнях. Документи свідчать - за радянських часів це був найкращий галузевий підрозділ із 470 дистанцій на теренах колишнього СРСР. Тому є офіційні свідчення. Залишається колектив ШЧ одним із кращих і на теренах Укрзалізниці. А це врешті-решт є гарантією успішної роботи засобів сигналізації, централізації та автоблокування на понад 350 кілометрах столичної магістралі.

Сьогодні ми розмовлятимемо з Анатолієм Григоровичем про чималий внесок понад 350 робітників та інженерно-технічних працівників ШЧ-11 у справу удосконалення руху поїздів між Україною та Білоруссю за маршрутом між Черніговом і Гомелем. Як відомо, білоруські залізничники давно планують вийти на прикордонні переходи за використання електротяги. Тим часом для їхніх українських колег постало питання із закриття малопродуктивної станції Малейки, що на перегоні між Жукотками та Славутичем. На сьогодні станції не існує. Проте у процесі її ліквідації потрібно було прокласти 12 кілометрів кабелю, завдяки якому здійснюється диспетчерське управління рухом поїздів. Ці умови роботи організації руху дуже важко оцінити кількісно, але вони мають враховуватися при визначенні ефективності впровадження засобів автоматики.

Як же все відбувалося? Як розповів А. Подобний, над прокладенням траншеї, монтажем 12-кілометрової кабельної мережі та її з’єднанням із основним кабелем його колеги вправилися протягом тижня. Економісти підрахували, що 70 тисяч із галузевої скарбниці, які було витрачено для здійснення цього обсягу робіт, невелика сума у порівнянні із ціною у три мільйони, які за цю ж роботу правили сторонні фірми.

Кабель прокладено, залишається встановити релейні стативи, зробити наладку технологічного обладнання. Нововведення системи полягає в тім, що з базової станції можна управляти ще двома сусідніми станціями. Це дозволить не лише поліпшити ефективність роботи, але й зменшити кількість устаткування, що дозволить знизити видатки під час експлуатації.

Наголошую на тому, що цей виробничий процес відбувався за ініціативи в.о. начальника регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» Володимира ТЯГУЛЬСЬКОГО та начальника служби сигналізації та зв’язку Олександра ДУБІНЧУКА.

Роботи велися вахтовим методом. Серед тих, кого відзначив начальник ШЧ-11 - начальник виробничої дільниці на ст. Чернігів Володимир РЕВЕНОК, старший електромеханік електроцеху Василь ШОВКОВИЙ, електромонтер Анатолій ЗЯЗЮН, який добре знає кранівну та тракторну справи, не відставали від них електромонтери Олег ГРИЩЕНКО, Валентин ТОНКОНОГ які знаються у подібних процесах.

- Яке співвідношення нової та старої техніки у вашій дистанції? - задаю запитання керівнику ШЧ-11 Анатолію Подобному.

Він запрошує поцікавитися станом трактора, що використовується для укладання кабеля. Сталевому коневі вже незабаром виповниться шість десятків років. Першого погляду достатньо, щоб зрозуміти: за цим ветераном добре доглядають. А машина відповідає безвідмовною роботою у складних умовах при проведенні робіт з прокладання кабелів.

Серед нагальних проблем місцевих залізничників - оновлення обладнання автоблокування та електричної централізації. Спрацювання релейного господарства сягає 80%. І ось тут багато чого залежить від електромеханіків, які займаються відновленням застарілої апаратури через використання запасних частин, які залишилися на складах ще з радянської пори. Продовження строків експлуатації примхливої з технічної точки зору апаратури - це прерогатива таких електромеханіків як Максим ЛОЛА, Марина ВОЛИНКА, Тетяна ОЧКОВСЬКА, Оксана СКРИПЕЦЬ та інших.

Сучасність диктує стиль роботи. Наукомісткі процеси забезпечення безвідмовного зв’язку та дотримання комп’ютерних технологій - це щоденний обов’язок фахівців ШЧ-11. Ремонтні бригади частіше виходять на лінію, щоб підтримувати пристрої в робочому стані. Це важливо для забезпечення перевізного процесу й безпеки руху поїздів.

Крім того, при необхідності у дистанції, після погодження із службою сигналізації та зв’язку, створюється комісія, що оцінює спрацювання устаткування й апаратури, після чого виноситься рішення про продовження строку експлуатації. В основному мова йде про елементи системи автоблокування, електроприводи, про різні електронні блоки, реле й світлофори. Турбує колектив дистанції і те, що з кожним днем нахабніють «металошукачі». У погоні за деталями із кольорових металів, кабелем злодюжки трощать світлофори, руйнують шафи з апаратурою, намагаються викопувати кабелі СЦБ та зв’язку. Ще б пак, приміром, погонний метр кабелю, який прокладено ніжинськими умільцями між уже згадуваними станціями Славутич і Жукотки коштує на пункті з прийому сировини 190 грн. Як не дозволити вкрасти високовартісний кабель під час його монтажу? Про це під час цілодобової охорони дбали всі електромеханіки та електромонтери, які були задіяні під час означеного трудомісткого процесу.

Новорічні клопоти завжди приємні. Про це мені розповів інженер виробничо-технічного відділу ШЧ-11 Віктор СРЕБРАНЕЦЬ. Йому - учаснику Клубу залізничників, актору-аматору та ведучому свят на терені не лише Ніжинського залізничного вузла, а і всієї Київської дирекції залізничних перевезень вірю на слово. Здається, тут і народжується джерело романтизму місцевої залізничної громади.

Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олександра ІВАНОВА та з архіву Ніжинської дистанції сигналізації та зв’язку