Бандурист, майстер з виготовлення музичних інструментів Олександр Корнієвський
21 березня 1889-го в селі Данилівка Менського району на Чернігівщині народився Олександр Самійлович Корнієвський, бандурист, майстер з виготовлення музичних інструментів.
Походив із простої селянської родини, нащадків запорозьких козаків. Парубком грав на скрипці на весіллях і святах. Але одного разу почув гру мандрівного кобзаря і на все життя захопився бандурою.
Закінчив ремісниче училище в Мені. Працював столяром-червонодеревником, славився майстерно виготовленими бандурами. Першим із майстрів створив хроматичну концертну бандуру: добавив поміж струнами півтонові приструнки, значно збільшив кількість струн, придумав на струнах демпфер-перемикач. У 1913-му відзначений бронзовою медаллю на Всеросійській кустарно-промисловій виставці в Києві.
Під час Першої світової війни давав платні концерти, зібрані кошти передавав у фонд поранених. На думку деяких дослідників, брав активну участь в Українській революції, хоча сам кобзар у своїх спогадах цей період ретельно обминав.
За радянської влади мешкав у Корюківці. Через загрозу арешту (мав багато замовлень на виготовлення бандур, тож його діяльність почала привертати увагу представників каральних органів), в 1929-му виїхав до Лохвиці. Однак був ув’язнений на 10 років за доносом у 1937-му. Як згадував Олександр Корнієвський: «…думали: я великий злочинець, а не розуміли, що був засланий тільки за те, що я робив бандури й, таким чином, підтримував українську культуру, і в той час усі тюрми забивали таким людьми, які мріяли про Україну…».
Покарання відбував у таборах на Далекому Сході. Тим часом донька Віра загинула в блокадному Ленінграді, дружина Олександра спалена нацистами в 1943-му в Корюківці.
Після звільнення деякий час мешкав у Сибіру, в 1962-му повернувся в Корюківку.
Репертуар Олександра Самійловича налічував близько 160 творів. Майже все своє життя присвятив виготовленню музичних інструментів –скрипок, гітар, мандолін, балалайок, лір, арф. Але головним його доробком стали понад 180 бандур, які користувалися великим попитом серед самодіяльних і професійних виконавців. Кожен інструмент не повторював попереднього і являв собою справжній витвір мистецтва. Бандури Корнієвського стали зразком для серійного виробництва бандур на Чернігівській фабриці музичних інструментів, а нині експонуються в музеях України, Канади, Австралії та інших країн.
Помер 31 січня 1988-го в Корюківці на Чернігівщині, на 99-му році життя.
Сергій Горобець, Український інститут національної пам’яті
Останні новини Чернігівщини
Поліція документує наслідки ударів росіян на Чернігівщині 13:07
Упродовж доби ворог продовжував атакувати Чернігівську область. Інформації про постраждалих не надходило.
Ворог атакував відновлений Михайло-Коцюбинський ліцей: заступниця голови ОДА оглянула масштаби руйнувань 12:45
12 червня вночі атаки ворога зазнало селище Михайло-Коцюбинське – там чули 4 вибухи. Внаслідок удару російської армії суттєві пошкодження отримала нещодавно відновлена будівля місцевого ліцею.
Навіть краплинка крові рятує життя: в обласній дитячій лікарні відзначили донорів Чернігівщини 11:41
Всесвітній день донора крові відзначається щорічно 14 червня. Сьогодні, напередодні свята, в Чернігівській обласній дитячій лікарні дякували тим, хто свідомо та самовіддано ділиться своєю кров'ю задля порятунку інших.
Довічне позбавлення волі: у Чернігові суд виніс вирок обвинуваченому у вбивстві двох інструкторів у навчальному центрі 11:06
Чернігівський районний суд визнав винним курсанта у вчиненні умисного вбивства двох інструкторів-військовослужбовців та пораненні ще одного, призначивши йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
У День Сил безпілотних систем Президент відзначив досвід України у застосуванні технологій та закликав пам'ятати, якою ціною він здобувається 10:29
У День Сил безпілотних систем ЗСУ Президент України вручив орден «Золота Зірка» рідним загиблого Героя України, молодшого лейтенанта Андрія Михна – уродженця Чернігівщини, який служив у складі 414-ї окремої бригади ударних безпілотних авіаційних систем «Птахи Мадяра».
© 2005-2026