Банківська вендета по-ніжинськи: агітаторка верхи на краденому унітазі

29.12.2014 15:42 — Агенцiя

У Ніжині керівник відділення "Авалю" відкрила "вендету" проти ПриватБанку.

Як виявилося, колишня співробітниця Привата шкодить своєму рідному банку, який свого часу не виселив її з кредитної квартири, за яку Юлія Б. не змогла розплатитися. І не тільки не виселив, але і по-людськи "закрив" очі на те, як "активна" банкірша винесла з приміщення, що належить банку, все що можна - згуртувати до одвірків і унітазу.

Людський фактор, як відомо, грає в банківській сфері важливу роль. Особливо, якщо мова йде про людей не самих високих моральних матерій. І в цьому випадку люди стають тим самим особою банку, якому не дуже хочеться довіряти. У Ніжині стало вже традицією, коли на всіляких засіданнях, радах та інших заходах, на які запрошуються місцеві банкіри, голосніше за всіх звучить одна "пісня" у виконанні керівника місцевого відділення "Авалю" Юлії Б. Куплет цього драматичного творіння завжди починається з "Не вірте всьому, що вони говорять", підтримується темою "Привату" і закінчується приспівом "Ось у нас все по-іншому".

Можна було б пояснити настільки яскравий прояв агітітаторськіх талантів ніжинської банкіри тієї самої "дикої" конкуренцією на ринку і бажанням виконати плани по приросту клієнтської бази "Авалю". Але той факт, що фірмова "пісня" Юлі Б. звучала, за словами очевидців, навіть на батьківських зборах в середній школі, змушує шукати більш глибоке коріння такої нетрадиційної поведінки ніжинської банкірки по відношенню до колег і конкурентів.

Чим же так не влаштовує ПриватБанк керівника місцевого відділення "Авалю"? З цих питань ми вирішили звернутися до колишніх колег Юлії Б. - тим самим співробітникам ніжинського Привата, які за словами Юлії "всі брешуть". І тут нам розповіли дуже цікаву і жалісну історію. Як виявилося, свій робочий шлях нинішня Керуюча "Авалем" почала в Чернігівському відділенні ПрвіатБанка, де Юлю з нуля навчили усім премудростям банківської справи і дали хорошу можливість рости по кар'єрних сходах.

Коли у перспективного працівника стало питання про своє житло, банк надав пільговий кредит на покупку нерухомості, і життя потихеньку налагоджувалося. Але тут в райдужні плани багатьох з нас вніс корективи світова фінансова криза 2008-09 років, коли виплачувати валютні кредити багатьом було просто не під силу. І в цій ситуації рідний банк став на бік пані Юлії і замість конфіскації нерухомості, кредит по якій погашати клієнтові не під силу, запропонував дуже компромісний варіант - квартира з ремонтом та необхідним обладнанням переходила у власність банку, а співробітник залишався жити в ній, вносячи орендні платежі на погашення кредитного боргу.

Але отримавши можливість спокійно жити в своєму будинку, Юлія порахувала що рідний банк її «не оцінив» і вирішила остаточно змінити "прописку", пішовши працювати до конкурентів. І на другий же день після працевлаштування на новому місці "голосно" грюкнула дверима на старому, причому так, що і дверей не залишилося. Всього за ніч банкірша примудрилася з'їхати з квартири, яку тепер орендувала у банку, прихопивши з собою абсолютно все, що можна було винести - від сантехніки, ванної та унітазу до дверей і дверних косяків.

Колишні колеги навіть зараз з неприхованим жахом розповідають, в якому вигляді вони брали назад квартиру, яка стояла на балансі банку разом з усіма "деталями", лихо унесеними орендарем. І про те, що проводити ремонт у квартирі, щоб її все-таки продати для погашення Юлиної заборгованості, довелося за рахунок банку. Зрозуміло, що після такого "вчинку" далі дружити з колегами, яких вона фактично обікрала, було вже зовсім не комфортно. Тим більше, що на новому місці Юлія отримала широке поле для "помсти" рідному банку.

Чому ж ПриватБанк відразу не подав до суду на позичальника-орендаря, завдавши шкоди банку? Напевно, тому що в Приваті цінності людських відносин, корпоративного духу і віра в "чесні" зобов'язання колег ще не порожні слова. Адже як-не в одному місті і одній країні живемо. Залишається сподіватися, що по ідеї австрійському банку "Аваль", коли ця історія стане відома, візьмуть правильні кадрові рішення. Адже така "пісня" добре псує імідж насамперед того банку, від імені якого її співають.