Художник із Чернігівщини Сергій Шишко

25.06.2021   11:20 — Агенцiя

25 червня минає 110 років з дня народження художника Сергія Федоровича Шишка (1911-1997), майстра пейзажу та натюрморту.

Сергій Шишко

Народився 25 червня 1911-го в сім’ї ветеринарного лікаря в Носівці на Чернігівщині. Згодом родина переїхала в Ніжин, де й пройшли його дитячі та юнацькі роки. У місцевій семирічній школі отримав перші уроки художника П. Лапи, які визначили подальший життєвий шлях. У Ніжині деякий час працював учителем малювання, одружився, тут народилася дочка Валентина, тому завжди з теплотою згадував про місто.

Надалі навчався в класі Федора Кричевського в Київському художньому інституті, закінчив Інститут живопису, скульптури та архітектури Всеросійської академії мистецтв у Ленінграді.

Малював пейзажі та краєвиди Ніжина, Києва, Карпат, Криму, шевченківських місць, портрети і натюрморти. «Я малюю те, що навколо мене», – пояснював художник. «Для мене пейзаж – це засіб пізнання світу, естетичного багатства навколишнього…».  

Роботи Сергія Шишка експонувалися на виставках у СРСР та за кордоном, представлені в багатьох музеях – Національному художньому музеї України, художніх музеях Чернігова, Сум, Києва, Одеси, Сімферополя.

З 1944-го мешкав у Києві, у невеликій двокімнатній квартирі. Саме зображення міста й стали головним здобутком творчого життя Сергія Федоровича: київські парки й сквери, вулиці, Хрещатик, Дніпро, Поділ, Русанівка, зруйновані храми. У 1982-му за серію «Київська сюїта» (понад 100 картин і етюдів) отримав Державну премію України імені Т.Г. Шевченка.

Ніжинка Ольга Пономар так описувала першу зустріч із митцем: «Відкрив двері худорлявий, усміхнений чоловік із сяючими очима й елегантною виправкою. Мене трохи збентежив дисонанс – на голові у нього був фетровий берет. Він помітив мій погляд й одразу пояснив, що з беретом ніколи не розлучається, навіть на відкритті виставок… У передпокої вздовж стіни стояли дві шафи з книгами, а на полицях – дуже багато глиняних іграшок-«коників», які він колекціонував».

Понад 30 власних картин подарував Ніжинському державному університету імені М.В. Гоголя, де йому присвячений один із залів картинної галереї.

Помер 26 квітня 1997-го в Києві, похований на Байковому кладовищі. На честь Сергія Шишка названо вулицю в Києві.

Як зазначає Ольга Лагутенко: «Зосереджений і достатньо замкнений у собі, Шишко через полотна говорив тільки про найсуттєвіше – про те, що любив сам. Тому час зупиняється на його полотнах, не маючи бажання тікати з полону вічно змінної природи».

Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті