Чернігівська вишивка і "Спадок нації": у бібліотеці ім. М.Коцюбинського яскраво відзначили Міжнародний День вишиванки

18.05.2019   10:40 — Агенцiя

Історик, етнолог, фольклорист, мистецтвознавець, музейний співробітник, одна з фундаторів Чернігівського музею народного декоративного мистецтва, заслужений працівник культури України, кавалер Ордена княгині Ольги ІІІ ступеня… А ще майстриня, член Спілки майстрів народного мистецтва та Спілки краєзнавців України.

Це все – про наукового співробітника Чернігівського історичного музею Віру Зайченко, яка 16 травня, у День вишиванки, представила в бібліотеці ім. Коцюбинського свою нову книгу «Чернігівська вишивка. Рушники».

Історією вишивки Віра Володимирівна займається вже багато років. Причому не просто описує музейні колекції, а досліджує старовинні техніки вишивки, та сама використовує їх. «Щоб описати як це вишивається, я спочатку мала сама спробувати. І коли виходить так, як на зразку, тоді я ту техніку описую», – говорить Віра Зайченко.
 
У творчому доробку Віри Володимирівни уже кілька ґрунтовних досліджень, присвячених вишивці. «Вишивка козацької старшини XVII-XVIII ст.», «Вишивка козацької старшини. Техніки», «Вишивка Чернігівщини».

Нині ці книги можна знайти лише у бібліотеках, адже вони користуються такою популярністю, що розійшовся не лише україномовний, але й англомовний та франкомовний наклад, – зауважила заступник директор Чернігівського історичного музею Людмила Линюк. «Віра Зайченко фактично дала життя чернігівській вишивці, дослідила чим саме вона відрізняється від вишивки інших регіонів України, ввела у науковий обіг таке поняття як «вишивка козацької старшини», яке тепер широко використовують інші дослідники», – розповіла Людмила Линюк.

Віра Зайченко разом із колегами понад півтора роки в експедиціях Чернігівщиною збирала експонати для Чернігівського музею народного декоративного мистецтва, який містився у Катерининській церкві. На жаль, зараз музей не має змоги виставити всі наявні у фондах експонати – немає місця. Адже після передачі храму церковній громаді, нового приміщення музею так і не надали. «Збирали по селах рушники, вишиті сорочки, все це доводилося самій прати, подекуди латати, – згадує Віра Зайченко. – найбільше цікавих експонатів виявили у Новгород-Сіверському, Сосницькому, Ріпкинському районах».

Деякі раритети придбати так і не вдалося. «Я пригадую, як у селі Чорнотичах побачила червоний рушник, їх дуже небагато зустрічається, а тут такий гарний, вишитий білим і блакитним. Як я уже вмовляла господиню, але та не погодилася продати», – розповіла Вра Зайченко. Але кілька таких червоних рушників все ж є в колекції музею, вони теж представлені у новій книзі «Вишивка Чернігівщини. Рушники».

Всього до каталогу увійшло 510 рушників, усі вони детально описані. Віра Зайченко наголосила, що навчитися вишивати може кожен, а вишити сорочку чи рушник для своїх близьких – це не лише творча насолода, а й пам’ять на довгі роки. Після презентації усі присутні мали змогу переглянути перший документальний фільм з історії української вишивки «Спадок нації».